Перейти до вмісту

Вісбур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вісбур
Народився1 століття Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер2 століття Редагувати інформацію у Вікіданих
Стара Уппсала, комуна Уппсала, лен Уппсала, Швеція Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьполітик Редагувати інформацію у Вікіданих
ПосадаНапівлегендарні королі Швеції Редагувати інформацію у Вікіданих
РідІнглінги Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоВанланді Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиДомальді, Gisld і Andurd Редагувати інформацію у Вікіданих

Вісбур (Wisbur) — легендарний правитель свеїв з династії Інглінгів.

В «Сазі про Інґлінґів»

[ред. | ред. код]

Вісбур був сином Ванланді і Дріви, дочки Сняра Старого із Землі фінів. Згідно «Саги про Інглінгів», у нього було двоє синів від дочки Ауді Багатого — Гісль («gísl» — «лижна палиця») й Ендур («öndurr» — «лижа»)[1]. Вісбур кинув цю жінку, і вона повернулася з синами до батька. Коли Гіслю і Ендуру було тринадцять і дванадцять років відповідно, вони зажадали від батька повернути віно їх матері. Той відмовив. Тоді брати звернулися до чаклунки Гульд, яка погубила колись їх діда Ванланді, за допомогою, щоб помститися батькові. Гульд допомогла Гіслю і Ендуру, оголосивши їм, що відтепер у Інглінгів будуть постійно відбуватися вбивства родичів. Брати вночі спалили Вісбура в будинку.

Сюжетна своєрідність історії про Вісбура в «Сазі про Інглінгів»

[ред. | ред. код]

У цьому епізоді вперше в сазі з'являються мотиви, характерні не для казок, а для героїчних сказань: війна між родичами, спалення героя в будинку. При цьому зберігаються казкові мотиви («промовисті» імена батьковбивць, чаклунка з ім'ям, типовим для велетки)[2] .

В «Історії Норвегії»

[ред. | ред. код]

«Ванланді був батьком Вісбура, чиї сини спалили його живцем разом з усіма його людьми»[3]

Нащадки

[ред. | ред. код]

Спадкоємцем Вісбура став син від другої дружини, Домальді.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Круг земной. М., 1980. С.635.
  2. М. И. Стеблин-Каменский. «Круг земной» как литературный памятник// Круг земной. М., 1980. С. 595.
  3. Ekrem, Inger (editor), Lars Boje Mortensen (editor) and Peter Fisher (translator) (2003). Historia Norwegie. Museum Tusculanum Press. ISBN 8772898135, p. 75.