Бретонська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бретонська мова
Brezhoneg
Мапа поширення бретонської мови впродовж сторіч
Мапа поширення бретонської мови впродовж сторіч
Поширена в Франція Франція
Регіон Бретань
Носії бл. 270 000[1][2]
Писемність латиниця
Класифікація

Індоєвропейська сім'я

Кельтська мовна родина
Бритська група
Офіційний статус
Офіційна регіональна мова[3]
Регулює Ofis Publik ar Brezhonegd
Коди мови
ISO 639-1 br
ISO 639-2 bre
ISO 639-3 bre
Людина, що говорить бретонською мовою — Wikitongues

Брето́нська мова (самоназва: Brezhoneg, Brezoneg[4][5]) — кельтська мова бритської підгрупи індоєвропейської мовної сім'ї[5][6]; вельми близька до валлійської, корнської (особливо) і споріднена з галльською мовами[7].

Бретонський мовою говорять на північному заході Франції в Нижній Бретані — переважно в департаменті Фіністер (брет. Penn ar Bed) і на заході департаментів Кот-д'Армор (брет. Aodoù-an-Arvor) і Морбіан (брет. Mor-bihan)[5][2].

Сильний вплив французької мови протягом декількох століть викликало в бретонській появу низки ознак, що не відзначаються в острівних кельтських мовах — зокрема, в інших бритських. З цих рис у фонетиці: огублені голосні /y/ та /œ/; велика кількість носових голосних; увулярний звук /ʁ/. У граматиці: система складних і надскладних імен; наявність родівників (артиклів); запозичення з французької продуктивних суфіксів, наприклад, -ans, -aj, -er. Французька мова вплинула і на синтаксис. За французьким зразком побудовані слова, що позначають спорідненість людей: tad-kaer — фр. beau-père «тесть» тощо. В цілому вплив французької мови на бретонську цілком не вивчено[8].

Бретонську мову іноді називають «армориканська бретонська мова», що походить від старої назви півострова БретаньАр(е)морика[5].

Лінгвогеографія[ред. | ред. код]

Ареал і чисельність[ред. | ред. код]

Число носіїв бретонської мови у відсотковому відношенні за регіонами Бретані (2004)

Нині бретонська мова перебуває під загрозою зникнення: більшість її носіїв — літні люди, і мова недостатньо активно передається молодшому поколінню. До того ж бретонська не є офіційною мовою Бретані, й у державних установах використовується французька мова; бретонською говорить головним чином сільське населення. Незважаючи на це, нею видається письменство (як діалектами КЛТ, так і ванським), ведуться радіо- і телепередачі. За даними TMO-Fañch Broudic 2007 року, число активних носіїв мови — 206 тис. чол., що є 5% від населення Бретані. За оцінками початку 1990-х років, бретонською мовою володіло близько 250 тис. осіб старше 15 років, тоді як 1983 року — 615 тис. чол. Майже всі вони говорили і французькою мовою; число осіб, що володіли тільки бретонською, невідомо, але навряд чи перевищувало 1% від наведеного числа[5]. За даними онлайн-довідника Ethnologue, 2013 року кількість носіїв бретонської мови складало 206 тис. чоловік[2].

Приблизна кількість мовців у 2010–2015 роки:

Область Населення Кількість носіїв[9] Відсоток мовців від загального населення
Нижня Бретань 1,3 млн 185 000 14,2 %
Centre Ouest Bretagne 112 000 20 000 20 %
Trégor-Goelo 127 000 25 000 20 %
Pays de Brest 370 000 40 000 11 %
Pays de Cornouaille 320 000 35 000 11,5 %
Pays de Lorient 212 000 15 000 7,3 %
Pays de Vannes 195 000 11 000 5,5 %
Pays de Guingamp 76 000 12 000 17 %
Pays de Morlaix 126 000 15 000 12 %
Pays de St Brieuc 191 000 5 000 3 %
Pays de Pontivy 85 000 6 500 8 %
Pays d’Auray 85 000 6 500 7,6 %
Верхня Бретань 1,9 млн 20 000 2 %
Pays de Rennes 450 000 7 000
Атлантична Луара 1,3 млн
Pays de Nantes 580 000 4 000 0,8 %
Загальна 4,56 млн 216 000 4,6 %

Соціолінгвістичні відомості[ред. | ред. код]

Двомовний дороговказ у місті Ванн

Один з труднощів, що стоїть перед ентузіастами відродження бретонської мови, — існування щонайменше трьох різновидів правопису: KLTG, або «об'єднаний» правопис (peurunvan, чи Zedacheg — за прийнятим у ньому диграфом zh, що означає z в діалектах КЛТ і h у ванському діалекті); «університетський» (skolveurieg), що існує в двох видах для діалектів КЛТ і ванського діалекту; та «міждіалектний» (etrerannyezhel), заснований на етимологічному принципі і близький до правопису Ж.-Ф. Ле Ґонідека.

Літературна мова створений XIX століття на основі діалектів групи КЛТ (переважного леонського), проте не всі його норми було вироблено. Більшість носіїв мови не володіє літературною мовою і говорить діалектами[5].

