Ганачів
Ганачів (пол. Hanaczów) — колишнє польське село поблизу теперішнього села Ганачівка Перемишлянського району Львівської області.
Історія[ред. | ред. код]
Село вперше згадується в заповіті Дмитра Васька Волчковича 5 листопада 1394 р.[джерело?] — представника боярського роду Ходорівських, у якому він записав село львівським монахам-Францисканям.[1]
Директором державної школи в 1926 році в селі був Леополд Птеляк. Кількість класів : 4-й класи.
Атака УПА на Ганачів[ред. | ред. код]
Село Ганачів було опорним пунктом поляків (підрозділів 27 Волинської дивізії АК), єврейських партизан загону Абрама Баума «Буня» та радянських партизан[2]. З інших частин Польщі та Волині було перекинуто банди Армії Крайової, для укріплення села[3]. Одним з керівників оборони села був червоний партизан Федір Приступа («Утсов»). У штаб оборони входили також капітан Йозеф Восек «Юліан», вахмістр Казімєж Войтович «Ґлоґ», поручник Павєл Ястржебський «Стража», Антоній Войтович «Дарлінґ», поручник Ян Дил «Мар'ян», Юзеф Хрущинський «Рись» та Алоїз Войтович «Юранд». У селі базувалася група лейтенанта Бориса Крутікова, колишнього «бульбівця», із розвідувально-диверсійного загону Дмітрія Медведєва[4].
Діяльність польських підпільників була спрямована не лише проти німців, але й проти місцевих українців. Так українське підпілля у кінці 1943 року повідомляло:
|
При кінці грудня переїздили три молоді українці через село польських колоністів Ханачівку (Перемишлянщина). На них напали місцеві поляки і піддали їх жахливим тортурам. Між іншим зловленим вбивали цвяхи у п'яти при допитах. Напівживих відставили польські бандити в руки німців, заявляючи, що це українські самостійники-повстанці. Німці арештованих розстріляли[5]. | 
|
В повідомленні українського підпілля за березень 1944 року йдеться про побудову поляками укріплень у селі і про подальшу активізацію антиукраїнських дій:
|
|
Через Ганачів ніхто з українців не відважується переходити ані переїздити, бо зараз поляки ловлять і вбивають в лісі. Мешканці Ганачівки, які зараз перебувають у лісі, повідомили свої родини в Станимирі, щоб береглися, бо в Ганачеві є 300 польських партизанів, які плянують наступ на Станимир[6]. |
|
Командування Української повстанської армії вирішило провести акцію у відповідь. У вечері 2 лютого вояки сотні «Сіроманці» атакували польські війська у селі[7]. Поляки стверджують, що наступ проводили від 300 до 1 000 повстанців. У хроніці сотні «Сіроманці» зазначено про участь в атаці цього відділу спільно із однією чотою сотні «Орли». Тобто разом мало бути не більше 250 вояків[8]. Атака тривала до півночі, УПА захопила частину села і згодом відступила. Втрати серед оборонців були значними — від 58 до 85 осіб вбито, близько 100 поранено.
10 квітня 1944 року Ганачів зазнав ще одної атаки УПА[7][9].
Після атак УПА село Ганачів залишили основні сили поляків та місцевих поляків. В обороні села залишилось від 150-200 вояків АК під командуванням Яна Антонова «Майка». 2 травня 1944 року військами СС, у рамках боротьби з партизанами, знищили польських захисників села[10][11].
Сакральні споруди[ред. | ред. код]
- Костел Марії Маґдалени, консекрований 1803 року
- Каплиця
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ В. Пшик. Петро — перший жидачівський воєвода та його найближча родина / Жидачів [Архівовано 14 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Галицька брама.— Львів, № 3-4 (51-52) за березень-квітень 1999.— 24 с.— С. 6-7.
- ↑ Мотика Ґжеґож. Від волинської різанини до операції «Вісла» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 7 березня 2017. Процитовано 6 березня 2017.
- ↑ Pierwsza obrona Hanaczowa [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ ВОЕННАЯ ЛИТЕРАТУРА. Биографии. Гладков Т.К. Легенда [Архівовано 7 березня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ АЦДВР. — Ф. 9. — Т. 8. — Од. зб. 1. — Арк. 1–2.
- ↑ ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 75. — Арк. 132.
- ↑ а б Володимир Мороз Діяльність сотні Сіроманці у Львівській воєнній окрузі «Буг» (весна–осінь 1944 р.)
- ↑ ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 48. — Арк. 184. Хроніка, написана в грудні 1947 року, помилково датує цю акцію березнем 1944 року.
- ↑ Літопис УПА. Нова серія. – Т. 12. – С. 481–482; Поляки і українці… – С. 974; Хроніка
- ↑ Hanaczów [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Druga obrona Hanaczowa [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Hanaczów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 24. (пол.).— S. 42. (пол.)
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |