Перейти до вмісту

Гаркавенко Євген Миколайович

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гаркавенко Євген Миколайович
 Солдат
Загальна інформація
Народження6 жовтня 1979(1979-10-06)
Гостролуччя
Смерть23 серпня 2014(2014-08-23) (34 роки)
Сєвєродонецьк
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСШаблон:In БТрО Укр
Рід військ Механізовані війська
Формування
 «Айдар»
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гаркавенко.

Євге́н Микола́йович Гарка́венко (6 жовтня 1979 — 23 серпня 2014) — доброволець батальйону територіальної оборони «Айдар», учасник російсько-української війни.

Життєвий шлях

[ред. | ред. код]

Народився 1979 року в селі Гостролуччя (Баришівський район, Київська область). Після закінчення Гостролуцької середньої школи вирушив жити та працювати до Києва.

У часі війни — доброволець з травня 2014 року, номер обслуги, 24-й батальйон територіальної оборони «Айдар».

23 серпня 2014[1][2][3] року загинув у бою з російською ДРГ в лісі під містом Сєвєродонецьк. Повідомлялося, що російські диверсанти готували теракт у Харкові. Диверсантам запропонували здатись, але вони відкрили вогонь. Тоді загинуло ще 6 вояків «Айдару»: Василь Андріюк, Володимир Бойко, Андрій Корабльов, Оганес Петросян, Андрій Писаренок і Володимир Черноволов.[4]

Докладніше: Бої за Рубіжне, Сєвєродонецьк і Лисичанськ

Без Євгена залишились батьки, молодший брат Олег.

Похований у рідному селі, дата поховання не уточнена.

Нагороди та вшанування

[ред. | ред. код]
  • Указом Президента України № 97/2021 від 12 березня 2021 року, «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[5].
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 6, місце 6
  • Вшановується 23 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[6]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Міністерство оборони України - У Залі пам’яті на території Міноборони відбувся ранковий церемоніал вшанування загиблих Українських героїв. www.mil.gov.ua. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 12 грудня 2021.
  2. ↑ «Повік невгасимою буде всенародна шана мужності та героїзму українських воїнів». В Міноборони вшанували загиблих Українських героїв. Міністерство оборони України. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 12 грудня 2021.
  3. ↑ Подвиг Героїв ніколи не буде забутий! В оборонному відомстві вшанували Українських захисників. armyinform.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 12 грудня 2021.
  4. ↑ Валерій Снегірьов, Олег Мартиненко, Сергій Мовчан, Окупація та звільнення Сєвєродонецька [Архівовано 21 січня 2022 у Wayback Machine.] // УГСПЛ, 2017
  5. ↑ Указ Президента України від 12 березня 2021 року № 97/2021 «Про відзначення державними нагородами України»
  6. ↑ У Залі пам'яті на території Міноборони відбувся ранковий церемоніал вшанування загиблих Українських героїв

Джерела

[ред. | ред. код]
Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військовослужбовця Сил оборони України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гаркавенко_Євген_Миколайович&oldid=46634675