Будапештський меморандум

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Будапештський меморандум

Підписання Будапештського меморандуму
Тип міжнародний
Підписано 5 грудня 1994
Місце Будапешт
Чинність від моменту підписання
Підписанти Л. Кучма, Б. Єльцин, Дж. Мейджор, Б. Клінтон
Сторони Україна Україна
Росія Росія
Велика Британія Велика Британія
США США
Зберігається Уряд України[1]
Мови англійська, російська, українська
 Текст у Вікіджерелах
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Мемора́ндум про гара́нтії безпе́ки у зв'язку́ з приєдна́нням Украї́ни до Догово́ру про нерозповсю́дження я́дерної збро́ї (англ. Memorandum on Security Assurances in connection with Ukraine's accession to the Treaty on the Non-Proliferation of Nuclear Weapons) — міжнародна угода[1], укладена 5 грудня 1994 року між Україною, Росією, Великою Британією та США про гарантії Україні у зв'язку з набуттям нею неядерного статусу. Того самого дня Україна приєдналась до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї[2].

Одночасно були підписані аналогічні меморандуми щодо гарантій безпеки Білорусі та Казахстану. Ці дві країни приєднались до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї дещо раніше[2].

Держави-підписанти[ред. | ред. код]

Пізніше приєдналися:

Зобов'язання[ред. | ред. код]

Згідно з Меморандумом США, РФ і Велика Британія зобов'язалися:

Текст меморандуму (скорочено)[ред. | ред. код]

.pdf

…Вітаючи приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї як держави, що не володіє ядерною зброєю, беручи до уваги зобов'язання України ліквідувати всю ядерну зброю, що знаходиться на її території, у визначений період часу, відзначаючи зміни в галузі безпеки в усьому світі, включаючи закінчення холодної війни, що створили умови для глибоких скорочень ядерних сил, підтверджують таке:

1. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії та Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов'язання згідно з принципами Заключного Акта НБСЄ поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.

2. …підтверджують їх зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй.

3. …підтверджують Україні їх зобов'язання згідно з принципами Заключного Акта НБСЄ утримуватись від економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, і таким чином отримувати будь-які переваги.

4. …підтверджують їх зобов'язання домагатися негайних дій з боку Ради Безпеки ООН з надання допомоги Україні як державі-учасниці Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, що не володіє ядерною зброєю, в разі, якщо Україна стане жертвою акту агресії або об'єктом погрози агресією з використанням ядерної зброї.

5. …підтверджують щодо України їх зобов'язання не застосовувати ядерну зброю проти будь-якої держави-учасника Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, що не володіє ядерною зброєю, крім випадку нападу на них самих, їхні території чи їхні підопічні території, їхні збройні сили або їхніх союзників з боку такої держави спільно або в союзі з державою, яка володіє ядерною зброєю.

6. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Сполучені Штати Америки та Україна будуть проводити консультації у випадку виникнення ситуації, внаслідок якої постає питання стосовно цих зобов'язань.

Цей меморандум набуває чинності з моменту підписання. Підписано у чотирьох рівно автентичних примірниках українською, англійською та російською мовами.

м. Будапешт, 5 грудня 1994

(підписи) Л. Кучма, Б. Єльцин, Дж. Мейджор, Б. Клінтон

Розбіжності в розумінні змісту та значення[ред. | ред. код]

Через те, що в англійському та українському текстах меморандуму існує різниця: тоді як в українському варіанті назва звучить як «Меморандум про гарантії безпеки…», в англійському — «Memorandum on Security Assurances» (тобто «безпекові запевнення»), а «запевнення» не несе конкретного змісту, то Будапештський меморандум не має жодного механізму гарантування безпеки[3].

З іншого боку, документ містить вислів «Підписано у чотирьох рівно автентичних примірниках українською, англійською та російською мовами». Підписи президента США і прем'єр-міністра Великої Британії стоять не лише під англійським текстом, а й українським та російським, де записано відповідно «гарантії» та «гарантии»[4].

