Гаврині
| Гаврині | |
|---|---|
 Острів Гаврині | |
| Географія | |
| 47°34′26″ пн. ш. 2°53′52″ зх. д. / 47.57388888891677681° пн. ш. 2.8977777778055778° зх. д.Координати: 47°34′26″ пн. ш. 2°53′52″ зх. д. / 47.57388888891677681° пн. ш. 2.8977777778055778° зх. д. | |
| Акваторія | Морбіан |
| Площа | 0,3 км² |
| Країна | |
| Франція | |
| Адм. одиниця | Лармор-Бадан |
| Населення |
|
  Гаврині Гаврині (Франція) | |
 | |
 Гаврині у Вікісховищі | |
Гаврині́ (брет. Gavriniz, фр. Gavrinis) — невеликий острів у затоці Морбіан, Бретань, Франція. Гаврині відомий завдяки мегалітичній пам'ятці — коридорній гробниці епохи неоліту, де збереглися артефакти мегалітичного мистецтва.
Географічне положення[ред. | ред. код]
Острів Гаврині заселений. До нього можна дістатися на катері з міста Лармор-Баден (L'Armor-Baden). Розташований у тому місці, де затока Морбіан виходить до Атлантичного океану, острів є гранітною скелею завбільшки 750 x 400 метрів.
Назва[ред. | ред. код]
Традиційно вважається, що назва Gavrinis походить від бретонських слів gavr (коза) та enez (острів), себто означає «козиний острів». Проте це радше народна етимологія й вона не підтверджена. У документах за 1184 та 1202 роки, назва острова пишеться як Guirv Enes та Guerg Enes відповідно. Старе бретонське слово Guerg не має відношення до gavr, однак має паралелі з давнім галльським словом gwery або староірландським ferg, що означає «робота». Таким чином, назва могла означати «острів, що обробляється», тобто заселений.
Коридорна гробниця[ред. | ред. код]
Значення[ред. | ред. код]
Коридорна гробниця, що розташована на острові, відноситься до епохи неоліту. Вона має цілу низку аналогів — бретонські мегаліти Карнак (Бретань) і Локмаріаке, ірландські мегаліти в Бру-на-Бойні та шотландський Мейсгау. Під час спорудження мегаліта, близько 3500 р. до н. е., острів ще був з'єднаний із материком. Багате внутрішнє оздоблення гробниці робить Гаврині одним з найважливіших місць, де збереглися пам'ятки європейського мегалітичного мистецтва. Гробниця добре збереглася.
Історія досліджень[ред. | ред. код]
Перші археологічні дослідження було проведено 1835 року. Під час них було виявлено внутрішню камеру. Подальші дослідження провів археолог Закарі Ле Рузік, який близько 1930 р. почав реставрацію пам'ятки. Подальші розкопки проводилися у 1960-х і 1970-х роках[1].
Датування[ред. | ред. код]
Гробниця, у порівнянні з іншими мегалітами Франції, була споруджена досить пізно. Її використання припинилося близько 3000 р. до н. е. У цей час дерев'яні конструкції, що облицьовували вхід, були спалені, після чого обвалилася частина кургану і був завалений вхід. З часом піщані наноси перетворили курган у звичайний пагорб.
Каїрн[ред. | ред. код]
Діаметр кам'яного кургана (каїрна) становить близько 50 метрів. Внутрішня конструкція становить серію стін, що розділяють курган на декілька «шарів». Курган є характерним прикладом будівлі, спорудженої методом сухого мурування.
Камера[ред. | ред. код]
Курган насипаний поверх самітної (майже квадратною) похоронної камери, що складається із приблизно 50 ретельно підігнаних плит. Камера розташована в центрі кургану, що має в діаметрі близько 2,5 метра. Найбільша з плит — стельова — важить близько 17 тонн. Подібні прості камери дольменного типу були поширені в Бретані у період 4500 — 3000 років до н. е. Водночас, подібні пам'ятники споруджувалися в Нормандії, Пуату, Ірландії, Великій Британії та на Іберському півострові.
Коридор та зображення всередині[ред. | ред. код]
Зовні до камери веде коридор завдовжки 14 метрів. З 29 ортостатів[2], що утворюють стіни коридору, 23 прикрашені вирізаними символами та візерунками. Деякі із символів зображують конкретні об'єкти, наприклад, сокири або посохи. Поширений мотив у вигляді рогів, можливо, символізує тварин, а фігура, яку умовно позначають як «щит», можливо, є стилізованим зображенням людини. Присутні й абстрактніші мотиви: зигзаги, ромби та змієподібні лінії.
Повторне використання каменів[ред. | ред. код]
1984 року археологи виявили, що зовнішній бік деяких плит, якими покритий каїрн, також був прикрашений, проте в іншому стилі, ніж його внутрішня поверхня. Очевидно, прикраси наносилися ще до спорудження каїрна. На думку археологів, принаймні частину цих плит було використано вдруге — раніше вони були частинами інших монументів. На стельовій плиті камери зображено бика, роги ще однієї тварини, а також істоту, що нагадує кашалота. Обриси цієї плити такі, що вона добре поєднується з плитами двох інших пам'яток — Табль-де-Маршан та гробниці Ер-Венгле (Er Vinglé) в Локмаріаці (Locmariaquer), що розташовані від цієї гробниці на відстані 4 км. Існує припущення, що три зазначені плити раніше разом утворювали один масивний мегаліт, схожий до менгірів в Локмаріаку, який зруйнувався або був зруйнований для повторного використання, як і три зазначені плити, а його прикраси були навмисно знищені.
Експонована копія[ред. | ред. код]
Копія частини коридору з Гаврині, що зображає камені з декоративними різьбленими зображеннями, виставлена в Музеї мегалітичного некрополя кургану Бугон у Де-Севр.
Література[ред. | ред. код]
- Charles-Tanguy Leroux, Gavrinis et les mégalithes du golfe du Morbihan, Éditions Jean-Paul Gisserot, 2006.
- J. L'Helgouac' H, «Les Idoles qu'on abat», Bulletin de la Société Polymatique du Morbihan 110, 1983, P. 57–68.
- Charles-Tanguy Le Roux, «New excavations at Gavrinis», Antiquity 59, 1985, P. 183–187.
- Charles-Tanguy Le Roux, «Gavrinis et les îles du Morbihan», Guides archéologiques de la France, Paris, Ministère de la Culture, 1985.
- Charles-Tanguy Le Roux, Gavrinis [Архівовано 20 березня 2012 у Wayback Machine.], J.P. Gisserot, Paris 1995.
- Cassen, S. et J. L'Helgouac'H, 1992. Du Symbole de la crosse: chronologie, répartition et interprétation. XVIIème colloque interrégional sur le Néolithique: Vannes 1990, actes. Rennes: RAO, supplément 5: 223–235.
Примітки[ред. | ред. код]
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Дані й ілюстрації про Гаврині [Архівовано 24 лютого 2010 у Wayback Machine.]
- Знимки і порівняння з Ньюгрейндж в Ірландії [Архівовано 6 травня 2009 у Wayback Machine.]
|
