Перейти до вмісту

Брати мусульмани

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Брати мусульмани

الإخوان المسلمون‎‎
Країна Єгипет Редагувати інформацію у Вікіданих
Голова партіїМухаммед Баді
ЗасновникГасан аль-Банна Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата заснування1928
Ісмаїлія, Єгипет
Штаб-квартираКаїр, Єгипет — (історична)
неясно — (н.в.)
Ідеологія

суннітський ісламізм

ісламський фундаменталізм
Позиціяправа політика Редагувати інформацію у Вікіданих
Визнано терористичною організацією вРосія[1], Казахстан[2], Таджикистан[3], Сирійська Арабська Республіка[4], Єгипет[5], Саудівська Аравія[6], ОАЕ[7], Бахрейн[8], Парагвай[9], Коморські Острови[10], Йорданія[11] і Кенія Редагувати інформацію у Вікіданих
Офіційний сайтwww.ikhwanweb.com (англійською)
www.ikhwanonline.com (арабською)

Товариство братів-мусульман (араб. جماعة الإخوان المسلمين Jamāʿat al-Ikhwān al-Muslimīn), більш відома як «Брати́-мусульма́ни» (араб. الإخوان المسلمون‎‎ al-Ikhwān al-Muslimūn Аль-Іхван аль-Муслімун) — арабська сунітсько-ісламська радикальна релігійно-політична асоціація. Виникла 1928 з невеликої групи, яку року створив Гасан аль-Банна в Ісмаїлії (Єгипет). Ідеологія — панісламізм. В багатьох країнах світу визнана терористичною. Найбільш гучний теракт «братів-мусульман» — вбивство президента Єгіпту Анвара Садата на військовому параді у 1981. Організація здійснила багато інших терористичних актів на Близькому Сході і у всьому світі. Має братні організації в кількох арабських країнах, підтримується Туреччиною та Катаром; заборонена в Саудівській Аравії, Об'єднаних Арабських Еміратах та після невдалої спроби антидемократичного державного перевороту 2013-2014 в країні походження Єгипту.

Історія

[ред. | ред. код]

1934 — центр асоціації був переведений до Каїра.

1937 — були засновані відділення Братів мусульман у Сирії, Лівані, потім в Іраці, Йорданії, Судані, Палестині.

Асоціація закликала до об'єднанню всіх мусульман в боротьбі проти імперської системи Заходу; домагалася відновлення халіфату, життя в якому регулювалося б положеннями Корану. У політичній діяльності, лідери «Братів-мусульман» спирались на ідеї соціальної справедливості та боротьби за національне визволення.

У міру того як її вплив зростала, вона виступала проти британського правління в Єгипті, починаючи з 1936 року[12], але була заборонена після звинувачення в насильницьких вбивствах[13], включаючи вбивство прем'єр-міністра молодим членом «Братів-мусульман»[14][15][16].

До 1939 асоціація «Братів-мусульман» перетворилася на масову організацію з великою мережею відділень на місцях. До складу організації входили воєнізовані міліцейські батальйони, молодіжні спортивно-воєнізовані загони та бойові групи.

Після безуспішної спроби захопити владу в Єгипті асоціація була заборонена (8 грудня 1948).

12 лютого 1949 — був убитий Гасан Аль-Банна. Його наступником став Гасан аль-Худайбі, але він не зміг повністю відновити вплив «Братів-мусульман» у Єгипті (ОАР).

Ідеологом руху був єгипетський мислитель Саїд Кутб.

У 1952 році єгипетська монархія була повалена групою націоналістичних військових офіцерів (Рух вільних офіцерів), які сформували осередок у «Братів-мусульман» під час першої війни проти Ізраїлю в 1948 році[17]. Однак після революції Ґамаль Абдель Насер, лідер осередку «вільних офіцерів», після повалення першого президента Єгипту Мухаммеда Наґіба в результаті державного перевороту, швидко виступив проти «Братів-мусульман», звинувачуючи їх в замаху на його життя. Асоціація була заборонена, і на цей раз тисячі його членів були ув'язнені, багато з яких піддавалися тортурам і роками втримувалися у в'язницях та концентраційних таборах.

Офіційно, асоціація «Братів-мусульман» була заборонена 29 жовтня 1954. Відтоді діяла підпільно.

Філії «Братів-мусульман» є в Сирії, Іраку, Йорданії, Лівані, Судані.

На початку 2011 року під час Єгипетської революції члени угруповування «Братів-мусульман» були одними з найактивніших учасників народних акцій протесту на площі Тахрір у Каїрі, які призвели до відставки президента Мубарака. У новому (постмубаракському) Єгипті «Брати-мусульмани», попри свій нелегальний статус, почали відігравати помітну роль у політичному житті країни.