Коли ми вже виробили остаточний текст, виникло питання щодо "запевнень" ("assurances") чи "гарантій" ("guarantees"). Ми наполягали на тому, що мають бути "гарантії". Врешті-решт погодилися, що в англійському тексті будуть "запевнення", а в українському й російському — "гарантії". Беручи до уваги фразу в кінці меморандуму, що текст складений у чотирьох примірниках і всі вони автентичні, ми можемо говорити про те, що наш варіант із використанням слова "гарантії" юридично правильний.

— Борис Тарасюк, заступник Міністра закордонних справ України (1992–1994), [5]

Цей документ не підлягає ратифікації, водночас він є повноцінним міжнародним договором[6].

Тема використання Будапештського меморандуму як інструменту зовнішньої політики, час від часу порушується українськими політичними діячами[7][8].

Порушення і виконання Будапештського меморандуму[ред. | ред. код]

Українська сторона розглядала варіант вимоги термінових консультацій, передбачених шостою статтею Будапештського меморандуму, під час конфлікту щодо острова Тузла (2003) та першої україно-російської «газової війни» (2006). Водночас Олександр Чалий вважає, що посилання України на цей документ позиціює її як позаблокову нейтральну державу (напротивагу офіційному курсу на членство в НАТО)[5].

20 лютого 2014 року Росія почала анексію Криму[9][10][11][12]. Наступними днями російські війська і спецназ почали наступ у Криму[13]. 1 березня 2014 року президент Російської Федерації Володимир Путін на тлі «Кримської кризи» отримав у Ради Федерації (верхньої палати парламенту) дозвіл на введення військ до України, обґрунтувавши це «екстраординарною ситуацією, що склалася в Україні, загрозою життю громадян Російської Федерації, наших земляків, особового складу військового контингенту Збройних сил Російської Федерації»[14].

Український парламент попросив підписантів Меморандуму підтвердити свою прихильність принципам, закріпленим у політичній угоді, та провести консультації з Україною для зменшення напруженості[15]. 2 березня 2014 року Верховна Рада України на закритому засіданні ухвалила звернення до парламентів держав-гарантів безпеки України згідно з Будапештським меморандумом і до міжнародних організацій[16].

Вже 5 березня США ініціювали проведення в Парижі консультації з країнами-учасницями Будапештського меморандуму. На зустріч з'явилися держсекретар США Джон Керрі, міністр закордонних справ Великобританії Вільям Хейг, в.о. міністра закордонних справ України Андрій Дещиця, але не представник держави-агресора Росії[17][18]. Пізніше Російська Федерація відмовилася від таких консультацій[19].

Після «референдуму» 16 березня 2014, проведеного в Криму та Севастополі всупереч українському законодавству[20][21], Росія розпочала офіційний процес прийняття Криму до свого складу. Цей процес увінчався підписанням договору «про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим і утворення в складі Російської Федерації нових суб'єктів»[22], що був ратифікований Державною думою Росії 21 березня 2014 року[23], а 11 квітня 2014 Крим і Севастополь були включені до переліку суб'єктів РФ у Конституції Росії[24][25][26].

Після анексії Криму Росією, США, Канада, Велика Британія разом з іншими країнами заявили, що участь Росії є порушенням її зобов'язань перед Україною відповідно до Будапештського меморандуму[27][28][29][30][31]. У той же час, президент Російської Федерації Володимир Путін відповів на питання про порушення Будапештського меморандуму, описуючи поточну ситуацію: «в Україні виникла нова держава, але з цією державою і щодо цієї держави ми не підписали жодних обов'язкових документів»[32].

Інцидент у Керченській протоці[ред. | ред. код]

Докладніше: Інцидент у Керченській протоці

27 листопада 2018 року МЗС України звернулося до країн-підписантів Будапештського меморандуму з вимогою провести термінові консультації для забезпечення повного дотримання зобов'язань та негайного припинення агресії РФ проти України[33].