Викладання бретонський мовою здійснюється в мережі приватних шкіл «Діван» (diwan). З 1994 року за законом Тубона, прийнятому з ціллю захисту французької мови від зовнішнього впливу, держава фінансує виключно франкомовні школи[10]. Інший спосіб збільшення числа носіїв мови — програма «Div Yezh» («Дві мови») в державних школах, яка була запущена 1979 року[11]. Інша програма під назвою «Dihun» («Пробудження») була запущена 1990 року для двомовного навчання в церковних школах[12]. 2018 року 18 337 школярів (близько 2% усіх школярів Бретані) відвідували школи Diwan або школи з програмами «Div Yezh» чи «Dihun»[13]. Це число збільшувалося щороку. 2007 року близько 5000 повнолітніх відвідували курси бретонської мови[13].

Зростання відсотка дітей, які вивчають бретонську мову в школах:

Рік Кількість Відсоток від загального числа школярів Бретані
2005 10 397 1,24 %
2006 11 092 1,30 %
2007 11 732 1,38 %
2008 12 333 ± 1,4 %
2009 13 077 1,45 %
2010 13 493 1,48 %
2011 14 174 1,55 %
2012 14 709 1,63 %
2013 15 338 1,70 %
2014 15 840
2015 16 345
2016 17 024
2017 17 748
2018 18 337 2 %

Відсоток дітей, які вивчають бретонську мову в школах, за департаментами (2008)[14]:

Департамент ! Відсоток
Фіністер 4,71 %
Морбіан 4,3 %
Кот-д'Армор 2,86 %
Іль і Вілен 0,71 %
Атлантична Луара 0,29 %

Популяризатором мови виступає бретонський музикант Денез Пріжан — виконавець традиційної музики в жанрах «gwerz[en]» («голосіння») і «Kan ha diskan[en]» («танцювальна пісня»), доповнених сучасними мотивами. Також відомою співачкою, що виконує пісні бретонською мовою, є Сесіль Корбел.

Діалекти[ред. | ред. код]

Діалекти бретонської мови

Бретонська мова складається з 4 основних діалектів[5][2]:

  • корнуайський (kerneveg, французькою — cornouaillais, не слід плутати з kernewek — самоназва корнської мови), на якому говорить 41% усіх носіїв, поширений околицею міста Кемпер;
  • леонський (leoneg, французькою — léonard) — діалект району Бро-Леон (брет. Bro Leon, фр. Pays de Léon) на півночі Фіністера; найближчий до сучасної літературної бретонської мови;
  • треґ'єрський (tregerieg, французькою — trégorrois) — діалект області Треґор (брет. Landreger, фр. Tréguier);
  • ванський (gwenedeg, французькою — vannetais) — діалект району міста Ванн; ванським діалектом говорить усього 16% носіїв мови.

Діалекти бретонської мови можна розділити на дві групи: перша охоплює корнуайський, леонський, треґ'єрський діалекти (об'єднуються скороченням КЛТ); друга — ванський діалект. Однією з основних рис поділу діалектів є постановка наголосу: наголос ставиться на передостанній склад в КЛТ і на останній — у ванському діалекті. Обидві групи досить сильно відрізняються одна від одної і носії КЛТ погано розуміють ванський діалект. Найдавніші ознаки діалектного членування бретонської мови (зміна положення наголоси в КЛТ) відносяться до X–XI століть; остаточне утворення діалектів у центрі і на північному сході області, займаної бретонською мовою, відноситься до XII–XIV століть, на півночі — до XV-XVI століть. Ванський діалект остаточно склався до XV–XVI століть, інші ж — XVII століття[5].

Усередині кожного діалекту є регіональні і місцеві особливості, виходячи з яких виділяються окремі говіри. Так, ванський діалект умовно можна розділити на дві групи говірок: верхньованську і нижньованську. Найкраще вивчено відмінності у фонетиці, значно гірше — в морфології; відмінності у синтаксисі майже не вивчено[15].

Писемність[ред. | ред. код]

Писемність бретонської мови та її діалектів ґрунтується на латинському алфавіті — насамперед, на його французькому різновиді[5]; таким чином, частина звуків має спільні з французькими позначення.

Сучасний бретонський алфавіт[6]:

A B CH C'H D E F G H I J K L M N O P R S T U V W Y Z
a b ch c'h d e f g h i j k l m n o p r s t u v w y z
  • Букви x і q у бретонський алфавіт, на відміну від французького, не входять[6].
  • Диграф c'h позначає [x], а ch — [ʃ]; eu позначає [œ][5].
  • Диграф zh залежно від діалекту читається або як z, або як h.
  • Носові голосні передаються за допомогою ñ[5].
  • Букви з діакритикоюé, è, ê, î, ī, ñ, ū, ô тощо — вважаються додатковими і до основного алфавіту не входить[6]. У деяких джерелах букви é, ê, ñ, ù і т.д. включаються в основний алфавіт, однак, так як слова з цих букв не починаються, до алфавіту входять тільки малі різновиди цих букв[7].

«Університетська» орфографія 1955 року зблизила правописи діалектів КЛТ і ванського[5].

