Гайворонський Євген Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Євген Борисович Гайворонський
Народився31 березня 1986(1986-03-31) (38 років)
Донецьк, Українська РСР, СРСР
Країна Україна
 Росія
Місце проживанняКиїв
Діяльністьжурналіст, громадський діяч
Alma materДонецький інститут соціальної освіти
Знання мовросійська
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гайворонський.

Євген Борисович Гайворонський (нар. 31 березня 1986, Донецьк) — український журналіст з Ялти, живе в Києві.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 31 березня 1986 року в Донецьку. Закінчив факультет журналістики місцевого вишу[уточнити][1].

Працював у газеті «Донецькі новини». 2012 року переміг у конкурсі «Найкращий у сфері журналістики» Донецької обласної ради у номінації «Найкращий журналіст регіонального друкованого видання»[2][3].

З часом переїхав до Ялти, під час початку тимчасової анексії Криму підтримав дії Росії. Працював прес-секретарем в місцевій проросійській громадській організації «Народна єдність»[1]. 2015 року отримав паспорт Росії в Криму[4]. Пізніше, у листопаді 2019 році Ялтинський міський суд визнав незаконними (підробленими) документи, за якими Євгену Гайворонському було видано російський паспорт[5].

Був дописувачем «Євразійського журналу» та кореспондентом «Комсомольської правди» в Криму (до січня 2017 року[6]). Після звільнення став співпрацювати з севастопольським інтернет-виданням «Примітки». Журналіст у своїх публікаціях критикував місцеву та кримську владу[1].

1 лютого 2018 року, за власними словами, на нього було здійснено напад невідомими особами. Гайворонський пов'язує побиття із висвітленням діяльності Дмитра Тюкаєва стосовно його незаконної забудови у селищі Гаспра[7].

6 березня 2019 року співробітники російського МВС провели обшук у його квартирі без повідомлення про порушення проти нього кримінальної справи. Було вилучено техніку, особисті речі, український паспорт, а також пошкоджено його російський паспорт. Після обшуку його доставили до УМВС Ялти[8]. У Facebook Євген став публікувати дописи проукраїнського спрямування. 18 березня 2019 року редактор інтернет-видання «Примітки» Віктор Ядуха повідомив про припинення співробітництва з Гайворонським[9][1][10].

26 березня 2019 Гайворонського знову заарештовано ялтинським судом окупованого Криму на 12 діб (за адміністративне правопорушення — вживання наркотичних речовин без призначення лікаря, Євген заперечив ці дані)[11][12][13].

27 березня — подав заяву з вимогою анулювати російський паспорт, пояснюючи, що той було видано з порушенням законодавства[4]. Після цього МВС Росії з червня намагалося позбавити Гайворонського російського паспорта через підробку документів. У листопаді 2019 році Ялтинський міський суд визнав незаконними документи, за якими Євгену Гайворонському було видано російський паспорт.[5] Проте, за словами Гайворонського, таки дії російських силових структур пов'язані з тим, що вони боялися прецеденту відмови кримчанина від російського паспорту з апеляцією до порушила п. 4 ст. 15 Конституції Росіїйської Федерації (верховенство міжнародного права над внутрішнім) та до Будапештського меморандуму[14][5].

7 квітня — Євгена випустили з-під варти[15][16]. У жовтні його знов заарештували, звинувативши в «неповазі до влади» та оштрафували[17].

20 грудня кримський «суд» оштрафував Євгена на 2 тис. рублів і вирішив депортувати його на материкову частину України. У нього було вилучено російський паспорт і телефон. Його звинуватили в перебуванні «на території Росії» (тимчасово окупований Крим) без відповідних документів[4].

Як стверджував Євген, його 9 днів тримали у в'язниці для іноземців у Краснодарському краї РФ. Після втручання консула України в Ростові-на-Дону Тараса Малишевського, російського політолога Ігоря Ейдмана і помічника прем'єр-міністра України, його відпустили та доправили до українського кордону, до пункту Чертково[18]. Після «депортації» 31 грудня 2019, Гайворонського привезли до Києва, йому було заборонено в'їзд до Росії[19]. Оселитися в Києві йому допоміг голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров[20].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Крым: «Примечания» прекратили сотрудничать с журналистом Гайворонским после «проукраинских» заявлений. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  2. ↑ Награждение победителей областного конкурса «Лучший в сфере журналистики» в 2012 году. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  3. ↑ В Донецком облсовете оценили публикации о любимом космонавте Януковича. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  4. ↑ а б в "Суд" у Криму ухвалив депортувати журналіста Гайворонського. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 21 грудня 2019. Процитовано 21 грудня 2019.
  5. ↑ а б в Суд у Ялті визнав незаконними документи, за якими Гайворонський отримав російський паспорт. Крим. Реалії. 12 дистопада 2019. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 29 вересня 2020.
  6. ↑ Ежегодный зашквар «Комсомольской правды-Крым» — проклятие неправды
  7. ↑ Крымский журналист Евгений Гайворонский сообщает, что его избил неизвестный. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  8. ↑ Обыск — или вооруженный налет?. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  9. ↑ Патриот Гайворонский, которого мы потеряли. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  10. ↑ Кримське видання «Примечания» припинило співпрацю з журналістом Гайворонським через проукраїнські заяви. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 7 квітня 2019.
  11. ↑ Стали известны подробности задержания журналиста Гайворонского. Архів оригіналу за 7 квітня 2019. Процитовано 7 квітня 2019.
  12. ↑ Окупанти Криму оголосили вирок журналісту, що критикував Росію та підтримував Україну. Архів оригіналу за 28 березня 2019. Процитовано 7 грудня 2019.
  13. ↑ Суд в Ялте арестовал журналиста Гайворонского. Архів оригіналу за 7 квітня 2019. Процитовано 7 квітня 2019.
  14. ↑ Евгений Гайворонский (20 лютого 2020). Евгений Гайворонский: Как я побывал в российской депортационной тюрьме. Часть 1. Крым.Реалии. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 29 вересня 2020. (рос.)
  15. ↑ Ялтинский журналист Гайворонский вышел из-под ареста. Архів оригіналу за 7 квітня 2019. Процитовано 7 квітня 2019.
  16. ↑ В оккупированном Крыму отпустили арестованного журналиста. Архів оригіналу за 7 квітня 2019. Процитовано 7 квітня 2019.
  17. ↑ У Криму суд оштрафував блогера Гайворонського за «неповагу» до Путіна в Facebook.//Крим. Реалії, 25 листопада 2019. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 7 грудня 2019.
  18. ↑ Крымскому блогеру Гайворонскому запретили въезд в Россию, он уже в Киеве. Крым.Реалии (рос.). Архів оригіналу за 2 січня 2020. Процитовано 2 січня 2020.
  19. ↑ Журналіста Гайворонського депортували з Криму на материкову Україну. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 2 січня 2020. Процитовано 2 січня 2020.
  20. ↑ Журналісту Гайворонському заборонили в'їзд у Росію. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 2 січня 2020. Процитовано 2 січня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гайворонський_Євген_Борисович&oldid=43312492