Габель Маргарита Орестівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Габель Маргарита Орестівна
Габель Маргарита Орестівна.jpg
Народилася 1 (13) листопада 1893
Харків, Російська імперія
Померла 5 лютого 1981(1981-02-05) (87 років)
Харків, Українська РСР, СРСР
Поховання Міське кладовище № 2 (Харків)
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність літературознавиця, викладачка університету
Заклад Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка, НТУ «ХПІ», Харківський інститут народної освіти, Книжкова палата України імені Івана Федорова, Інститут педагогіки НАПН України, Національна бібліотека Киргизької Республікиd і Оренбурзький державний педагогічний університетd
Звання доцент
Науковий керівник Білецький Олександр Іванович
Аспіранти, докторанти Володимир Анатолійович Добровольський
Батько Габель Орест Мартинович
Мати Габель Августина Станіславівна
Брати, сестри Людмила, Олена, Валерія,
Марія, Юрій
Автограф Margarita Orestovna Gabel signature.png

CMNS: Габель Маргарита Орестівна у Вікісховищі

Маргари́та Оре́стівна Га́бель (13 листопада 18931981) — український літературознавець, книгознавець. Кандидат філологічних наук.

Життєпис[ред. | ред. код]

Маргарита Габель з родиною. Шваґер Олександр Ситников, сестра Олена, брат Юрій та Маргарита.

Народилася 1 (13) листопада 1893 року в Харкові. Її батьками були революціонери-народники Орест-Октовіан Мартинович Габель та Августина Станіславівна Синькевич, які після відбуття заслання в Іркутській губернії переїхали до Харкова, де Орест Габель незабаром увійшов до складу правління Харківської громадської бібліотеки. Маргарита була молодшою дитиною у родині, вона мала чотирох сестер: Людмилу, Олену, Валерію, Марію та брата Юрія, який згодом став відомим хіміком[1][2].

Маргарита Габель навчалася у приватній жіночій гімназії Покровської та Ілляшевої, яку закінчила у 1911 році із золотою медаллю[3]. Вона залишилася навчатися у гімназії у додатковому восьмому класі, який закінчила наступного року з присудженням звання домашньої наставниці[4]. Продовжила навчання на історико-філологічному факультеті Харківських вищих жіночих курсів[К 1]. У 1916 році закінчила історичне відділення, а через три роки і словесне відділення[5].

З 1920 року працювала в новоутвореній Вільній академії теоретичних знань, а після її ліквідації, наступного року, у Харківському інституті народної освіти, де працювала асистентом на кафедрі історії російської літератури та одночасно працювала бібліотекарем кабінету літератури. Наступного року, у додають до згаданого, стала аспіранткою науково-дослідної кафедри європейської культури. З 1925 року стала працювати науковим співробітником одразу на двох кафедрах — європейської культури та письменства (літературознавства). Була старшим викладачем на кафедрі письменства і викладала історію російської та західноєвропейської літератури. У 1929 році Маргарита Габель стала доцентом кафедри історії російської літератури. Після розформування ХІНО у 1930 році, працювала доцентом кафедри історії літератури Харківського інституту професійної освіти до його розформування у 1931. Того ж року стала головою книгознавчої бібліотеки Української книжкової палати, а з наступного — завідувачкою бібліотеки іноземної просвіти Науково-дослідного інституту педагогіки[5][6].

З 1933 року працювала в Харківській державній науковій бібліотеці імені В. Г. Короленка у якості консультанта-книгознавця. Займалася укладанням колекції рідкісних видань у складі новоутвореної книгознавчої групи. За результатами роботи цієї групи, у 1940 році був заснований відділ рідкісних видань та стародруків, який очолила Маргарита Габель[6].

У 1919—1923 роках викладала російську мову та літературу на робітничому факультеті при Харківському технологічному інституті[7].

Під час Другої світової війни була вимушена покинути Харків та була евакуйована до Киргизької РСР, де у 1942—1943 роках працювала бібліографом у Державній бібліотеці ім. М. Г. Чернишевського[ky] в Фрунзе. Потім переїхала до Чкалова, там до 1944 року працювала у місцевому педагогічному інституті імені В. П. Чкалова[ru][6].

У 1949 році стала за результатами конкурсу доцентом кафедри літератури та мов Харківського державного бібліотечного інституту. Працювала на посаді до виходу на пенсію у 1963 році[8].

Була похована на Другому міському кладовищі. У 1998 році її спільна, з братом Юрієм, могила була зруйнована. Пізніше вона була відновлена зусиллями громадськості[9].

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

У 1940 році вона успішно захистила свою дисертаційну роботу на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за темою «“История одного города” Салтыкова-Щедрина как антидворянская сатира», яку написала під керівництвом Олександра Білецького.

Публікації[ред. | ред. код]

Могила Юрія та Маргарити Габелів
  • Габель М. О. Эзоповская манера в «Записках охотника» И. С. Тургенева // «Записки охотника» И. С. Тургенева (1852—1952): Сборник статей и материалов. — Орёл, 1955. — С. 151—192.
  • Габель М. О. Академик А. И. Белецкий — исследователь Н. С. Лескова // Литературное наследство. — Т. 87. Из истории русской литературы и общественной мысли 1860—1890 гг. — М.: Наука, 1977.

Примітки[ред. | ред. код]

Коментар[ред. | ред. код]

  1. У 1919 році курси були приєднані до Харківського університету.

Література[ред. | ред. код]

  1. Телегіна, 2020.
  2. Некролог, 1951, с. 6.
  3. Утро, 1911, с. 5.
  4. Утро, 1912, с. 5.
  5. а б Лосієвський, 2020.
  6. а б в Словник Філологи, 2020, с. 185.
  7. История ХПИ. library.kpi.kharkov.ua. Процитовано 3 березня 2020. 
  8. Габель Маргарита Орестівна Бібліотечна енциклопедія Харківщини. libenc.korolenko.kharkov.com (ru-RU). 22 червня 2020. Процитовано 6 липня 2021. 
  9. Лосиевский, 1998, с. 1.

Джерела[ред. | ред. код]