Старий бретонський алфабет: A B K D E F G GW H CH C'H I Y J L M N O P R S T U V W Z.

Історія мови[ред. | ред. код]

Давньобретонський період відноситься до VIII–XI століть н. е. Бретонці переселилися до земель сучасної Франції другою половиною V століття з півдня Британії, звідки їх витіснили набігами англосакси. Ще IX століття бретонці займали весь півострів від гирла Луари на півдні і до району Мон-Сен-Мішель на півночі. Наступними століттями межі поширення бретонської мови пересунулися на захід. Докладні відомості про бретонську мову датуються середньобретонським періодом (з XI століття, пам'ятники з XIV ст. — до цього часу збереглися лише глоси в латинських трактатах й ономастика (власні імена)). До IX століття вплив романських діалектів на бретонську мову був незначним; за средньобретонської доби (середина XI століття – середина XVII століття) посилюється вплив французької мови. Словниковий склад у великому обсязі поповнюється запозиченнями з французької мови; він також впливає на граматичну будову бретонської. Бретонська мова була під тиском французької упродовж майже всієї своєї історії. Початок новобретонської доби пов'язується з виходом 1659 року граматики Ж. Монуара. На початку XIX століття Ж.-Ф. Ле Ґодінек почав пуристичні реформи, спрямовані на «рекельтизацію» бретонської мови[8].

У середні століття існувало багате бретонська література, його традиція припинилася лише XVII століття. Не маючи офіційного статусу після втрати автономії Бретані, бретонська мова збереглася головним чином серед сільського населення, натомість у містах французька мова стала повністю переважати вже XVIII століття. Проповідницька діяльність бретонською мовою почалася досить рано. Повсюдну освіту в Бретані було введено тільки XIX століття, однак її здійснювали виключно французькою, а бретонську мову було повністю заборонено. Водночас XIX століття піднялася хвиля зацікавленості до вивчення бретонської мови і фольклору, важливу роль в якій зіграв Ж.-Ф. Ле Ґонідек, який вважається творцем сучасної бретонської літературної мови[8].

Протягом XIX і XX століть французька політика тривалий час була спрямована на витіснення бретонської мови. Деяке відродження бретонської мови мало місце за окупації Франції німецькими військами під час Другої світової війни (а саме в 1940–1944 роках); в наступні роки викладання бретонської мови з боку уряду або обмежувалося однією годиною на тиждень (так званий Закон Дексона[fr] 1951 року), або не мало майже ніякої підтримки (в 1970-1980 роках бретонську мову в середніх школах вивчали тільки 5% учнів[5]).

Лінгвістична характеристика[ред. | ред. код]

Фонетика і фонологія[ред. | ред. код]

Голосні[ред. | ред. код]

Літературний різновид має наступний склад вокалізму: /i/, /y/, /e/, /œ/, /ɛ/, /a/, /ɔ/, /o /, /u/. Кожен з голосних, за винятком короткого /ɔ/, може бути як довгим, так і носовим. Довгота пов'язана з ознакою сили / слабкості наступного за гласним приголосного. Голосний може бути довгим тільки в ударному складі перед коротким (слабким) приголосним: kador [k’a:dor] «стілець». Перед довгим (сильним) приголосним голосний буде коротким: yaouank [j'owank] «молодий». У ненаголошених складах зустрічаються тільки короткі голосні; в деяких діалектах у безударному складі з'являється редукований голосний [ə] (шва). Окрім того, у бретонських голосних є протиставлення за ступенем підйому (нижній, середній, верхній) і огубленості[16].

Протиставлення відкритих /ɛ/ / /ɔ/ і закритих /e/ / /o/ відзначається тільки під наголосом[16].

Часто зустрічається контактна назалізація голосних, яка виникає під впливом сусіднього носового приголосного: tomm /tõm/ «гарячий»[16].

Приголосні[ред. | ред. код]

У фонетичному складі бретонської мови представлено наступні приголосні за МФА[17]:

Губні Ясенні Середньопіднебінні Задньоязикові
Гортанні
Носові m n ɲ ŋ
Зімкнено-проривні p b t d c ɟ k g
Щілинні f v [[Глухий ясенний
фрикативний|s]] z
ʃ ʒ x h
Апроксиманти j ɥ w
Бічні l ʎ
Дрижачі r

Для низки діалектів[18][19] описаний контраст приголосних за ознакою «сили»: «сильні» (fortes) дзвінкі зімкнено-проривні протиставляються «слабким» (lenes), глухі завжди вважаються сильними; сонанти також контрастивної за цією ознакою. Система приголосних літературного варіанта така ж, як в діалектах КЛТ[8].

В абсолютному виході слова (синтагмі) можуть стояти тільки глухі приголосні; в інтервокальному положенні (між двома голосними) — тільки дзвінкі: mat /mat/ «хороший» — mat eo /ma:deo/ «Він хороший»[16].

Перед передньоязичними голосними помітна палаталізація зімкнених приголосного: kik /k’ik'/ «м'ясо»[16].

