Гавриїл (Кременецький)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гавриїл (Кременецький)
Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі
22 вересня 1770 — 9 серпня 1783
Церква: Київська митрополія
Попередник: Арсеній (Могилянський)
Наступник: Іларіон (Кондратковський)
 
Народження: 1707(1707)
Носівка, Київський полк
Смерть: 9 серпня 1783(1783-08-09)
Київ
Чернецтво: 1739
Єп. хіротонія: 17 вересня 1749

Митрополит Гавриїл (також Григо́рій Фе́дорович Кремене́цький; 1707, Носівка, Київський полк — 9 серпня 1783, Київ) — український релігійний діяч на Гетьманщині, у Татарстані та Естонії.

Єпископ синодальної Православної російської церкви, митрополит Київський і Галицький (з 1770 по 1783). Учасник ліквідації монастирів у часи московської імператриці Катерини ІІ.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у родині міського старшини. Вихованець Київської духовної академії. Особисто допомагав відбудові академії після пожежі 1705. Також створив потужний грошовий фонд для навчання бідних українців у Києво-Могилянській академії (54,000 рублів).

Духовна кар'єра[ред. | ред. код]

  • З 1736 у Санкт-Петербурзі, де стає викладачем Олександро-Невської семінарії.
  • 1739 прийняв чернечий постриг, префект Олександро-Невської семінарії.
  • 1748 — архімандрит Новоспаського монастиря, стає членом Святішого Синоду РПЦ
  • 1749 — єпископ Коломенський та Каширський РПЦ
  • 1755 — єпископ Казанський РПЦ (Татарстан)
  • 1762 — призначений єпископом Санкт-Петербурзьким і Шлісельбурзьким, член комісії з церковного майна. Архієпископ
  • 1764 — мав титул архієпископа Санкт-Петербурзького і Ревельського (Таллінського)
  • 1770 — митрополит Київський і Галицький РПЦ

Після повернення на Гетьманщину, митрополит Гавриїл узявся за так званих мандрівних дяків — посутню прикмету українського духовного життя:

Митрополит Гавриїл Кременецький у 1771 р. розіслав указ, в якому зазначалося: «В епархии киевской школьники разного звания, люди с места на место бродят и по имеющимся церквам избам, так называемым школам, приставая, тунеядством кормятся, и не токмо никакой пользы обществу не приносят, но паче разными своими безчиниями вред и соблазн причиняют, а через таковых своевольных бродяг на церковнослужителей настоящих и постоянных напрасное наносится нарекание»

Митрополит суворо заборонив тримати при церквах зайвих, «праздношатающихся» студентів, особливо із різночинців, та визначив штат — по два дяки на одного священика і не більше шести на «трехпричетный приход».

Серед контраверсійних вчинків — активна участь у суді над святителем Арсенієм (Мацеєвичем), при чому Гавриїл особисто забрав у нього митрополичий кийок.

Похований у склепі Київського Софійського собору.

У південній частині собору під Успенським вівтарем (колишньою давньоруською зовнішньою галереєю), за митрополита Рафаїла Заборовського (1731-1747) було влаштовано великий склеп, в якому один за іншим почили шість митрополитів: Рафаїл Заборовський (1747), Арсеній Могилянський (1770), Гавриїл Кременецький (1783), Самуїл Миславський (1796), Ієрофей (Малицький) (1799) і Серапіон (Александровський) (1824).

Джерела[ред. | ред. код]