Йозеф Бойс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йозеф Бойс
Joseph Beuys
Beuys-Feldman-Gallery.jpg
Народження 12 травня 1921(1921-05-12)
Крефельд, Німеччина
Смерть 23 січня 1986(1986-01-23) (64 роки)
  Дюссельдорф, Німеччина
(серцева недостатність)
Поховання Північне море
Національність німець
Країна Німеччина
Жанр скульптура, перформанс, інсталяція
Навчання Дюссельдорфська академія мистецтв
Діяльність скульптор, хореограф, художник, викладач університету, ілюстратор, фотограф
Напрямок постмодернізм
Вчитель Евальд Матаре
Відомі учні Ансельм Кіфер, Lothar Baumgartend, Peter Angermannd, Йорґ Іммендорф і Anatol Herzfeldd
Працівник Hochschule für bildende Künste Hamburgd
Твори How to Explain Pictures to a Dead Hared
Нагороди
Автограф Joseph Beuys Signatur.svg
Сайт beuys.org

CMNS: Йозеф Бойс у Вікісховищі

Йозеф Бойс (нім. Joseph Beuys; 12 травня 1921(19210512), Крефельд, Німеччина — 23 січня 1986, Дюссельдорф, Німеччина) — впливовий німецький художник, скульптор, теоретик та викладач мистецтва. За час життя художника він став культовою фігурою у сучасному мистецтві. Його роботи були представлені на Documenta (1964 та 1972 рр.) та Венеціанському бієнале (1976 р.).

Життєпис[ред. | ред. код]

Бойс народився в родині торговців. В дитинстві хлопець цікавився природничими науками та міфологією, малював та брав уроки гри на піаніно та віолончелі. В 1936 р. він став членом Гітлерюгенд. В 1941 р. Бойс закінчив середню школу та пішов добровольцем до Люфтваффе. В 1942 р. Бойс знаходився в Криму. В 1943 р. його літак було збито. Бойс заявляв, що його життя врятували Кримські татари, замотуючи його тіло у повсть, змащений салом.[1] Хоча цей факт не було підтвержено, Бойс часто використовував його для мотивації використання повсті та сала як елементів своїх скульптур. Після перебування в британському полоні Бойс повернувся до своїх батьків в 1945 р.

В 1959 р. Бойс одружився з Евою Вурмбах.

В 1947–1951 рр. Бойс навчався у Дюссельдорфській художній академії. В 1961 р. він став професором монументальної скульптури в цьому закладі, але його було звільнено у 1972 р. за участь у протестах не прийнятих до академії абітурієнтів.

В 1979 р. відбулася велика ретроспективна виставка робіт художника в Музеї сучасного мистецтва Соломона Гугенгайма в Нью-Йорку.

Бойс брав участь у політичному житті Німеччини, балотуючись у Бундестаг від партії зелених у 1983 р., але не був обраний. Він також був засновником Німецької партії студентів. Художник виступав з пацифістськими поглядами, був противником поширення ядерної зброї.

Бойс помер в 1986 р. після довгої хвороби.

Творчість[ред. | ред. код]

Акція Бойса 7000 дубів.

Бойс працював в різних жанрах візуального мистецтва від малюнків та скульптури до інсталяцій та перформансів. Деякий час Бойс був пов'язаний з мистецьким рухом Флюксус, але повністю не розділяв його ідеї.

На роботи Бойса вплинули антропософські ідеї Рудольфа Штайнера.

Бойс ілюстрував роман Джеймса Джойса «Улісс» і вважав свої ілюстрації продовженням роману.

Бойс використовував для своїх скульптур незвичні матеріали, як то фетр, повсть, сало, мед, базальт. Художник надавав матеріалам символічне значення. Наприклад, мед для нього символізував ідеальне суспільство братерства та тепла.

В 1965 р. Бойс здійснив свій відомий перформанс «Як пояснити картини мертвому зайцю», в якому митець з головою вкритою медом та золотим листком бурчав незрозумілі звуки та пояснення до розміщених на стінах картин у вухо мертвому зайцю. Пізніше у своїй кар'єрі митець створив ряд подібних ритуалістичних перформансів.

Бойс приділяв увагу також теоретичному обґрунтуванню свого мистецтва. Він є автором поняття соціальна скульптура, згідно з яким усе суспільство є твором мистецтва, до створення якого долучається кожна людина. В 1982 р. під час художньої виставки Documenta Бойс був автором акції з висаджування 7000 дубів, супроводжуваних базальтовими каменями. Цей проект був прикладом соціальної скульптури, у створенні якої брали участь волонтери.

Теоретичні розробки Й.Бойса важливі для світового мистецтва, перекладені й українською мовою. Він стверджував, що будь-які проблеми людства можна вирішувати як формотворчість, притаманну й мистецтву. Керуватися ним в усіх сферах діяльності — означає бути художником. «Мистецтво — це капітал… Капітал — це людські здібності й те, що з них народжується». Постійно діюча креативність необхідна для того, щоб світ оновлювався, ставав кращим, «інакше сформується звичка надавати перевагу певним речам, а такі звички небезпечні», — говорив Бойс.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Beuys in Caroline Tisdall: Joseph Beuys (Guggenheim, 1979), p.16-7.
  2. Йозеф Бойс. Кожна людина — художник. К.: ВП «Медуза», ВД «Аванпост-Прім», ст. 37, 56. ISBN 978-617-502-145-3

Джерела[ред. | ред. код]

  • Rosenthal, Mark: Joseph Beuys: Actions, Vitrines, Environments, London: Tate, 2005.
  • Йозеф Бойс. Кожна людина – художник. За редакцією Лесі Кульчинської. З текстами Нікіти Кадана, Алевтини Кахідзе,Бориса Кашапова, Анни Кравець, Марії Куліковської, Катерини Міщенко, Лади Наконечної, Валентини Петрової, Андрія Рєпи. К.: ВП «Медуза», ВД «Аванпост-Прім», ФОП Міщенко К. ISBN 978-617-502-145-3

Посилання[ред. | ред. код]