Гасан Ібрагім
| Гасан Ібрагім араб. حسن إبراهيم | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 17 лютого 1964 — 27 січня 1966 | |||
| Президент: | Ґамаль Абдель Насер | ||
| Попередник: | Анвар Садат | ||
| Наступник: | Закарія Могі ед-Дін | ||
| Народження: |
1917 Олександрія | ||
| Смерть: |
1 лютого 1990 Каїр, Єгипет | ||
| Країна: | Єгипет | ||
| Релігія: | Іслам сунітського спрямування | ||
| Партія: | АСС | ||
| Нагороди: |  | ||
Гасан Ібрагім (араб. حسن إبراهيم, англ. Hassan Ibrahim; нар. 1917, Олександрія, Султанат Єгипет — пом. 1990, Каїр, Арабська Республіка Єгипет) — єгипетський політичний та військовий діяч, член «Руху вільних офіцерів», один з лідерів Липневої революції 1952 року, член Ради революційного командування Єгипту, віцепрезидент Об'єднаної Арабської Республіки.
Життєпис[ред. | ред. код]
Гасан Ібрагім народився 1917 року в Олександрії[1]. У 1929 році закінчив Військовий коледж та Академію повітряних сил у 1940 році1917. У 1944-1945 роках належав до організації «Брати мусульмани»[2][3].
Він брав участь в Палестинській війні, був капітаном ВПС, командиром ескадрильї. Він був один з засновників підпільної організації «Рух вільних офіцерів» у 1949 році[2][3].
Після перемоги Липневої революції 1952 року, 23 липня 1952 року, увійшов до Ради революційного командування Єгипту.
У 1954 році був членом військового трибуналу. Цього ж року призначений міністром у справах президента[4]. У 1956 році призначений очільником Єгипетського економічного агентства.
У 1962 році Гасан Ібрагім став членом виконавчого комітету Арабського соціалістичного союзу.
З 17 лютого 1964 по 27 січня 1966 року був віцепрезидентом Об'єднаної Арабської Республіки
Гасан Ібрагім не підтримував націоналізацію та соціалістичний курс яку проводив президент Насер, тому він у 1966 році пішов з усіх займаних посад та залишив політику[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б All the revolution's men. Al Ahram Weekly. 595. 18–25 July 2002. Архів оригіналу за 30 April 2012.
- ↑ а б Mohammed Zahid (15 квітня 2012). The Muslim Brotherhood and Egypt's Succession Crisis: The Politics of Liberalisation and Reform in the Middle East. I.B.Tauris. с. 76–. ISBN 978-1-78076-217-3. Процитовано 31 січня 2013.
- ↑ а б Hazem Kandil (13 листопада 2012). Soldiers, Spies and Statesmen: Egypt's Road to Revolt. Verso Books. с. 37. ISBN 978-1-84467-961-4. Архів оригіналу за 15 грудня 2019. Процитовано 31 січня 2013.
- ↑ Bidwell (12 жовтня 2012). Dictionary Of Modern Arab Histor. Routledge. с. 150. ISBN 978-1-136-16298-5. Процитовано 31 січня 2013.
|
|
Це незавершена стаття про політичного діяча чи діячку Єгипту. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |