Петрівка-Роменська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Петрівка-Роменська
Сільська Рада
Сільська Рада
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Гадяцький район
Рада/громада Петрівсько-Роменська сільська рада
Код КОАТУУ 5320485201
Основні дані
Засноване І пол. XVII ст.
Населення >3003
Територія 4550,84 км²
Поштовий індекс 37333
Телефонний код +380 254-58
Села-побратими Сергіївка
Географічні дані
Географічні координати 50°22′13″ пн. ш. 33°45′16″ сх. д. / 50.37028° пн. ш. 33.75444° сх. д. / 50.37028; 33.75444Координати: 50°22′13″ пн. ш. 33°45′16″ сх. д. / 50.37028° пн. ш. 33.75444° сх. д. / 50.37028; 33.75444
Водойми р. Хорол
Відстань до
обласного центру
142 км
Відстань до
районного центру
18 км
Найближча залізнична станція Венеславівка
Відстань до
залізничної станції
1,5 км
Місцева влада
Адреса ради 37333, с. Петрівка Роменська, вул. Леніна, 35; тел. 58-1-31]
Сільський голова Бугайова Валентина Петрівна
Карта
Петрівка-Роменська. Карта розташування: Україна
Петрівка-Роменська
Петрівка-Роменська
Петрівка-Роменська. Карта розташування: Полтавська область
Петрівка-Роменська
Петрівка-Роменська

Петрівка-Роменська (до 1935 — Петрівка) — село в Україні, в Гадяцькому районі, Полтавської області. Центр Петрівсько-Роменської сільської ради, до складу якої входять також села Венеславівка та Балясне.

Населення 3003 жителя. Працює ряд підприємств нафтогазової промисловості.

Географія[ред. | ред. код]

Село Петрівка-Роменська знаходиться на березі річки Хорол, вище за течією примикає село Сергіївка, нижче за течією на відстані 2 км розташоване село Балясне. По селу протікає пересихаючий струмок. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера. Поруч проходять автомобільна дорога Т 1705 та залізниця, станція Венеславівка.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Заснування[ред. | ред. код]

Село виникло в І половині XVII століття й до 1935 року мало назву Петрівка. За однією з місцевих народних легенд, вона походить від того, що колись на високому березі Хоролу жили 2 брати — Петро та Сергій. Одного разу вони посварились, і тоді Петро оселився на місці нинішньої Петрівки, а Сергій — на місці Сергіївки.

Відомості про Петрівку зустрічаються в історичних джерелах XVII століття, зокрема вона відмічена на унікальній карті Г. Л. де Боплана. Першими ЇЇ поселенцями були втікачі від польської шляхти та козаки. Село належало до Гадяцького замку, згодом ним володіли полкові писарі Сидір Раєвський, Стефан Залесний, гетьман Іван Скоропадський. Під час Північної війни у цій місцевості відбувались бої, про що свідчить велика кількість курганів біля Петрівки-Роменської.

1713 року Петрівку, що належала тоді до Гадяцького полку, було віддано у власність Захарію Рощаковському. 1781 року, після утворення Гадяцького повіту, Петрівка ввійшла до його складу.

XIXXX століття[ред. | ред. код]

На час перепису 1859 року в Петрівці Сергіївської волості Гадяцького повіту налічувалося 109 дворів та 867 мешканців[1]. Парафіяни мали змогу відвідувати дерев'яну Покровську церкву, збудовану ще 1784 року. При ній діяли бібліотека, церковнопарафіяльне попечительство.

На 1900 рік Петрівка була вже центром однойменної волості[2] Гадяцького повіту. У селі діяли 3 громади: дві — селян-власників і козацька, налічувалось 174 двори, була лікарня (збудована 1889 року), де працював один фельдшер. У Петрівці мешкало кілька дрібних поміщиків: пані Стефановська, яка мала 75 десятин орної землі і стільки ж лісу; пан Малинка, котрий володів 8 га саду; та пан Жарахович, якому належало 260 га землі.

