Ганачів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ганачів (пол. Hanaczów) — колишнє польське село поблизу теперішнього села Ганачівка Перемишлянського району Львівської області.

Історія[ред. | ред. код]

Село вперше згадується в заповіті Дмитра Васька Волчковича 5 листопада 1394 р.[джерело?] — представника боярського роду Ходорівських, у якому він записав село львівським монахам-Францисканям.[1]

Директором державної школи в 1926 році в селі був Леополд Птеляк. Кількість класів : 4-й класи.

Атака УПА на Ганачів[ред. | ред. код]

Село Ганачів було опорним пунктом поляків (підрозділів 27 Волинської дивізії АК), єврейських партизан загону Абрама Баума «Буня» та радянських партизан[2]. З інших частин Польщі та Волині було перекинуто банди Армії Крайової, для укріплення села[3]. Одним з керівників оборони села був червоний партизан Федір Приступа («Утсов»). У штаб оборони входили також капітан Йозеф Восек «Юліан», вахмістр Казімєж Войтович «Ґлоґ», поручник Павєл Ястржебський «Стража», Антоній Войтович «Дарлінґ», поручник Ян Дил «Мар'ян», Юзеф Хрущинський «Рись» та Алоїз Войтович «Юранд». У селі базувалася група лейтенанта Бориса Крутікова, колишнього «бульбівця», із розвідувально-диверсійного загону Дмітрія Медведєва[4].

Діяльність польських підпільників була спрямована не лише проти німців, але й проти місцевих українців. Так українське підпілля у кінці 1943 року повідомляло:

« При кінці грудня переїздили три молоді українці через село польських колоністів Ханачівку (Перемишлянщина). На них напали місцеві поляки і піддали їх жахливим тортурам. Між іншим зловленим вбивали цвяхи у п'яти при допитах. Напівживих відставили польські бандити в руки німців, заявляючи, що це українські самостійники-повстанці. Німці арештованих розстріляли[5]. »

В повідомленні українського підпілля за березень 1944 року йдеться про побудову поляками укріплень у селі і про подальшу активізацію антиукраїнських дій:

« Через Ганачів ніхто з українців не відважується переходити ані переїздити, бо зараз поляки ловлять і вбивають в лісі. Мешканці Ганачівки, які зараз перебувають у лісі, повідомили свої родини в Станимирі, щоб береглися, бо в Ганачеві є 300 польських партизанів, які плянують наступ на Станимир[6]. »

Командування Української повстанської армії вирішило провести акцію у відповідь. У вечері 2 лютого вояки сотні «Сіроманці» атакували польські війська у селі[7]. Поляки стверджують, що наступ проводили від 300 до 1 000 повстанців. У хроніці сотні «Сіроманці» зазначено про участь в атаці цього відділу спільно із однією чотою сотні «Орли». Тобто разом мало бути не більше 250 вояків[8]. Атака тривала до півночі, УПА захопила частину села і згодом відступила. Втрати серед оборонців були значними — від 58 до 85 осіб вбито, близько 100 поранено.

10 квітня 1944 року Ганачів зазнав ще одної атаки УПА[7][9].

Після атак УПА село Ганачів залишили основні сили поляків та місцевих поляків. В обороні села залишилось від 150-200 вояків АК під командуванням Яна Антонова «Майка». 2 травня 1944 року військами СС, у рамках боротьби з партизанами, знищили польських захисників села[10][11].

Сакральні споруди[ред. | ред. код]

  • Костел Марії Маґдалени, консекрований 1803 року
  • Каплиця

Примітки[ред. | ред. код]

  1. В. Пшик. Петро — перший жидачівський воєвода та його найближча родина / Жидачів // Галицька брама.— Львів, № 3-4 (51-52) за березень-квітень 1999.— 24 с.— С. 6-7.
  2. Мотика Ґжеґож. Від волинської різанини до операції «Вісла»
  3. Pierwsza obrona Hanaczowa (пол.)
  4. ВОЕННАЯ ЛИТЕРАТУРА. Биографии. Гладков Т.К. Легенда(рос.)
  5. АЦДВР. — Ф. 9. — Т. 8. — Од. зб. 1. — Арк. 1–2.
  6. ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 75. — Арк. 132.
  7. а б Володимир Мороз Діяльність сотні Сіроманці у Львівській воєнній окрузі «Буг» (весна–осінь 1944 р.)
  8. ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 48. — Арк. 184. Хроніка, написана в грудні 1947 року, помилково датує цю акцію березнем 1944 року.
  9. Літопис УПА. Нова серія. – Т. 12. – С. 481–482; Поляки і українці… – С. 974; Хроніка
  10. Hanaczów (пол.)
  11. Druga obrona Hanaczowa (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]