Галли

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бренн — вождь галльського племені сенонів. Бюст у Національному музеї морського флоту (Париж)

Га́лли (лат. Galli; давньогрецьке: Γαλάται, Galátai) — група кельтських народів континентальної Європи в залізний вік та римський період (приблизно з V ст. до нашої ери до V ст. нашої ери). Місцевість, яку населяли галли в римський період, була відома як Галлія (відповідає сьогоднішнім Франції, Бельгії та Швейцарському плато). Їх галльська мова утворює основну гілку континентальних кельтських мов.

Галли виникли приблизно в V ст. до нашої ери як носії латенської культури на північ від Альп (розповсюджені по землях між Сеною, Середнім Рейном і верхньою Ельбою). До IV ст. до нашої ери вони поширились на більшій частині території Франції, Бельгії, Нідерландів, Іспанії, Португалії, Швейцарії, Південної Німеччини, Австрії, Чехії та Словаччини завдяки контролю торгових шляхів уздовж річкових систем Рони, Сени, Рейну та Дунаю. Вони також швидко зявились у Північній Італії, Балканах, Трансільванії та Галатії. Галлія ніколи не була об'єднана під єдиним правителем або урядом, але галльські племена були здатні об'єднувати свої сили у широкомасштабних військових операціях. Піку своєї могутності вони досягли на початку 3 століття до н. е.

Після закінчення Першої пунічної війни міцніюча римська республіка все сильніше чинила тиск на гальську сферу впливу. Програна галлами битва при Теламоні 225 р. до н. е. символізувала початок поступового занепаду галльської влади, що поглиблювався протягом всього II століття до н. е. аж до остаточного завоювання Галлії Юлієм Цезарем у Гальських війнах 50-х років до н. е.

Після того, як Галлія стала провінцією Римської імперії, галли культурно пристосувалися до римського світу, асимілюючись і сприяючи формуванню гібридної галло-римської культури.

Вважається, що етнонім «галли» пов'язаний із давньоірландським gal — «лютий, відважний» (а зовсім не з лат. gallus «півень», як це часто стверджується у популярній літературі). Він зберігся у сучасних ірландській та шотландській мовах, які власне й називаються гельськими, а також у топоніміці. В Європі, на землях, де так чи інакше зафіксовано перебування стародавніх кельтів, збереглися численні назви, похідні від цього етноніму: Гелтахт в Ірландії, Галлія, як історична назва сучасної Франції, Галац, місто в Румунії, Галісія в Іспанії тощо.

Після Галльських воєн Цезаря (58 — 51 роки до н. е.) розрізняли:

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Caius Iulius Caesar: Commentarii de bello Gallico.
  • Жан-Луи Брюно. Галлы. — Москва: «Вече», 2011. — 399 с. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]