Під час загострення перед вторгненням у 2022 році[ред. | ред. код]

Докладніше: Підготовка Росії до вторгнення в Україну 2022 року

Офіційна позиція США, підтверджена під час кризи 2022 року: Росія порушила свої зобов'язання щодо Будапештського меморандуму, в рамках якого вона, зокрема, зобов'язалася «поважати незалежність та суверенітет та існуючі кордони України» та «утримуватися від загрози силою та від її застосування проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України»[34].

21 лютого 2022 року МЗС України направило державам-членам Ради безпеки ООН запит на основі Будапештського меморандуму з вимогою негайного проведення консультацій. Цьому передувала промова Володимира Зеленського на Мюнхенській конференції з безпеки, в якій Президент заявив, що Україна вчетверте і востаннє ініціює проведення консультацій у рамках меморандуму, і якщо вони знову не відбудуться або за їх результатами не буде конкретних рішень щодо гарантування безпеки, то Україна матиме повне право вважати, що Будапештський меморандум не працює і всі пакетні рішення 1994 року [щодо відмови від ядерної зброї] «поставлені під сумнів»[35].

Міністр Дмитро Кулеба роз'яснив позицію держави в тому сенсі, що відмова Росії не має бути підставою для непроведення консультацій [як раніше]. «Ці гарантії безпеки надавалися Україні в 1994 році не від групи країн, а кожною країною індивідуально, і ці гарантії були об'єднані в одному документі»[36].

Оголошуючи про визнання ОРДЛО того ж дня (21 лютого), Володимир Путін побіжно та маніпулятивно послався на промову Зеленського в Мюнхені, заявивши, що Україна нібито може отримати ядерну зброю, а Росія не може не реагувати на це[37].

Повномасштабне вторгнення[ред. | ред. код]

Докладніше: Російське вторгнення в Україну (2022)

Після початку великої війни колишній американський посол в Україні Стівен Пайфер висловив думку, що Америка фактично виконує зобов'язання зі свого боку, але дії Москви позбавили договір майбутнього і показують потребу військових гарантій безпеки для України[38].

Позиція Китаю[ред. | ред. код]

Існують такі документи, заяви та інші публікації від імені уряду або за авторством офіційних осіб, що стосуються гарантій безпеки з боку Китаю:[39]

  • Заява Уряду КНР про надання Україні гарантій безпеки, від 4 грудня 1994 року.
  • Договір про дружбу і співробітництво між Україною і Китайською Народною Республікою, від 5 грудня 2013 року.[40][41]
  • Спільна декларація України і Китайської Народної Республіки про подальше поглиблення відносин стратегічного партнерства, від 5 грудня 2013 року.[42][43]
  • Стаття «Китай не зможе стояти осторонь, якщо Путін застосує ядерну зброю проти України» у газеті Financial Times від 27 жовтня 2022 року. Автор — колишній полковник Народної визвольної армії КНР та діючий старший науковий співробітник Центру міжнародної безпеки в Університеті Цінхуа Чжоу Бо.[44][45]

У договорі та декларації 2013 року згадується заява Уряду КНР 1994 року про надання Україні гарантій безпеки, згідно з якою Китайська Сторона зобов'язується за жодних умов не застосовувати ядерну зброю і не погрожувати її застосуванням проти України як держави, що не володіє ядерною зброєю. Додатково у Декларації проголошується, що КНР підтверджує надані у Заяві гарантії безпеки, у разі що якщо Україна стане жертвою агресії із застосуванням ядерної зброї або погроз здійснення такої агресії.[42][43]

У статті 2022 року, яка була опублікована після ядерних погроз Путіна, згадується декларація 2013 року та надані у ній урядом КНР гарантії ядерної безпеки, у разі загроз з боку третіх країн. Також там сказано, що Китай буде вмовляти Росію, «яка вже заплямувала свою репутацію», утриматись від необачних кроків. У разі ж якщо Росія застосує ядерну зброю, то «китайська відповідь вийде далеко за межі питань і занепокоєнь». Серед іншого у статті присутні звинувачення на адресу США та заклики до пошуку компромісу.[44][45]

Див. також[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Договори з Україною