У групах приголосних виду «дзвінкий + глухий» відбувається уподібнення (асиміляція), при якому сильнішим виявляється другий з двох розташованих поруч приголосних: addeskiñ /at 'teskĩ/ «вивчати», проте в правопису це не ніяк зображається[16].

Консонантий стрій бретонської мови істотно відрізняється за діалектами. Так, у низці діалектів (першою чергою ванському) існує сегмент [ɦ]; у багатьох діалектах [r] реалізується як [ʀ] або [ʁ]. У ряді ванських діалектів існує також глухий увулярний [χ][20]. Існують діалекти, де в число приголосних входять глухі сонанти на зразок [l̥][21]. У деяких північних діалектах присутній особливий спірант, що позначається [vh] і відрізняється від звичайного [v] більшою тривалістю і інтенсивністю виголошення.

Наголос[ред. | ред. код]

Наголос у бретонській мові —— силовий; падає на передостанній склад, хоча є деякі винятки (стягнення). У ванському діалекті наголос падає на останній склад[16]. У цьому діалекті зберігся архаїчний тип просодики, успадкований від давньобретонської мови, в діалектах КЛТ — наголос перейшов на передостанній склад на початку середньобретонської доби[22].

Морфонологія[ред. | ред. код]

У бретонській мові найвідмітнішим видом морфологічних чергувань є початкові мутації[en]; вони нерідко виявляються єдиним показником роду — так, наприклад, леніція після артикля відбувається у іменників ж. р. однини і м. р. множини: ar g-kador «стул» (ж. р. одн.), ar d-tud «народ» (м. р. мн.). Правила мутацій, узагалі, схожі з валлійськими; вони можуть відрізнятися навіть у межах одного діалекту[23].

Для літературної мови властиві такі види мутацій[23]:

  1. щілинні: k — c’h, p — f, t — z;
  2. сильна: g — k, b — p, d — t;
  3. м'яка: k — g, p — b, t — d, g — c’h, b — v, d — z, m — v;
  4. змішана: g — c’h, b — v, d — z, m — v;
  5. носова: d — n.

Утворення множини від основ на зубний приголосний викликає м'якшення: ant «борозна» — у множині anchou (t перейшло в ch)[23].

Чергування в корені під впливом голосного наростка або закінчення (переголос) стали показником множини: bran «крук» — у множині brini[23].

Морфологія[ред. | ред. код]

За своїм строєм бретонська — аналітична мова з деякими ознаками синтетизму, які зустрічаються в особистих формах дієслова і займенникових прийменниках. Відмінкові значення виражаються аналітичними засобами[24]. Синтаксичні значення виражаються в основному за допомогою позицій, прийменників тощо. До дієслова примикають віддієслівні прикметники (дієприкметники) і дієйменником. Займенники, числівники і прислівники виділяються так само, як й у валлійській мові. Прийменники, сполучники, родівники і частки утворюють групу службових частин мови; виділяються вигуки. Слова для уточнення місця, часу і т. п. використовуються дуже рідко[23].

Загальні категорії[ред. | ред. код]

Рід[ред. | ред. код]

Рід (чоловічий і жіночий) виражається за допомогою мутацій у слові, які викликаються артиклем, займенником або іншим сусіднім словом; окрім цього, існує ряд приростків, які використовуються для утворення іменників жіночого роду, як, наприклад, -en і -ez: bleiz «вовк» — bleizez «вовчиця» тощо. Залежно від роду слова змінюються лише деякі числівники (див. нижче); в інших же випадках слова (зокрема прикметники) за родами не змінюються[25].

Число[ред. | ред. код]

Чисел в бретонській мові три: однина, двоїна і множина. Утворення форм чисел відрізняється в залежності від діалекту. Для множини зазвичай використовуються закінчення, які залежать від одухотвореності: -ed — для одухотворених іменників і дерев, -(i) — для неживих. Крім цих закінчень, існують і інші: -i, -ier, -on, -ez, -en; деякі з них викликають переголос: bran «крук» — у множині brini. Іноді переголос сама утворює форму множини: dant «зуб» — у множині dent. Зустрічається суплетивізм: ki «собака» — у множині chas[25].

Деякі слова, що позначають парні предмети, використовують приросток «два» для утворення форми двоїни: daou-lagad «два ока»[25].

Від форми двоїни можна утворити так звану «подвійну» множину: daoulagadoù «пари очей»; це ж число можна утворити за допомогою приєднання звичайного показника форми множини до збірного іменника: dilhad «одяг» — dilhadoù «кілька наборів одягу». Від збірного поняття можна утворити іменник, що позначає окрему його частину: geot «трава» — geot-enn «травинка»; так само можна зробити і з формою двоїни — brini «круки» — brinien «окремі особини з множини воронів» — і з формою однини botez «взуття» — у множині botoù «багато предметів взуття» — botezen «окремі предмети взуття»[25].

