ГМЗ-3
| ГМЗ-3 | |
|---|---|
 Мінний загороджувач GMZ-3 | |
| Тип | мінний загороджувач |
| Походження |  СРСР |
| Історія використання | |
| Оператори | СРСР (раніше) Росія Україна |
| Війни | Війна на сході України |
| Історія виробництва | |
| Виробник | Уралтрансмаш[1] |
| Характеристики | |
| Вага | 28.5 т[1] |
| Довжина | 8.62 м[1] |
| Ширина | 3.25 м[1] |
| Висота | 2.70 м[1] |
| 3 | |
ГМЗ-3 у Вікісховищі | |
ГМЗ-3 (Гусеничний мінний загороджувач-3) (рос. ГМЗ-3 «Гусеничный минный заградитель-3») — броньована машина мінного загородження, розроблена для інженерних військ Збройних сил СРСР. Призначена для механізованого протитанкового мінування в ході бою.[2] З моменту розпаду Радянського Союзу в 1991 році використання цього загороджувача продовжилося в арміях кількох держав-наступниць СРСР.
ГМЗ з'явився в СРСР ще 1968 року.[3] ГМЗ-3 («Виріб 318») є доопрацьованою моделлю ГМЗ («Виріб 118»), яку розробили 1980 року в ЦКБ «Трансмаш» у Свердловську під керівництвом генерального конструктора Ю. В. Томашова (провідний конструктор — Л. А. Ваганов). 1984 року ГМЗ-3 прийняли на озброєння, а його розробникам присудили Державну премію СРСР.[4]
Під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну зафіксовано факт захоплення російського ГМЗ-3 силами українських військовиків.[2]
ГМЗ-3 — це гусеничний мінний загороджувач на шасі ГМ, призначений для швидкісної механізованої постановки протитанкових мін на шляхах руху механізованих з'єднань противника. Має корисне навантаження 208 мін.[3] За один раз ГМЗ-3 може протягом 10—20 хвилин «засіяти» протитанковими мінами смугу завдовжки 1—2 кілометри, залежно від типу використовуваних мін.[4] Взвод мінних загороджувачів, що складається з трьох бойових машин ГМЗ-3, упродовж 30 хв. установлює мінне поле по фронту до 2,5—3 км.[2] Постановка мін здійснюється на поверхні землі без маскування або в землі з маскуванням. Під час встановлення мінного поля касети з чотирма мінами типу ТМ-52, ТМ-57, ТМ-62, ТМ-62ПЗ або ТМ-89 із контактним і безконтактним детонатором подаються на механізм видачі і далі на випусковий конвеєр із механізмом передачі мін на вогневу позицію. Плужний пристрій з реверсивними викидами дає можливість закопувати і маскувати міни.
У Придністров'ї у спадок від радянської 14 армії залишилося щонайменше вісім ГМЗ-3. Оскільки не було потреби в мінному загороджувачі, деякі з цих машин переобладнали на бронетранспортери. Мінне обладнання було знято, а встановлено сидіння для піхоти та приладнано до даху додатковий бойовий модуль, який зазвичай оснащений 12-мм авіаційним кулеметом А-12,7.
Виготовили їх щонайменше вісім штук. Вони отримали назву БТРГ-127 “Шмєль”. БТР – це зрозуміло, “Г”, ймовірно, означає “гусеничний”, а “127” відсилає нас до калібру кулемета.[5]
Вважається, що такий БТР уміщує 8—10 вояків.[6] Вперше вони з'явилися в 2015 році.[7]
.jpg)
.svg){kind=small}
- ↑ а б в г д е ж и к л GMZ-3 Russian Tracked Minelaying Vehicle. odin.tradoc.army.mil. Процитовано 4 травня 2022.
- ↑ а б в ЗСУ затрофеїли мінний загороджувач ГМЗ-3. Український мілітарний портал. 10 жовтня 2022. Процитовано 9 грудня 2022.
- ↑ а б GMZ-3 Russia description. Процитовано 4 травня 2022.
- ↑ а б Гусеничный минный заградитель ГМЗ-3. Армии и Солдаты. Военная энциклопедия. Процитовано 9 грудня 2022. (рос.)
- ↑ а б «Шмєль» з Придністров'я. Мілітарний (укр.). Процитовано 30 січня 2024.
- ↑ Transnistria (2018 at the latest-present) Armored Personnel Transporter – At least 3 converted. The Online Tank Museum.
- ↑ Oryx. A Forgotten Army: Transnistria’s BTRG-127 ’Bumblebee’ APCs. Oryx. Процитовано 4 травня 2022.