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Меморандум зареєстрований у Секретаріаті Організації Об'єднаних Націй за номером 52241 [1] [Архівовано 4 січня 2022 у Wayback Machine.] [2] [Архівовано 21 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
  2. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 10 лютого 2022. 
  3. ↑ Шантаж із ядерною зброєю: що стоїть за Зе-питанням про Будапештський меморандум. ЄП. 19.10.2020. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 19.10.2020. 
  4. ↑ Жовніренко, Павло. Апологія Будапештського меморандуму. Газета "День". Архів оригіналу за 4 лютого 2021. 
  5. ↑ а б Мавпа з гранатами: як Україна з "Верхньої Вольти з ракетами" перетворилася на країну без ракет. УП. 03.12.2021. Процитовано 05.12.2021. 
  6. ↑ Ігор Лоссовський. Міжнародно-правовий статус Будапештського меморандуму: договір, обов'язковий для виконання всіма його сторонами. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 19 жовтня 2020. 
  7. ↑ Чарівна паличка Будапештського меморандума. Детектор медіа. 23.03.2019. Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 19.10.2020. 
  8. ↑ Будапештський меморандум: що насправді обіцяли Україні. Deutsche Welle. 18.10.2020. Процитовано 19.10.2020. 
  9. ↑ Cathcart, Will (25 квітня 2014). Putin's Crimean Medal of Honor, Forged Before the War Even Began. The Daily Beast (англ.). Процитовано 3 February 2022. 
  10. ↑ В России учредили медаль За возвращение Крыма. korrespondent.net (рос.). Процитовано 3 February 2022. 
  11. ↑ The Russian Invasion of the Crimean Peninsula 2014–2015. Johns Hopkins University. Процитовано 24 вересня 2021. 
  12. ↑ 10 facts you should know about russian military aggression against Ukraine. Ukraine government. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 24 вересня 2021. 
  13. ↑ Armed men seize two airports in Ukraine's Crimea, Russia denies involvement. Yahoo News. 28 лютого 2014. Процитовано 14 вересня 2014. 
  14. ↑ Путін попросив у сенаторів дозволу на введення військ у Крим. Архів оригіналу за 4 березня 2014. Процитовано 4 березня 2014. 
  15. ↑ Ukrainian parliament appeals to Budapest Memorandum signatories. Interfax Ukraine. 28 лютого 2014. Архів оригіналу за 4 березня 2014. Процитовано 1 березня 2014. 
  16. ↑ Рада просить підписантів Будапештського меморандуму про захист (документ). LB.ua. 2 березня 2014. Процитовано 21 листопада 2023. 
  17. ↑ У Парижі проведуть консультації з виконання гарантій безпеки України. LB.ua. 5 березня 2014. Процитовано 21 листопада 2023. 
  18. ↑ Представник РФ проігнорував консультації з питання України, - Керрі. LB.ua. 5 березня 2014. Процитовано 21 листопада 2023. 
  19. ↑ Росія не хоче консультацій в рамках Будапештського меморандуму. УП. 01.09.2014. Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 19.10.2020. 
  20. ↑ ЦВК наголошує, що місцевий референдум в Криму неможливий [Архівовано 22 вересня 2018 у Wayback Machine.] — Українська правда (3 березня 2014)
  21. ↑ Мінюст дав оцінку рішенням про референдуми у Криму та Донецьку: нелегітимні. Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 11 квітня 2014. 
  22. ↑ s:Договор о принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов
  23. ↑ Присоединение Крыма полностью вступило в силу после ратификации. Архів оригіналу за 22 березня 2014. Процитовано 11 квітня 2014. 
  24. ↑ Республика Крым и Севастополь включены в перечень субъектов РФ в Конституции России. // ИТАР-ТАСС. 11 квітня 2014. Архів оригіналу за 24 жовтня 2014. Процитовано 11 квітня 2014. 
