Вірлич Август Ернестович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вірлич Август Ернестович
Народився 21 листопада 1931(1931-11-21)
Царичанка Дніпропетровської області
Помер 5 квітня 2017(2017-04-05) (85 років)
м.Херсон
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Проживання м.Херсон
Діяльність науковець
Відомий історик, політв'язень
Alma mater Херсонський державний університет
Родичі Вірлич Євгенія Михайлівна, онука
Дружина Вірлич Інна Михайлівна (1930—1987); Лисенко Світлана Миколаївна
Діти Вірлич Михайло Августович, син; Мироненко Олена Августівна, донька

Авгу́ст Ерне́стович Ві́рлич (21 листопада 1931, Царичанка — 5 квітня 2017, Херсон) — український краєзнавець, політв'язень, відповідальний секретар Херсонської обласної комісії «Реабілітовані історією».

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 21 листопада 1931 року в селі Царичанка, нині Дніпропетровської області. 1958 року закінчив філологічний факультет Херсонського педагогічного інституту.

З 09.1943-05.1945 — в'язень німецько-фашистських концтаборів у Сілезії (міста Бреслау, Глатц, Оельс).

З 11.1945-05.1954 — політично репресований. Висланий до м. Соль-Ілецьк Оренбурзької області (Росія). Реабілітований 1992 р.

З 1946 р. — робітничий колгоспу, одночасно учень середньої школи.

У 1952-54 рр. — навчання на фізико-математичному факультеті в Оренбурзькому педагогічному інституті.

У травні 1954 р. — у зв'язку із 300-тою річницею Переяславської ради як українець (по матері) був достроково звільнений із спецтабору.

У 1958-62 рр. — співробітник історичних музеїв у Новій Каховці (Херсонська область) та у місті Нікополь (Дніпропетровська область).

у 1962-77 рр. — старший науковий співробітник, завідувач відділу, заступник директора Херсонського краєзнавчого музею.

У 1977 р. — створив Ленінський музей при Херсонському обласному палаці піонерів.

У 1978-84 рр. — лаборант кафедри марксизму-ленінізму Херсонського сільськогосподарського інституту.

У 1984-88 рр. — керівник туристично-краєзнавчих гуртків Обласної станції юних техніків, Херсон.

У 1992-96 рр. — референт по зв'язках з політичними, партійними і громадськими організаціями Херсонської облдержадміністрації.

З 1996 — відповідальний секретар редколегії серії книг «Реабілітовані історією». Полковник коша Українського козацтва, Херсон.

У 2003 році Єврейською радою України, Фондом «Пам'ять жертв фашизму в Україні» йому присвоєно звання «Праведник України».

Відповідно до Указу Президента України Августу Ернестовичу Вірличу у 2005 році призначено довічну державну іменну стипендію, як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність.

У 2011 році потрапив до рейтингу «Обличчя України» журналу «Український тиждень».

З 2016 року — Почесний громадянин міста Херсона. Джерело: http://visnik.ks.ua/pochesni-khersontsi/.

Автор 5 книг: «Легендарна тачанка»(1988), «Ще як були ми козаками»(1996), «Странный Потемкин»(1992—2005).

Помер 05 квітня 2017 року у Херсоні.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]