Належність[ред. | ред. код]

На відміну від гойдельських мов, бретонською мовою приналежність можна висловити дієсловом am eus «мати». Крім того, належність може виражатися присвійні займенниками: va zi «мій дім» тощо. Для посилення значення приналежності до іменника може додаватися відповідне особі власника особовий займенник: va zi-me «дім мій»; з цією ж ціллю використовуються відмінювані прийменники a і de, які позначають походження і визначають іменник з певним артиклем або присвійним займенником: an ti ac’hanon «мій дім», e vreur dezhan da zi «його брат» тощо. Якщо приналежність виражається поєднанням двох сусідніх іменників, то визначальне слово без артикля стоїть першим: toenn ti «дах будинку», де toenn «дах» є визначальним; визначальне слово ti, своє чергою, може мати визначник (зокрема артикль): toenn ti an tad «дах будинку батька», toenn un ti bras «дах (якогось) великого будинку»[24].

Частини мови[ред. | ред. код]

Числівники[ред. | ред. код]

Система обчислення в бретонській мові — двадцятерна. Числівник unan «один» не вживається з іменниками; в цьому випадку число буде виражатися артиклем[25].

Числівники від двох до чотирьох мають рід:

  • daou baotr «два хлопчики» — div blac’h «дві дівчинки»;
  • tri mab «три сина» — teir merc’h «три дочки»;
  • pevar mevel «четверо слуг» — peder metez «чотири служниці».

В інших випадках числівники залежно від роду узгоджуваного з ним слова не змінюються[25].

Числівники бретонської мови в таблиці[26]:

1 — unan [ˈyːnɑ̃n] 21 — unan warn uɡent [ˈyːnɑ̃n warˈnyːɡɛn(t)]
2 — daou [dou̯] / div [diw] 22 — daou warn uɡent  [ˈdou̯ warˈnyːɡɛn(t)]
3 — tri [triː] / teir [tei̯r] 23 — tri warn uɡent [ˈtriː warˈnyːɡɛn(t)]
4 — pevar [ˈpɛːvar] / peder [ˈpeːdɛr] 24 — pevar warn uɡent [ˈpɛvar warˈnyːɡɛn(t]
5 — pem(p) [pɛm(p)] 25 — pemp warn uɡent [ˈpɛmp warˈnyːɡɛnt]
6 — cʼhwecʼh [xwɛːx] 26 — cʼhwecʼh warn uɡent
7 — seizh [sei̯s] 27 — seizh warn uɡent  [ˈsei̯z warˈnyːɡɛn(t)]
8 — eizh [ei̯s] 28 — eizh warn uɡent [ˈei̯z warˈnyːɡɛn(t)]
9 — nav [nao̯] 29 — nav warn uɡent [ˈnao̯ warˈnyːɡɛn(t)]
10 — dek [dek] / [deːɡ] 30 — treɡont [ˈtreːɡɔn]
11 — unnek [ˈœ̃nɛk] / [ˈœ̃nɛɡ] 40 — daou uɡent [dou̯ˈyːɡɛn] (2 x 20)
12 — daouzek [ˈdɔu̯zɛk] / [ˈdɔu̯zɛɡ] 50 — hanter kant [ˈhɑ̃ntɛr ˈkɑ̃n] («половина від 100»)
13 — trizek [ˈtriːzɛk] / [ˈtriːzɛɡ] 60 — tri uɡent [ˈtriˈyːɡɛn] (3 x 20)
14 — pevarzek [pɛˈvarzɛk] / [pɛˈvarzɛɡ] 70 — dek ha tri uɡent [ˈdɛɡ a triˈyːɡɛn] (10 + (3 x 20))
15 — pemzek [ˈpɛmzɛk] / [ˈpɛmzɛɡ] 80 — pevar uɡent [ˈpɛːvar ˈyːɡɛn] (4 x 20)
16 — cʼhwezek [ˈxweːzɛk] / [ˈxweːzɛɡ] 90 — dek ha pevar uɡent (10 + (4 x 20))
17 — seitek [ˈsei̯tɛk] / [ˈsei̯tɛɡ] 100 — kant [kɑ̃n]
18 — triwecʼh [ˈtriwɛx] (3 x 6) 200 — daou cʼhant [ˈdou̯ ˈxɑ̃n]
19 — naontek [ˈnao̯tɛk] 1000 — mil [ˈmil]
20 — uɡent [ˈyːɡɛn(t)] 2000 — daou vil [dou̯ ˈvil]
Займенник[ред. | ред. код]

Особисті займенники (суб'єктна форма)[27]:

Особа Однина Множина
1 me ni
2 te c’hwi
3 (чоловічий рід)
hi (жіночий ріж)
i (ч. р.)

int (ж. р.)

Особисті займенники (об'єктна форма)[28]:

Особа Однина Множина
1 va, 'm hol, hon
2 da, 'z ho, hoc’h
3 e, hen (м. р.)

he, hec’h (ж. р.)

Нема

Нема

В бретонській мові є три ступені вказівних займенників: «найближчі», «ближні» і «віддаленіші». Вони, крім «ближніх», вживаються з іменниками як післяйменники: an den-mañ «ця людина (найближча)» — an den-se «ця людина»[29].

У бретонській мові існують так звані займенникові прийменники, які точно передають місцезнаходження об'єкта: наприклад, em c’hichen «біля мене», a-dreñv-din «позаду мене»[29].

