Вінсент Гложник
| Вінсент Гложник | ||||
|---|---|---|---|---|
| Vincent Hložník | ||||
|
| ||||
| Народження |
22 жовтня 1919 Сведерник, Словаччина | |||
| Смерть | 10 грудня 1997 (78 років) | |||
| Братислава, Словаччина | ||||
| Національність | словак | |||
| Країна |
 Чехословаччина Словаччина | |||
| Жанр | ілюстратор, вихователь, живописець, графік , професор університету, дизайнер штампів | |||
| Навчання | Університет Коменського | |||
| Діяльність | ілюстратор, педагог, художник, викладач університету, дизайнер поштових марок, графік, педагог, скульптор, art educator | |||
| Працівник | Університет Коменського | |||
| Брати, сестри | Ferdinand Hložníkd[1] | |||
| Звання | Artiste national (d) (1968) | |||
| Роботи в колекції | Фінська національна галерея, Central Slovakian Galleryd, Словацька національна галерея, Ernest Zmeták Art Galleryd, Orava Galleryd, Галерея Петра Богуня, Східно-Словацька галерея, Kysucká galériad і Turčianska galériad | |||
| Нагороди | Орден Томаша Ґарріґа Масарика | |||
|
| ||||
 Вінсент Гложник у Вікісховищі | ||||
Вінсент Гложник (словац. Vincent Hložník, 22 жовтня 1919, Сведерник, Словаччина — 10 грудня 1997, Братислава) — словацький живописець, графік, ілюстратор, скульптор і педагог, брат Фердинанда Гложника[sk]. Він один з найважливіших представників словацького образотворчого мистецтва, покоління художників Другої світової війни, представник експресіонізму.
Це один з найважливіших представників словацького образотворчого мистецтва, художник покоління Другої світової війни, молодий авангардист. Він проілюстрував понад сотню творів світової та національної літератури. У своїй роботі він реагував переважно на події Другої світової війни. Про це він розповідає у документальному фільмі «Вінсент Гложник» із серії «Профілі», реалізованому Словацьким телебаченням у Братиславі в 1994 році (сценарій Тетяни Синекової, режисер Федір Бартко).[2]
Біографія[ред. | ред. код]
Вінсент Гложник народився в селі Сведернику, розміщеному приблизно за десять кілометрів нижче за течією від Жиліни над річкою Ваг, на березі якої пройшло його дитинство. У сім'ї було п'ятеро дітей, серед яких він найстарший. Ще в дитинстві він любив малювати і з чотирнадцяти років уже підписував свої твори. Навчався в муніципальній школі Сведерника, пізніше в Жиліні, де його талант виявив вчитель малювання Зденек Балаш.
Професійну освіту здобував у Празі в 1937—1942 роках у Вищій школі прикладного мистецта, тепер Академія мистецтв, архітектури та дизайну в Празі[cs] (професори Франтішек Кисела[cs] та Йозеф Новак[cs]). У 1943 році він повернувся до Словаччини, оселився в Жиліні, пізніше у Сведернику.
У 1945—1949 роках він був членом празької асоціації Mánes, 1945 року він став членом-засновником Групи образотворчих художників 29 серпня. У 1948 році закінчив навчальний візит до Італії. У 1952—1972 роках працював викладачем в Академії образотворчих мистецтв у Братиславі, в період з 1960 по 1964 рік був ректором.
У період нормалізації, у 1972 році, він був змушений залишити школу з політичних причин і почав працювати вільним художником. Він також розробляв графічні проекти для чехословацьких поштових марок.
У 2009 році сім'я Вінсента Гложника подарувала його 799 творів Жилінському самоврядному регіону, а в Поважській галереї мистецтв було відкрито постійну виставку його робіт.[3]
Картини[ред. | ред. код]
- Вечірня балада. 1941. полотно, олія, 490×1190 мм, приватна колекція
- Голова. 1942. акварель, 500×300 мм, приватна колекція
- Вигнаний війною. 1944 р. Темпера, гуаш на папері, 460×680 мм, приватна колекція
- Біженці. 1945 р. Темпера на картоні, 400×850 мм, приватна колекція
- Бики. 1969. темпера, 980×980 мм
- Клітка. 1972. олія на картоні, 660×370 мм
- Люди та хижаки. 1982. 1750×850 мм
Графіка та ілюстрації[ред. | ред. код]
- За Волгою не земля IV. 1960. двоколірна ліногравюра, 220×250 мм, галерея Орава
- Китайські казки II. 1960. кольоровий ліногравюр, 180×255 мм, галерея Орава
- Сонце. 1962 р. Кольорова ксилографія на папері, 530×540 мм, приватна власність
- Одісея. 1963. кольорова літографія, 140×350 мм, галерея Орава
- Фауст II. 1964. ліногравюра, 400×255 мм, галерея Орава
- Зустрічі / Про поезію Л. Новомеського. 1971. ліногравюра, 665×487 мм, SNG
- Вершники. Листок з циклу Апокаліпсис. 1975. 270×185 мм, СНГ
- Коло. 1978. 285×206 мм, СНГ
- Бики. 15.12.1994 поштова марка, ротаційний друк на сталі в поєднанні з глибоким друком, 40×50 мм
Скульптура[ред. | ред. код]
- Жінка («Донна»), бронза, 400 мм, Художня галерея — Шюргер, ТврдошінТврдошин
- Даная, бронза, Художня галерея — Шюргер, Тврдошин
- Ню І. («Atto I»), бронза, 560 мм, галерея модерн, Ліптовський Мікулаш
- Ню II («Атто I»), бронза, 400 мм, галерея модерн, Ліптовський Мікулаш
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2009.
- ↑ Інформаційний бюлетень 2/2008: Вінсент Гложник [Архівовано 28 квітня 2021 у Wayback Machine.] — майстер графіки infofila.cz 10.08.2010 (словац.)
- ↑ Гложник Вінсент [Архівовано 28 квітня 2021 у Wayback Machine.] artcapital.sk (словац.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Гложник Вінсент [Архівовано 3 березня 2020 у Wayback Machine.]
|