6 червня 2011 — ісламістський рух «Брати-мусульмани» офіційно виключили зі списку заборонених у Єгипті, тобто вперше за свою 80-річну історію ця організація стала легальним політичним рухом. У новому вигляді вона називається «Партія свободи і справедливості» і взяла участь у парламентських виборах 2011–2012 (перший тур — 28 листопада). На цих виборах партія поставила собі за мету вибороти від 1/3 до ½ місць у законодавчих зборах[18]. У першому турі в Каїрі, Александрії та Порт-Саїді «Брати-мусульмани» набрали до 30-40 %, що може дати їм щонайменше 40 % місць у Народній асамблеї — нижній палаті єгипетського парламенту[19].

Згідно з заявами її лідерів, партія не буде теократичною, а стане своєрідним аналогом європейських християнсько-демократичних об'єднань, що відстоюють традиційні цінності[20].

В 2012 році один із лідерів ісламської організації «Брати-мусульмани», Абдельмунім Абульфутух, постановив висунути свою кандидатуру на посаду президента Єгипту[21].

В червні 2012 року член організації Мухаммед Мурсі був оголошений Президентом Єгипту[22].

3 липня 2013 року Мурсі було усунуто в результаті військового перевороту[23].

Статус в інших країнах

[ред. | ред. код]

Саудівська Аравія

[ред. | ред. код]

Саудівська Аравія 7 березня 2014 року, включила організацію до чорного списку, як терористичну[24]

Йорданія

[ред. | ред. код]

Осередки Братів-мусульман з'явились в Йорданії в 1945 році[25]. Станом на 2012 рік, організація мала близько 15000 членів та була найбільшою релігійною організацією в країні. Окрім офіційних членів, іще близько 100000 людей пов'язані з організацією та отримують від неї соціальну і фінансову допомогу. Благодійне крило організації, «Ісламській суспільний центр» (англ. Islamic Society Center) розподіляє допомогу серед незаможних йорданців. У всіх державних установах країни є члени організації. Йорданські «Брати-мусульмани», як і в інших країнах, наголошують на зміцненні та збереженні внутрішньої цілісності організації, тому тут вітаються шлюби серед її членів.

Катар

[ред. | ред. код]

Рух «Братів-мусульман» має добрі стосунки з Катаром, під час Арабської весни катарський канал «Аль-Джазіра» надав інформаційну підтримку рухові, а з приходом «Братів» до влади, прем'єр-міністр Катару пообіцяв не допустити банкрутства Єгипту[26].

Об'єднані Арабські Емірати

[ред. | ред. код]

Діяльність міжнародної релігійно-політичної асоціації «Брати-мусульмани» в ОАЕ заборонена[27]. Протягом 2012 року влада Еміратів неодноразово повідомляла про арешти на своїй території членів ісламістських угруповань. За даними еміратських спецслужб, вони загрожують національній безпеці країни та прагнуть до зміни правлячих режимів в арабських монархіях Перської затоки.

Так, на початку 2013 року було затримано 94 людини, більшість з яких належать організації «Аль-Іслах», що має тісні зв'язки з рухом «Брати-мусульмани». Прокуратура ОАЕ звинуватила їх у порушенні статті 180 Кримінального кодексу ОАЕ, яка, зокрема, забороняє заснування в країні політичних партій чи будь-яких інших організацій, що створюють загрозу державній безпеці[28].

Сирія

[ред. | ред. код]

Сирійське крило з'явилося в 1940-х роках (сам рух зародився в Єгипті в 1928 році). Спочатку вони брали участь у легальному політичному житті Сирії, просуваючи ісламські цінності через вибори та соціальні проекти. Після приходу до влади Хафеза Асада (батька нинішнього президента Башара Асада) розпочалися почалися жорсткі гоніння. У відповідь "Брати-мусульмани" розгорнули збройне повстання проти уряду. Протистояння досягло піку під час повстання у місті Хама. Сирійська армія жорстоко придушила заколот, практично знищивши місто артилерією. Загинули десятки тисяч людей. Після цього організація була розгромлена всередині країни та пішла у глибоке підпілля чи вигнання[29].

З початком протестів та громадянської війни у ​​Сирії у 2011 році рух спробував повернути свій вплив. З-за кордону організація активно увійшла до складу Сирійської національної ради (основного блоку опозиції). Вони намагалися впливати на розподіл гуманітарної та фінансової допомоги. Рух підтримував і спонсорував різні суннітські повстанські угруповання, що воюють проти Башара Асада. Головними політичними та фінансовими спонсорами сирійських «Братів-мусульман» виступали Туреччина та Катар, де й проживає більшість лідерів руху[30][31].

Після падіння режиму Башара Асада в грудні 2024 року, організація «Брати-мусульмани» в Сирії оголосила про своє повернення в легальне політичне поле, проте зайняла обережну, провідну позицію, визнавши лідерство нової влади на чолі з Ахмедом аш-Шара[32].