Дієслово[ред. | ред. код]
Перехідність і неперехідність[ред. | ред. код]

У бретонській мові немає чітко вираженої морфологічної межі між перехідними і неперехідних дієсловами, та багато дієслів можуть бути як перехідними, так і неперехідних залежно від контексту: наприклад, arvesti як перехідний дієслово означає «споглядати», а як неперехідний — «бути присутнім (на чомусь)»[24].

За середньобретонської доби неперехідні дієслова відмінювалися за допомогою допоміжного дієслова bezañ «бути»; у сучасній мові дедалі частіше використовується дієслово kaoud «мати», проте це все ж залежить від діалекту[24].

Дієслівний стан[ред. | ред. код]

У бретонській мові, як і в інших кельтських мовах, є діяльний стан дієслова (для перехідних, неперехідних, зворотних і безособових дієслів) і пасивний стан (для перехідних дієслів) з пов'язаними з ним безособовими формами, які може мати будь-яке дієслово[24].

Пасивний стан і безособове відмінювання відрізняються тим, що перший не використовується, навіть якщо вираженим є агенс. Для позначення зворотньої або взаємної дії існує частка em[24].

Нахил і часи[ред. | ред. код]

В бретонській мові три способи дієслова: дійсний, умовний і наказовий. Дійсного способу має 4 часи дієслова, які утворюються синтетично: теперішній, імперфект, минулий і майбутній; є також ряд складних і надскладних часів, утворених аналітично (теперішній час допоміжного дієслова + дієприкметник минулого часу): перфект, давноминулий, минулий попередній і майбутній попередній. Надскладні часи будуються за схемою «перфект допоміжного дієслова + дієприкметник минулого часу». Аналітичний перфект майже витіснив минулий час — він зберігся тільки в письмовій мові[30].

В умовному способі є тільки два синтетичні часи — теперішній і минулий[30].

Бретонське дієслово має низку особливостей. Дієслова bezañ «бути» і endevout/kaout «мати» в теперішньому часі і Імперфект мають форму звичайної дії, яка позначає якісь часто повторювані дії: наприклад, Poan hor bez o labourat e-pad ar goañv «Нам важко працювати взимку»; такі речення часто супроводжуються прислівниками часу: alles «часто», bendez «щодня» тощо. Дієслово «бути» в теперішньому часі й імперфект має особливу «ситуаційну» форму, яка передає «точкове» дію в часі і просторі: Emañ klañv «Він хворий (зараз)», Emañ e Brest «Я (зараз) перебуваю в Бресті»; в поєднанні з часткою о і дієприкметником теперішнього часу «ситуаційна» форма може мати значення теперішнього тривалого часу: Emaon o vont «Я йду»[30].

Перфект будується з допоміжним дієсловом «мати» і дієприкметником минулого часу: Lennet en deus Yann al levr «Ян прочитав книгу»[30].

Дієвідмінювання[ред. | ред. код]
Види дієвідмін (теперішній час)[31]
Число «Безособове» «Особове» з дієсловом ober «робити» «Особове»
Однина Me a skriv «Я пишу»

Te a skriv «Ти пишеш»

Eñ a skriv «Він пише»

Hi a skriv «Вона пише»

Skriva a ran — буквально: «Писання, яке я роблю».

Skriva a rez

Skriva a ra

Eul lizer a skrivan — буквально: «Лист, який я пишу».

Eul lizer a skrivez

Eul lizer a skriv

Множина Ni a skriv «Ми пишемо»

C’hwi a skriv «Ви пишете»

I a skriv «Они пишут»

Skriva a reomp

Skriva a rit

Skriva a reont

Eul lizer a skrivomp

Eul lizer a skrivit

Eul lizer a skrivont

Безособова форма Skriva a reer Eul lizer a skriver

«Безособове» відмінювання зобов'язане своєю назвою незмінній формі дієслова; підмет передує дієслову (присудку). «Особове» відмінювання використовується у тому випадку, коли прямий додаток передує дієслову; словозміна в дієслівній формі вказує на особу[31]. Елемент a походить від відносного займенника[28].

Часи і способи, утворені синтетично[ред. | ред. код]
Дійсний спосіб[28]
Число Особа Теперішній час Імперфект Минулий час Майбутній час
Однина 1

2

3

-an(n)

-ez (-es)

-an(n)

-ez (-es)

-e

-iz (-is)

-jout

-az (-as)

-in

-i

-o

Множина 1

2

3

-omp

-it (-et)

-ont

-emp

-ec’h

-ent

-zomp (-jomp)

-joc’h (-jot)

-zont (-jont)

-imp (-fomp)

-ot (-fet)

-int (-font)

Безособова форма -er -ed -jod -or
Умовний спосіб[28]
Число Особа Теперішній час Минулий час
Однина 1

2

3

-f, -z, -j, -ch, -en

-fez (-fes)

-fe

-jen

-jes

-je

Множина 1

2

3

-femp

-fec’h

-fent

-jemp

-jec’h

-jent

Безособова форма -fed -jed
Наказовий спосіб[28]
Число Особа Словозміна
Однина 1

2

3

-et

Множина 1

2

3

-omp

-it (-et)

-ent (-ent)

Безособова форма
Заперечення[ред. | ред. код]

В бретонській мові дієслівне заперечення багато в чому схоже з французьким. Воно виражається циркумфіксом ne … ket — це склалося за новобретонську добу. Частка ket може бути замінена на інші негативні частинки: mui «більше», morse «ніколи», ebet «ніхто» тощо[31]

У деяких діалектах першого негативного слово ne часто опускається; інфінітив має особливу негативну форму chom hep, себто дослівно «залишатися без», яка ставиться після слова, до якого вона належить[31].