  25. ↑ Конституция Российской Федерации [Архівовано 13 квітня 2014 у Wayback Machine.] // Официальный интернет-портал правовой информации, 11.04.2014
  26. ↑ Опубликована Конституция Российской Федерации [Архівовано 13 квітня 2014 у Wayback Machine.] // Официальный интернет-портал правовой информации, 11.04.2014
  27. ↑ Readout of President Obama's Call with President Putin (пресреліз). The White House. 1 березня 2014. Архів оригіналу за 31 березня 2014. Процитовано 26 березня 2014. 
  28. ↑ Editorial Board (28 лютого 2014). Condemnation isn't enough for Russian actions in Crimea. Washington Post. Архів оригіналу за 27 листопада 2018. Процитовано 19 жовтня 2020. 
  29. ↑ That, Corinne Ton; Commisso, Christina (22 березня 2014). In Kyiv, Harper calls for 'complete reversal' of Crimea annexation. CTV News. Архів оригіналу за 16 вересня 2018. Процитовано 19 жовтня 2020. 
  30. ↑ Stevenson, Chris; Williams, Oscar (1 березня 2014). Ukraine crisis: David Cameron joins Angela Merkel in expressing anxiety and warns that 'the world is watching'. The Independent. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 19 жовтня 2020. 
  31. ↑ Fisher, Matthew (24 березня 2014). Russia suspended from G8 over annexation of Crimea, Group of Seven nations says. National Post. Процитовано 27 лютого 2017. 
  32. ↑ Putin at a press conference, 4 March 2014 (in Russian). YouTube. 4 березня 2014. Архів оригіналу за 27 листопада 2016. Процитовано 15 грудня 2016. 
  33. ↑ Україна скликає зустріч ядерних держав. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 5 грудня 2018. Архів оригіналу за 5 грудня 2018. Процитовано 5 грудня 2018. 
  34. ↑ Los documentos confidenciales sobre Ucrania: EE UU y la OTAN ofrecieron a Putin acuerdos de desarme. El Pais. 02.02.2022. Архів оригіналу за 2 лютого 2022. Процитовано 02.02.2022. 
  35. ↑ Україна офіційно звернулась за консультаціями за Будапештським меморандумом. УП. 21.02.2022. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 22.02.2022. 
  36. ↑ Кулеба пояснив слова Зеленського щодо Будапештського меморандуму. УП. 20.02.2022. Архів оригіналу за 20 лютого 2022. Процитовано 22.02.2022. 
  37. ↑ Путін: Україна може отримати ядерну зброю, ми не можемо не реагувати. Суспільне. 21.02.2022. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 22.02.2022. 
  38. ↑ «США дотримуються Будапештського меморандуму, але Росія порвала його», каже колишній американський посол в Україні. Voice of America (укр.). 8 грудня 2022. Процитовано 21 листопада 2023. 
  39. ↑ https://china.mfa.gov.ua/spivrobitnictvo/184-dogovirno-pravova-baza-mizh-ukrajinoju-ta-kitajem Договірно-правова база між Україною та Китаєм
  40. ↑ http://consultant.parus.ua/?doc=0930RADC5C
  41. ↑ https://web.archive.org/web/20220814105826/http://consultant.parus.ua/?doc=0930RADC5C
  42. ↑ а б http://kz.china-embassy.gov.cn/rus/gyzg/zgyw/201312/t20131206_1364474.htm
  43. ↑ а б https://web.archive.org/web/20221029114447/http://kz.china-embassy.gov.cn/rus/gyzg/zgyw/201312/t20131206_1364474.htm
  44. ↑ а б FT: Китай не зможе стояти осторонь, якщо Путін застосує ядерну зброю проти України. Дзеркало тижня. 27 жовтня 2022. Архів оригіналу за 12 листопада 2022. Процитовано 3 листопада 2023. 
  45. ↑ а б https://web.archive.org/web/20221027174240/https://zn.ua/ukr/WORLD/ft-kitaj-ne-zmozhe-stojati-ostoron-jakshcho-putin-zastosuje-jadernu-zbroju-proti-ukrajini.html

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Будапештський меморандум
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Будапештський_меморандум&oldid=41017813