Росія

[ред. | ред. код]

Рішенням Верховного Суду Російської Федерації від 14 лютого 2003 року[33][34] організація «Брати-мусульмани» визнана терористичною та її діяльність на території Російської Федерації заборонена. В рішенні суду сказано:

«Брати-мусульмани» («Аль-Іхван аль-Муслімун») — організація, в основу діяльності якої покладені ідеї основних теоретиків та лідерів Хассана аль-Банни та Сеїіда Кутба. Мета — усунення неісламських урядів та встановлення ісламського правління у світовому масштабі шляхом відновлення «Великого ісламського халіфату» спочатку в регіонах з переважно мусульманським населенням, включно з Росією та країнами СНД. В ряді держав Близького Сходу заборонена законом (Сирія). Основні форми діяльності: ісламська пропаганда, активне вербування прибічників у мечетях, збройний джихад, не обмежений територіальними рамками.

Україна

[ред. | ред. код]

«Брати-мусульмани» офіційно не заборонені в Україні та не внесені до списків терористичних організацій країни. Однак, починаючи з кінця 2025 року правоохоронні органи України та СБУ посилили увагу до можливих осередків цієї ісламістської організації в країні. Було затримано кількох осіб (зокрема у Дніпропетровській області), яких підозрюють у поширенні радикальних ідей та співпраці з проросійськими колаборантами[35].

