Гагарінський Юрій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гагарінський Юрій Володимирович
Народився 16 лютого (1 березня) 1915
Полтавська губернія, Російська імперія
Помер 22 січня 1976(1976-01-22) (60 років)
Владивосток, РРФСР, СРСР
Діяльність хімік
Alma mater Хімічний факультет МДУd
Галузь неорганічна хімія
Вчене звання члени-кореспонденти РАНd
Науковий ступінь доктор хімічних наук
Нагороди
орден Вітчизняної війни орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки

Юрій Володимирович Гагарінський (16 лютого (1 березня1915, село Петрівка, Гадяцький повіт, Полтавська губернія — 22 січня 1976, Владивосток) — радянський хімік-неорганік, доктор хімічних наук (1964), професор (1967), член-кореспондент Академії наук СРСР (1970).

Біографія[ред. | ред. код]

Син сільського лікаря (п'ята дитина в сім'ї, мати народила його в 48 років). Після смерті батька переїхав до Москви, де на той час вже жили старші брати і сестри.

Закінчив хімічний факультет МДУ (1937, з відзнакою). Збирався вступати до аспірантури, але через те, що вказав в анкеті, що брат служив у Білій армії та потім емігрував до Болгарії, був виключений з комсомолу.

Вчитель математики та фізики середньої школи у Рєдкино (Калінінська область) (1937—1939), змінний інженер на Клинській фабриці штучного волокна (1939—1941).

У 1941—1946 служив у РСЧА, учасник німецько-радянської війни, останнє військове звання підполковник, посада — начальник хімічного відділу армії. Після демобілізації — науковий співробітник на кафедрі термохімії МДУ.

У 1947—1961 працював у «закритому» НДІ хімічної промисловості СРСР. Учасник атомного проєкту, займався питаннями хімії та технології урану, полонію, тритію та інших радіоактивних елементів. Тема хімії та технології отримання фторидів урану лягла в основу його кандидатської та докторської дисертацій, а потім написаної спільно з Л. Хрипіним монографії «Тетрафторид урану».

У 1961 році переїхав до Новосибірська, науковий співробітник Інституту неорганічної хімії СВ АН СРСР, керував лабораторією хімії урану та торію. Із 1966 року — у Відділі хімії Далекосхідної філії АН СРСР, яка під його керівництвом в 1970 році була рефомована в Далекосхідний науковий центр.

Доктор хімічних наук (1964). Професор (1967). Член-кореспондент АН СРСР (1970)[1].

Область наукових інтересів: термодинамічні властивості галогенідів, оксидів та інших сполук урану, кристалічних структур неорганічних сполук.

Звання та нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами Червоної Зірки (1944), Вітчизняної війни I ступеня (1945), Трудового Червоного Прапора (1975).

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]