Гаго Коутіньо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гаго Коутіньо
Gago Coutinho (Sociedade de Geografia de Lisboa).png
Народився 17 лютого 1869(1869-02-17)[1][2]
Лісабон, Королівство Португалія[3]
Помер 18 лютого 1959(1959-02-18)[1][2] (90 років)
Лісабон, Португалія[3]
Громадянство
(підданство)
Flag of Portugal.svg Португалія
Діяльність географ, льотчик, історик, aerial observer, військовослужбовець, картограф
Знання мов португальська[4]
Військове звання Адмірал
Нагороди
Grand Cross of the Military Order of Christ Grand Cross of the Order of the Colonial Empire Grand Cross of the Military Order of Avis Grand Officer of the Military Order of Avis Commander of the Military Order of Avis Grand Cross of the Military Order of the Tower and Sword Grand Cross of the Military Order of Saint James of the Sword

Га́го Коуті́ньо (порт. Gago Coutinho, вимовляється Ґа́ґу Коті́ню, повне ім'я: Карлос В'єгас Гаго Коутіньо порт. Carlos Viegas Gago Coutinho; *17 лютого 1869(18690217) — †18 лютого 1959) — португальський географ, картограф, військовик (морський офіцер), історик і льотчик. Піонери авіації Гаго Коутіньо та Сакадура Кабрал першими здійснили переліт через Південну Атлантику з березня по червень 1922 року з Лісабона (Португалія) до Ріо-де-Жанейро (Бразилія)[5].

З життєпису[ред. | ред. код]

Народився в Белемі, Лісабон, у скромній родині, син Жозе В'єгаса Гаго Коутіньо (José Viegas Gago Coutinho) та його двоюрідної сестри Фортунати Марії Коутіньо (Fortunata Maria Coutinho).

Закінчив середню школу в 1885 році і вступив до Політехнічного училища, де навчався один рік, проходячи підготовку до вступу у Військово-морську школу, в Алфейте, Алмада, у 1886 році.

Вступив до ВМС у 1886 році як аспірант. Рухався кар'єрними сходами у морській гвардії, дослужившись до звання віце-адмірала (1922), а в 1958 році й військово-морського адмірала.

Протягом перших років служби у військово-морських силах здійснив декілька подорожей, зокрема першою була на корветі Afonso de Albuquerque, з 7 грудня 1888 р. до 16 січня 1891 р., — плавав, зокрема до Мозамбіку як член Військово-морської дивізії Східної Африки. У наступні роки плавав ще, до 31 березня 1898 року, коли здійснив свою першу поїздку не по морю, відправившись у складі комісії як географ на Португальський Тимор. Відтоді діяв як картограф. Так, від 27 липня 1898 до 19 квітня 1899 року брав участь у польових роботах, працюючи з розмежування кордонів та обстеження географічної карти цієї найбільш віддаленої португальської колонії.

Після повернення до Португалії від 5 вересня 1900 до 28 лютого 1901 року він був призначений на роботу з розмежування кордонів території Ньяси в Мозамбіку. Потім переїхав до Анголи, де до кінця 1901 року також брав участь у розмежуванні кордонів. Далі повернувся до Мозамбіку, працюючи над розмежуванням кордонів у районі Тете у період між 27 лютого 1904 та 18 грудня 1905 року.

У травні 1907 року Гаго Коутіньо був призначений керівником Геодезичної місії Східної Африки, і цю посаду він обіймав до початку 1911 року. Саме під час виконання цих обов'язків познайомився з піонером португальської авіації Сакадурою Кабралом, який став його близьким другом і кимось на кшталт наставника для майбутніх авіаційних проектів.

Після цього Гаго Коутіньо очолив португальську місію, яка розмежовувала кордони Анголи в Баротсе, що була сформована у 1912 році. Через рік після повернення до Португалії він був призначений керівником Геодезичної місії Сан-Томе та Принсіпі в 1915 році, якою він керував до середини 1919 року.

У 1917 році Гаго Коутіньо та Сакадура Кабрал здійснили разом перші польоти. У 1919 році, заохочений товаришем, він почав працювати над вдосконаленням методів аеронавігації. Вони реалізували кілька спільних рейсів задля вивчення цих методів, найважливішим з яких був перший рейс з Лісабона до Фуншала на Мадейрі. Вже тоді, у 1919 році Сакадура Кабрал запланував проект першої повітряної переправи через Південну Атлантику, який мав відбутися в 1922 році, річницю сторіччя незалежності Бразилії.

Перший переліт через Південну Атлантику[ред. | ред. код]

Гаго Коутіньо (справа) та Сакадура Кабрал (ліворуч) на борту Лузитанії.

Гідроплан Fairey IIIB, названий Lusitânia, який використовували Гаго Коутіньо та Сакадура Кабрал для свого трансатлантичного польоту, не мав достатньої кількості палива, щоб здійснити переліт без сторонньої допомоги, тому по дорозі було зроблено ряд необхідних зупинок, більше того авіаторів супроводжувало допоміжне судно República. Під час подорожі вниз узбережжям Бразилії сильний штормовий дощ призвів до виходу з ладу двигуна літака, й авіатори змушені були зануритись в океан. Зрозумівши, що щось не так, República розіслала сигнал лиха, запросивши інші кораблі в цьому районі шукати гідравлічний літак. За деякий час британське вантажне судно знайшло льотчиків у воді. Корабель Paris City під командуванням капітана А. Е. Тамліна (A.E. Tamlyn), прямуючи з Кардіффа до Ріо, врятував Коутіньо та Кабрала. Відтак, свою подорож вони завершили на новому літаку. Пам'ятну картину порятунку зробив португальський художник та карикатурист Жозе Стюарт Карваляйш .

Винаходи[ред. | ред. код]

Гаго Коутіньо винайшов тип секстанта, включивши дві спиртові графи, щоб забезпечити штучний горизонт[6]. Ця адаптація традиційного морського секстанта дозволила навігацію без візуалізації реального горизонту. Він також винайшов оптичний пілотажний прилад, який встановлювався на підлозі кабіни літака для вимірювання вільного часу в польоті, коли земля залишається видимою.

Історична праця[ред. | ред. код]

Гаго Коутіньо також зробив внесок у документування морської історії португальських відкриттів після 1924 року. Пізніше його величезна праця була надрукована у двох томах: A Nautica dos Descobrimentos («Морські відкриття») (1951–1952).

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б SNAC — 2010.
  2. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #154383147 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. Gago Coutinho Biography (Portuguese)
  6. History of the Sextant включає фото Гаго Коутіньо додавання другої спиртової графи.

Джерела, посилання та література[ред. | ред. код]