Бухта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Бу́хта (від нім. Bucht, буквально — «вигин», «кривина»)[1] — невелика частина моря, затоки, озера, водосховища, відокремлена від відкритих вод з трьох боків частинами суші (виступами берегів, скелями та прилеглими островами) і захищена ними від хвиль та вітру. Проте в німецькій мові слово бухта має розширене значення і може позначати як затоку (наприклад, Гудзонова затока — (нім. Hudson-Bucht)), так і море (наприклад, Море Баффіна — (нім. Baffin-Bucht)).

Місцеві умови визначають гідрологічний режим бухти, який дещо відрізняється від режиму прилеглих до неї вод.

Як правило, бухти є зручним місцем стоянки суден — наприклад, Геленджицька та Цемеська бухти в Чорному морі, Золотий Ріг в протоці Босфор.

Великою бухтою можна назвати затоку, зунд або риф. Вузька бухта також може бути названа фіордом, якщо його береги відносно круті. Кале має кругове або овальне узбережжя з вузьким входом, а деякі кале можуть бути позначені як бухти.

Більшість невеликих бухт утворюються в м'яких скелях або глинах, вимитих хвилями. Тверді породи зруйнувати важче, в результаті чого утворюється мис. Невелика бухта може бути в складі більшої бухти (наприклад, Джеймсова бухта у складі Гудзонової бухти). Великі бухти, на кшталт Бенгальської бухти та Гудзонової бухти, мають різноманітну морську геологію.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — 632 с.