Подія викликала значний суспільний резонанс. Зокрема, у лютому 2026 року на українському телебаченні (сюжет ТСН на «1+1») вийшло журналістське розслідування про начебто існуючу мережу «Братів-мусульман» в Україні[36]. Розлідування розкритикували ісламознавці та представники офіційних мусульманських організацій України за узагальнення та маніпуляції. Комісія з журалістської етики визнала, що медіа порушили професійні стандарти, оскільки поодинокі випадки колабораціонізму чи радикалізму окремих осіб не можна екстраполювати на всю офіційну мусульманську спільноту країни[37].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://www.fsb.ru/fsb/npd/terror.htm
  2. ↑ https://web.archive.org/web/20181030201526/https://www.eng.cisatc.org/1289/134/160/206
  3. ↑ https://web.archive.org/web/20190114091508/https://www.eng.cisatc.org/1289/134/160/1268
  4. ↑ https://www.hurriyetdailynews.com/assad-says-factors-not-in-place-for-syria-peace-talks-56611
  5. ↑ https://www.bbc.com/arabic/middleeast/2013/12/131225_egypt_muslim_brotherhood
  6. ↑ https://www.bbc.com/news/world-middle-east-26487092?print=true
  7. ↑ https://www.bloomberg.com/news/2014-03-09/u-a-e-supports-saudi-arabia-against-qatar-backed-brotherhood.html
  8. ↑ https://web.archive.org/web/20140324012452/http://www.bna.bh/portal/en/news/609752
  9. ↑ https://www.alarabiya.net/last-page/2023/02/24/%D8%A8%D8%A7%D8%B1%D8%BA%D9%88%D8%A7%D9%8A-%D8%AA%D8%B9%D9%84%D9%86-%D8%A7%D9%84%D8%A7%D8%AE%D9%88%D8%A7%D9%86-%D8%AC%D9%85%D8%A7%D8%B9%D8%A9-%D8%A7%D8%B1%D9%87%D8%A7%D8%A8%D9%8A%D8%A9-
  10. ↑ https://www.youm7.com/story/2023/2/26/%D8%B5%D9%81%D8%B9%D8%A7%D8%AA-%D9%85%D8%AA%D8%AA%D8%A7%D9%84%D9%8A%D8%A9-%D9%85%D9%86-%D8%A8%D8%A7%D8%B1%D8%A7%D8%AC%D9%88%D8%A7%D9%89-%D8%A5%D9%84%D9%89-%D8%AC%D8%B2%D8%B1-%D8%A7%D9%84%D9%82%D9%85%D8%B1-%D8%A7%D9%84%D8%A5%D8%AE%D9%88%D8%A7%D9%86-%D8%B9%D9%84%D9%89-%D9%82%D9%88%D8%A7%D8%A6%D9%85/6096472
  11. ↑ https://www.bbc.com/arabic/articles/cz6de9jjjp7o
  12. ↑ Delanoue, G., al-Ik̲h̲wānal-Muslimūn, Encyclopaedia of Islam, Brill Publishers
  13. ↑ Chamieh, Jebran, Traditionalists, Militants and Liberal in Present Islam, Research and Publishing House, 1995, p. 140.
  14. ↑ Mitchell, Richard Paul, The Society of the Muslim Brothers, Oxford University Press, 1993, p. 68–69
  15. ↑ THE WORLD AFTER 9/11 : The Muslim Brotherhood In America [Архівовано 28 червня 2011 у Wayback Machine.]. The Washington Post.
  16. ↑ Lia, Brynjar. The Society of the Muslim Brothers in Egypt: The Rise of an Islamic Mass Movement 1928—1942. Ithica Press, 2006. p. 53
  17. ↑ أسرار حركة الضباط الأحرار والإخوان المسلمون. Архів оригіналу за 7 березня 2021. Процитовано 10 березня 2020.
  18. ↑ У Єгипті рух Брати-мусульмани виключили з переліку заборонених організацій // Кореспондент.net, 6.06.2011. Архів оригіналу за 8 червня 2011. Процитовано 6 червня 2011.
  19. ↑ Ісламісти всіх мастей, на передову! // Український тиждень, № 50 (215), 8.12.2011[недоступне посилання з вересня 2019]
  20. ↑ Mura, Andrea (2015). The Symbolic Scenarios of Islamism: A Study in Islamic Political Thought. London: Routledge. Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 10 вересня 2019.
  21. ↑ 'Shariah in Egypt is enough for us,' Muslim Brotherhood leader says. Hürriyet Daily News. 23 травня 2011. Архів оригіналу за 26 липня 2011. Процитовано 28 листопада 2012.
  22. ↑ Обраний президент Єгипту Мухаммед Мурсі склав присягу перед колегією Вищого конституційного суду Єгипту в Каїрі. // Уніан, 30.06.2012. Архів оригіналу за 2 липня 2012. Процитовано 18 січня 2013.
  23. ↑ Мурсі був зміщений військовими зі свого поста, а дія конституції припинена.[недоступне посилання з червня 2019] (укр.)
  24. ↑ ALARABIYA. english.alarabiya.net (English) . Al Arabiya News. 07 березня 2014. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано https://english.alarabiya.net/en/News/middle–east/2014/03/07/Saudi–Arabia–declares–Muslim–Brotherhood–terrorist–group.html. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |accessdate= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
  25. ↑ Mohammad al-Fodeilat (6 вересня 2012). How Jordan's Islamists Came to Dominate Society: An Evolution. Al Monitor. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 18 січня 2013.
  26. ↑ Sultan Sooud Al Qassemi (23 січня 2013). Qatar's Brotherhood Ties Alienate Fellow Gulf States - Al-Monitor: the Pulse of the Middle East. www.al-monitor.com. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 24 січня 2013.
  27. ↑ В ОАЕ викрили осередок "Братів-мусульман" - ЗМІ. УкрІнформ. 2 січня 2013. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 18 січня 2013.
  28. ↑ В ОАЕ судитимуть майже 100 осіб, звинувачених у спробі держперевороту. УкрІнформ. 28 січня 2013. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 28 січня 2013.
  29. ↑ Eric Rouleau (translated by Gulliver Cragg) (3 травня 2006). Syria: nobody wants democracy. Le Monde diplomatique. Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 13 серпня 2014.
  30. ↑ Sly, Liz (12 травня 2012). Syria's Muslim Brotherhood is gaining influence over anti-Assad revolt. The Washington Post (англ.). Архів оригіналу за 9 грудня 2017. Процитовано 13 серпня 2014.
  31. ↑ Khaled Yacoub Oweis (6 травня 2012). Syria's Muslim Brotherhood rise from the ashes. Reuters. Архів оригіналу за 1 січня 2016. Процитовано 13 серпня 2014.
  32. ↑ Briefing: Syria Muslim Brotherhood signals post-Assad political return
  33. ↑ (рос.) Единый федеральный список организаций, признанных террористическими Верховным Судом Российской Федерации. Federal Security Service. Архів оригіналу за 12 жовтня 2012. Процитовано 13 квітня 2011. [Архівовано 2012-10-12 у Wayback Machine.]
  34. ↑ (рос.) Постановление ГД ФС РФ от 12.02.2003 N 3624-III ГД "О Заявлении Государственной Думы Федерального Собрания Российской Федерации "О пресечении деятельности террористических организаций на территории Российской Федерации" // "Собрание законодательства РФ", 24.02.2003, N 8, ст. 720. Consultant Plus. Архів оригіналу за 1 січня 2016. Процитовано 28 січня 2013.
  35. ↑ На Дніпропетровщині викрита міжнародна екстремістська течія «Брати мусульмани»: затриманий мешканець Кам’янського
  36. ↑ Проросійський агітатор і «Брати-мусульмани»: в Україні може діяти небезпечне угруповання
  37. ↑ КЖЕ визнала маніпулятивним сюжет ТСН про мусульманські організації України

Література

[ред. | ред. код]
  • Джемаль Г. Исламский проект: Боротьба за историю. // Исламская интеллектуальная инициатива XX века / под общ ред. Г. Д. Джемаля — М.: Ummah, 2005. — 336 с.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Брати_мусульмани&oldid=48366846