Гамбурзький вокзал – Музей сучасності (Берлін)
| Гамбурзький вокзал – Музей сучасності | |
| Дата створення / заснування | 1996 |
|---|---|
 | |
| Названо на честь | Berlin Hamburger Bahnhofd |
| Менеджер/директор | Eugen Blumed |
| Країна |
 Німеччина |
| Адміністративна одиниця |
Берлін Мітте |
| Часовий пояс | UTC+1 і UTC+2 |
| Розташовано на вулиці | Invalidenstraßed |
| Архітектор | Josef Paul Kleihuesd |
| Дата офіційного відкриття | 1996 |
| Замінено спорудою | Berlin Hamburger Bahnhofd |
| Кількість відвідувачів за рік | 250 000 осіб |
| Допустимі види оплати | ICOM membership cardd |
| Поштовий індекс | 10557 |
| Стан використання | виведений з експлуатаціїd |
| Сторінка інституції на Вікісховищі | Hamburger Bahnhof (Berlin) |
 | |
| Офіційний сайт | |
 Гамбурзький вокзал – Музей сучасності у Вікісховищі | |
Координати: 52°31′42″ пн. ш. 13°22′20″ сх. д. / 52.52833333336077715° пн. ш. 13.37222222224977841° сх. д.
Гамбурзький вокзал (нім. Hamburger Bahnhof) — будівля залізничного вокзалу в берлінському районі Моабіт, в даний час філія Нової національної галереї — Музей сучасності (нім. Museum der Gegenwart). У 2007 році музей відвідало 250 000 чоловік, і тим самим Гамбурзький вокзал — один з найбільш популярних музеїв сучасного мистецтва.
Будівля в стилі класицизму для головного вокзалу Берлінсько-Гамбурзької залізниці було побудовано в 1846 — 1847 роках за проектом її директора Фрідріха Нойхауза і архітектора Фердинанда Вільгельма Хольца. Це єдиний збережений в Берліні глухокутний вокзал і одна з найстаріших вокзальних будівель Німеччини, але як вокзал він більше не використовується. Гамбурзький вокзал розташований на північний схід від Центрального вокзалу Берліна (колишнього Лертського вокзалу) на вулиці Інваліденштрассе (нім. Invalidenstraße) в берлінському районі Моабіт в безпосередній близькості від будівлі клініки «Шаріте» і належить ріелторській компанії Vivico. Навколо вокзалу поступово з'являються інші численні установи культури.
Будівництво[ред. | ред. код]
Високі подвійні арочні ворота вокзалу служили для проїзду локомотивів, які розгорталися на поворотному колі, розташованому перед будівлею.
У 1851 році почалася експлуатація сполучної гілки між Гамбурзьким і Штеттинським вокзалами, а також іншими вокзалами - Потсдамським, Анхальтським і Франкфуртським (називався згодом Сілезьким вокзалом).
У 1870 році для розвороту локомотивів на вокзалі було встановлено трансбордер, і ворота стали не потрібні. У тому ж році була демонтована сполучна гілка, що проходила по вулиці і заважала дорожньому руху.
У 1911 - 1916 роках до будівлі були збудовані два звернених до вулиці флігеля, що додали будівлі сучасний вигляд з відкритим двором перед фасадом.
Наступна реконструкція будівлі вокзалу, що перетворила вокзал в Музей сучасності, була проведена в 1990 - 1996 роках за проектом німецького архітектора Йозефа Пауля Клайхюса. Клайхюс є автором нової будівлі довжиною 80 м праворуч від основного залу.
Крім виставкових залів в будівлі колишнього вокзалу тут знаходяться книжковий магазин і ресторан, яким керує відома в Німеччині ведуча кулінарних програм Сара Вінер.
Музей сучасності[ред. | ред. код]
В середині 1980-х років берлінський будівельний магнат Еріх Маркс запропонував місту свою приватну художню колекцію. У 1987 році сенат Західного Берліна ухвалив рішення про створення в будівлі колишнього вокзалу музею сучасного мистецтва. Фундація прусської культурної спадщини запропонувала фінансову підтримку. У конкурсі на проект з перебудови вокзалу, оголошеному сенатом в 1989 році, переміг архітектор Йозеф Пауль Клайхюс. У листопаді 1996 року Музей сучасності урочисто відкрився виставкою робіт художника і фотографа Зігмара Польке. У будівлі Гамбурзького вокзалу також розміщується медійний архів Йозефа Бойса.
В експозиції музею представлені роботи Йозефа Бойса, Ансельма Кіфера, Роя Ліхтенштейна, Річарда Лонга, Енді Воргола і Сая Твомблі з фондів Національної галереї і колекції Еріха Маркса. З 2004 року на правах тимчасового користування в експозиції музею демонструється художня колекція Фрідріха Крістіана Фліка, онука німецького промисловця Фрідріха Фліка, який зробив свої статки на військових поставках при нацистському режимі і засудженого Міжнародним військовим трибуналом на Нюрнберзькому процесі. Сумнівне походження коштів, на які була створена колекція, викликало неоднозначне ставлення до цієї виставки. Договір на тимчасове користування художніми цінностями з колекції Фліка був укладений до 2010 року. Однак уже на початку 2008 року Фрідріх Крістіан Флік передав в дар Музею сучасності 166 творів мистецтва зі своєї колекції. Фонд прусської культурної спадщини оцінив цей унікальний подарунок як найзначніше придбання за весь післявоєнний час.
У музеї також працюють змінні виставки сучасних художників.
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт (нім.)
- Гамбурзький вокзал на сайті Державних музеїв Берліна[недоступне посилання з Сентябрь 2019] (нім.)
- Гамбурзький вокзал на сайті міста (нім.)
- Гамбурзький вокзал на berlin-ru.net [Архівовано 10 листопада 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- Гамбурзький вокзал на сайті Фонду прусської культурної спадщини [Архівовано 15 листопада 2020 у Wayback Machine.] (нім.)
|
