Серапіон (Александровський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Митрополит Серапіон
Serapion Aleksandrovsky.jpg
Народився 22 липня 1747(1747-07-22)
Александровська слобода
Помер 14 вересня 1824(1824-09-14) (77 років)
Київ
Національність росіянин
Ім'я при народженні Стефан Сергійович Логиновський
Діяльність церковний діяч
Титул митрополит київський
Посада митрополит
Попередник Гавриїл (Бенулеску-Бодоні)
Наступник Євгеній (Болховітінов)
Конфесія православ'я
Нагороди
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святого Андрія Первозванного

Митрополит Серапіон — (в миру Стефан Сергійович Логиновський (Александровський); * 22 липня 1747, Александровська слобода — † 14 вересня 1824, Київ) — російський релігійний діяч в Україні. Єпископ Дмитровський, вікарій Московської єпархії МПЦ; згодом митрополит Київський і Галицький синодальної Московської православної церкви (18041822). Протектор Києво-Могилянської академії у добу її русифікації. Наставник українського церковного діяча Авксентія Галинського.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у родині православного священика синодальної (безпатріаршої) Московської церкви 22 липня 1748 на корінних землях фіно-угорського народу меря (м. Александров Володимирської губернії, тепер Володимирська область Російської Федерації).

1759—70 навчався в Троїцько-Сергіївській семінарії Московської православної церкви, де зазнав глибокого впливу українських релігійних педагогів, залишений там викладачем. При вступі до семінарії отримав прізвище Александровський (при народженні мав прізвище Логиновський).

8 лютого 1771 прийняв чернечий постриг з іменем Серапіон і призначений проповідником Московської слов'яно-греко-латинської академії, де тоді панували українські педагоги з Києво-Могилянської академії. 1775 отця Серапіона Александровського висвячено на ігумена Московського Хрестовоздвиженського монастиря, 1776 переміщено ігуменом Московського Знаменського монастиря, 1779 — архімадрит Московського Богоявленського монастиря.

З 1785 — цензор церковних видань.

11 червня 1788 висвячений на єпископа Дмитрівського, вікарія Московської єпархії МПЦ.

16 жовтня 1799 призначений на щойно створену Калузьку єпархію, але не виїхав туди, оскільки 21 жовтня 1799 одержав нове призначення і був висвячений на архієпископа Казанського і Симбірського у Татарстані.

Дільність в Україні[ред.ред. код]

11 грудня 1803 став першим в історії московитом, якого було посаджено на стародавню митрополичу катедру Києва. Офіційний титул — митрополит Київський і Галицький (у складі Московської православної церкви). Тоді ж обраний членом Синоду МПЦ. Прибув до України у лютому 1804.

Призначений на посаду протектора Києво-Могилянської академії у добу її активної русифікації. Запровадив однаковий рівень матеріального утримання для іноземних студентів та кандидатів у священики, які приїздили до Києва з інших єпархійних семінарій.

1806 склав проект розвитку КМА, який, за В. Аскоченським, «должен остаться навсегда, как памятник его просвещенной заботливости о древнейшем в нашем отечестве училищь».

За розпорядженням митрполита Серапіона, після прилюдних іспитів 1806 124 найкращі студенти КМА були нагороджені книгами з академічної бібліотеки з відміткою «за старанність й успіхи в навчанні», а викладачі з 1807 одержували подвійну заробітну платню. З пожертвувань на КМА виділялись кошти для допомоги бідним студентам.

Після спустошливої пожежі 1811 митрополит Серапіон розпорядився видати Академії 8000 рублів з коштів Лаврської друкарні, дозволив розпочати збирання добровільних пожертвувань (зокрема, сам перший вніс 2000 рублів) на оновлення академічного конгрегаційного корпусу. Ремонт і реставрацію проведено за проектом архітектора Андрія Меленського протягом 1812—15. Весною 1812 на ці потреби було виділено ще 29 863 рублів.

З 1814 — почесний член правління Санкт-Петербурзької духовної академії.

24 січня 1822 його відправлено на спочинок. Помер 10/14 вересня 1824. Похований у Київському Софійському соборі.

Джерела[ред.ред. код]

  • Хроника общественной жизни по дневнику митроп. Серапиона // Киевская старина.-1884.-№ 7;
  • Макаров Анатолий. Киевская старина в лицах. XIX век.— К.: Довіра, 2005.
  • Болховитинов Е. Краткое описание Киево-Софийского собора и монастыря. К., 1825,
  • Аскоченский В, И. Киев с… Академиею/ ч.. 2, К., 1856.