Вигуки[ред. | ред. код]

Вигуки склалися на основі різних частин мови; найближчою за змістом до вигуків є категорія вигуку в прикметниках, яка утворюється шляхом приєднання показника -(h)et (-at): Gwanat den! «Яка слабка людина!»[31]

Словотвір[ред. | ред. код]

У словотворенні найбільше розвинена суфіксація. Деякі суфікси було запозичено з французької: наприклад, -ans від фр. -ance. Деякі суфікси утворюють імена жіночого (-ek, -enti, -iz тощо) або чоловічого (-ded, -der й ін.) роду; деякі суфікси можуть бути використані для утворення імен як жіночого, так і чоловічого роду — це, наприклад, приросток -erez, який утворює імена діячів жіночого роду, але абстрактні імена чоловічого роду: kaozerez «говоруха» (жіночий рід) — kaozerez «говоріння, розмова» (чоловічий рід)[32].

Є словоскладання: menez-tan «вулкан» — від menez «гора» і tan «вогонь»[32].

Прикметники можуть бути субстантивовані і при цьому мати форму числа[32].

Синтаксис[ред. | ред. код]

З розвитком аналітизму дієслово в бретонській мові набуло складну складову форму, яка власне виступає як аналітична форма дієслова: дієслівне ім'я + відносна частка a/e + допоміжне дієслово ober «робити». Речення з порядком слів VSO (присудокпідметпрямий додаток) є відносно нейтральним: Klask a ra Yann ul levr «Ян бачить книгу»[33].

Фінітне дієслово у невідносній формі може стояти на початку, якщо воно стоїть у наказовому способі або якщо речення є відповіддю на питання[33].

Порядок слів OVS з винесенням дієслівного імені на початок речення виділяє дію: Klask ul revr a ra Yann «Бачить книгу Ян»[33].

Зі взаємним розташуванням дієслова і підмета пов'язано вживання різних видів дієвідмінювання:

  • коли підмет передує дієслову, то вживається «безособове» дієвідмінювання: Ar vugale a gar o zad «Діти люблять свого батька» (SVO)[33];
  • коли підмет, виражений іменником, слідує за дієсловом, вживається «особисте» відмінювання з дієсловом «робити»: Deskouez a ra an tan avel «Вітер віщує вогонь» (VSO)[33];
  • Якщо дієслову передує додаток, а підмет не виражено ні займенником, ані ім'ям, то особа діяча виражається словозміною в дієслові: Va zad a garan — дослівно: «Мій батько, якого я люблю» (OV)[33].

У негативних реченнях порядок слів зазвичай буде SVO з обов'язковим погодженням дієслова: Ar vugale ne welont ket o zad «Діти не бачать свого батька»[33].

Як і в інших кельтських мовах, в бретонском широко використовується інфінітив. У сучасній мові інфінітив з артиклем може бути підметом і доповненням; він може вживатися як заміна фінітного дієслова в окличних, спонукальних і деяких інших видах речень. Інфінітивні звороти, які часто використовувалися за середньобретонської доби, наразі майже зникли[33].

Частини складного речення з'єднуються за допомогою сполучників і сполучних слів. Зазвичай за сполучником слідує відносна дієслівна частка e: … had e kouezhas «… і він упав», … peogwir e varvas «… тому що він помер»; винятками є сполучники hogen «але» і rak «так як» — вони потребують іншого порядку слів: … rak e vam a varvas «… так як його мати (яка) померла», але не … rak e varvas e vamm. Після сполучників ma (mar) «якщо» і pa «коли» частка e не вживається[34].

Лексика[ред. | ред. код]

Запозичення[ред. | ред. код]

Найдавніші запозичення з латинської мови з'явилися в бретонській до переселення предків бретонців на материк: abostol (від лат. apostolus) тощо. Після появи бретонців на півострові Бретань було запозичено такі слова, як mank («однорукий» — від лат. mancus), kab («голова» — від лат. caput) тощо[34].

Деякі запозичення мають численні похідні — наприклад, від kemmañ «змінювати» (від лат. cambio) можна утворити kemmaden «зміна», kemmadur «зміна», kemmas «змінний» і т. п.[34]

З XII-XIII століть починаються запозичатися французькі слова. Нині число запозичень з французької дуже велике і навіть перевищує число питомо бретонських слів; у діалектах, якими говорять на границі з франкомовною зоною, число запозичень з французької дещо вище[15].