Земство належно опікувалося розвитком освіти, із цією метою в центрі волості були відкриті 2 земські школи. 1916 року почало діяти 2-класне реальне училище, яке 1917 року стало 3-річним. Розвиток населенного пункта пожвавився з будівництвом у 1890-х роках залізниці Гадяч-Лохвиця. У Петрівці-Роменській було створено залізничну станцію Венеславівка, яка функціонує там і донині.

Петрівка — центр району[ред. | ред. код]

1923 року за новим адміністративним поділом Петрівка стала центром району. Утворений з Березоволуцької, Остапівської, Петрівської, Розбишівської, Краснознаменської волостей, він увійшов до складу Роменської округи, а пізніше — до Лубенської округи. У 1930 район був розформований.

1935 року було створено Петрівсько-Роменський район у складі Харківської області. У цей час назва села Петрівки змінюється на Петрівку-Роменську, відповідну назву отримує і район.

Повсюдне запровадження нових форм господарювання не оминуло й Петрівку-Роменську. У селі працювало 2 товариства зі спільного обробітку землі (так звані ТСОЗи): "Червоний колос та «Червона лука». З часом на їх базі було створено колгосп «Червоний колос».

Війна і повоєнний період[ред. | ред. код]

Бюст героя Радянського союзу М. Є. Пігіди

Чимало вихідців з Петрівки-Роменської пішли до лав Червоної армії, багато з них не повернулось додому. Проти гітлерівців діяла партизанська група, яку очолював командир М. М. Боровик. Жителі Балясного, Петрівки-Роменської, Венеславівки на знак вдячності встановили пам'ятники загиблим героям. У Петрівці-Роменській похований Герой Радянського Союзу Микола Пігида (19191943). На його вшанування названо вулицю в селі та поблизу місцевої школи 1972 року було встановлено бюст.

До 1957 року Петрівка-Роменська залишалася районним центром. Тут працював колгосп «Зоря комунізму». Велике значення для розвитку села мала розвідка нафтогазових родовищ та організація на території сільської ради нафтогазовидобувних промислів.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923—1933 та 1946–1947 роках.

Персоналії[ред. | ред. код]

Сучасність[ред. | ред. код]

Нині площа Петрівсько-Роменської сільради, що межує із Сергіївською, Біленченківською, Харківецькою, Ручківською, Середняківською, Качанівською сільськими радами, становить 4550,84 га. Тут проживають 3003 особи. На її території діють чимало підприємств, установ та організацій. Серед них — Глинсько-Розбишівська партія глибокого буріння ДП «Миргороднафторозвідка», тік та хлібозавод ВАТ «Гадяцьке бурякогосподарство», електропідстанція ВАТ «Полтаваобленерго», цегельний завод, венеславівська дільниця Полтавського управління «Полтавакомплектсервіс», венеславівський бурякопункт і паливний склад, відділи НГВУ «Полтаванафтогаз», підрозділ Гоголівського УТТ та ще багато інших. Земельні паї громадян орендують ВАТ «Гадяцьке бурякогосподарство», ПАПП «Барвінок», Гадяцький міжрайонний комбікормовий завод, СФГ «Колос» та СФГ «В. В. Олексенко».

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Дільнича лікарня

Розроблена та поетапно реалізується програма соціального розвитку населених пунктів Петрівсько-Роменської сільради. У селах зведені та належно обладнані з відділення зв'язку, середня та початкова школи, дільнична лікарня, аптека, фельдшерсько-акушерський пункт, 2 дитсадки, житлово-комунальні господарства, будинок культури та профспілковий клуб «Нафтовик», бібліотека. Діє Свято-Покровська церква, відкрита в 1993 року.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 565)
  2. рос. дореф. Адресъ-календарь. Справочная книжка Полтавской губерніи на 1900. Составлен Д. А. Иваненко, Секретарем Полтавского Губернскаго Статистического Комитета. Полтава. Типо-литографія Губернскаго Правленія. 1900