Гайдаєнко Іван Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гайдаєнко Іван Петрович
Народження 7 січня 1914(1914-01-07)
Смерть 1994(1994)
  Одеса
Поховання Друге Християнське кладовище (Одеса)
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Росія
Мова творів російська мова
Рід діяльності журналіст, письменник
Нагороди та премії
Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден «Знак Пошани» Орден Трудового Червоного Прапора Орден Червоної Зірки

Гайда́єнко Іва́н Петро́вич (7 січня 1914, Північний Казахстан — 1994, Одеса) — український письменник-мариніст, журналіст, громадський діяч. Член Спілки письменників СРСР (1949), Національної спілки письменників України (1991). Очолював Одеську обласну організацію НСПУ.

Життєпис[ред.ред. код]

Батьки Гайдаєнка 1922 року з Казахстану переїхали до Одеси. Іван у 19291932 роках навчався в Одеській морехідній школі, після її закінчення тривалий час працював моряком торговельного флоту.

Під час Громадянської війни в Іспанії був моряком на радянському теплоході «Комсомол», який перевозив вантажі республіканцям. 14 грудня 1936 року теплохід потопили франкісти. Гайдаєнко разом з іншими членами команди опинився у в'язниці «Пуерто де Санта Марія». Пізніше ув'язнених перевели до Німеччини. 1938 року всіх моряків звільнили й відправили до СРСР.

З 1939 року працював редактором молодіжної газети в Луцьку.

Під час війни повернувся на флот, ходив на транспортних суднах, 1942 року служив на Волзькій річковій флотилії, брав участь у Сталінградській битві. Перевівся на Чорноморський флот. 1946 року демобілізувався. Тривалий час працював у міжнародному торговельному флоті. Тоді ж все частіше публікував свої літературні твори.

Був активним громадським діячем, брав участь у багатьох громадських організаціях і заходах, протягом більш ніж 20 років очолював Одеський комітет захисту миру.

Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, Вітчизняної війни 2-го ступеня, Червоної Зірки, «Знак Пошани», медалями, Грамотою Президії Верховної ради УРСР.


Твори[ред.ред. код]

Романи[ред.ред. код]

  • «Санта-Марія» (1967)
  • «Оливы горят» (1975)
  • «Капитаны, капитаны» (1976)
  • «Земное время» (1979)

Повісті, оповідання, нариси[ред.ред. код]

  • «В коричневом плену» (1942)
  • «За Босфором» (1948)
  • «Остров бурь» (1949)
  • «Зарубежные встречи» (1950)
  • «Под гнетом доллара» (1951)
  • «О тех, кто в море» (1952)
  • «Два берега» (1952)
  • «В чужих гаванях» (1953)
  • «На морських дорогах» (1953)
  • «Соседи» (1955)
  • «За далью морской» (1956)
  • «В синем море» (1959)
  • «Відверто кажучи» (1959)
  • «Адресат найдется» (1962)
  • «Моя бригантина» (1962)
  • «Соловьи» (1962)
  • «Гавана — Бейрут» (1963)
  • «Забыть не могу» (1969)
  • «Улыбка» (1971)
  • «Друзья и недруги» (1982)
  • «Колыбель» (1982)

П'єси[ред.ред. код]

  • «За горизонтом» (у співавторстві)
  • «Капитаны не знают покоя» (у співавторстві)
  • «Останній сигнал»
  • «Ночные бабочки»

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Письменники Радянської України. 1917–1987 : Біобібліографічний довідник / Упоряд. В. К. Коваль, В. П. Павловська. — К. : Радянський письменник, 1988. — С. 126.