Приклади слів[ред. | ред. код]

  • Degemer mat — Ласкаво просимо;
  • Breizh — Бретань;
  • Brezhoneg — Бретонська мова;
  • Ti — Хата;
  • Kreiz-kêr — Центр міста;
  • Skol — Школа;
  • Skol-veur — Університет;

Приклад вірша[ред. | ред. код]

«Заповіт» Т. Г. Шевченка бретонською мовою (переклала Наїґ Розмор)[35]:

VA ZESTAMANT
Pa vezin maro, sebeillit ahanon
En eur hourgane
E-kreiz ar stepenn divuzul
E va Ukrainia karet
Ablamour din da weled
Ar parkou didermen,
An Dniepr hag e riblou serz
Ha kleved ar ster o vlejal
En eur gas ganti, pell euz an Ukrainia,
Beteg e strad ar mor glaz,
Gwad va enebourien… Dilezel a rin peb tra
Parkou, torgennou
Hag e yin daved Doue
Evid pedi… Hogen beteg ar termen-se
Ne anavezan ket Doue!
Sebeillit ahanon med c'hwi avad,
Chomit en ho sav.
Torrit ho chadennou
Ha gand gwad livrin ar mac'her
Bouetit ho frankiz!
Da houde, e famill vraz ar poblou,
Er famill dieub ha nevez,
N'ankounac'hait ket dalher sonj diouzin
Dre eur gomz peoc'huz ha flour.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. (фр.) Звіт INSEE про стан бретонської мови в Бретані
  2. а б в г (англ.) Breton Ethnologue. Ethnologue. Процитовано 13 December 2018. 
  3. Бухонкина А. С. К вопросу о языковой ситуации в Бретани / Шептухина Е. М. (гл. ред.) // Вестник Волгоградского государственного университета. Серия 2: Языкознание. — Волгоград : Волгоградский государственный университет, 2011. — № 2. — С. 142. — ISSN 1998-9911.(Перевірено 11 листопада 2019)
  4. (англ.) Bauer, Laurie (2007). The Linguistic Student's Handbook. Edinburgh University Press. 
  5. а б в г д е ж и к л м н п Калыгин, 2000, с. 392
  6. а б в г Гиляревский, 1964, с. 125
  7. а б Бретонский язык / Калыгин В. П. // Большой Кавказ — Великий канал. — М. : Большая российская энциклопедия, 2006. — С. 199. — (Большая российская энциклопедия : [в 35 т.] / гл. ред. Ю. С. Осипов ; 2004—2017, т. 4). — ISBN 5-85270-333-8. (рос.)
  8. а б в г Калыгин, 2000, с. 393
  9. (фр.) EOLAS. Situation de la langue. Office Public de la Langue Bretonne. 
  10. (англ.) The Center for Advanced Research on Language Acquisition (CARLA):Articulation of Language Instruction. carla.umn.edu. Процитовано 2017-09-18. 
  11. (фр.) Rostrenn, Yannick /. Actualités. div-yezh.org. 
  12. (англ.) Dihun — Dihun Language. 
  13. а б (фр.) ENQUÊTE SOCIO-LINGUISTIQUE : QUI PARLE LES LANGUES DE BRETAGNE AUJOURD’HUI ?. Région Bretagne. Процитовано 9 October 2018. 
  14. (фр.) Ofis ar Brezhoneg: Enseignement bilingue 2009 (année scolaire 2008—2009)
  15. а б Калыгин, 2000, с. 403
  16. а б в г д е ж Калыгин, 2000, с. 394
  17. Калыгин, 2000, с. 393—394
  18. (фр.) Kervella F.[fr]. Yezhadur bras ar brezhoneg. — Brest : Al Liamm, 1947.
  19. (фр.) Falc’hun F.[en]. Le système consonantique du breton avec une étude comparative de phonétique expérimentale. — Rennes : Plihon, 1951.
  20. (фр.) Cheveau L. Les mutations consonantiques en breton vannetais litteraire et en breton lorientais // Journal of Celtic Linguistics. — 2006. — Вип. 10. — С. 1—15.
  21. (фр.) Humphreys H. L. Les sonantes fortes dans le parler haut-cornouaillais de Bothoa (Saint-Nicolas du Pelem) // Etudes Celtiques. — 1972. — Вип. XIII. — № 1. — С. 259—279.
  22. Калыгин, 2000, с. 392, 393
  23. а б в г д Калыгин, 2000, с. 395
  24. а б в г д е Калыгин, 2000, с. 397
  25. а б в г д е Калыгин, 2000, с. 396
  26. Breton. mpi-lingweb.shh.mpg.de. Процитовано 13 December 2018. 
  27. Breton (en). www.languagesgulper.com. Процитовано 2018-11-11. 
  28. а б в г д Калыгин, 2000, с. 400
  29. а б Калыгин, 2000, с. 398—399
  30. а б в г Калыгин, 2000, с. 398
  31. а б в г д Калыгин, 2000, с. 399
  32. а б в Калыгин, 2000, с. 401
  33. а б в г д е ж и Калыгин, 2000, с. 401—402
  34. а б в Калыгин, 2000, с. 402
  35. (укр.) Українська бібліотека. Архів оригіналу за 17 вересень 2009. Процитовано 21 листопад 2009. 

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіпедія

Вікіпедія має розділ
бретонською мовою
Degemer