Гаузе Георгій Францович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Георгій Францович Гаузе
Георгий Францевич Гаузе
Народився 27 грудня 1910(1910-12-27)
Москва
Помер 2 травня 1986(1986-05-02) (75 років)
Москва
Місце проживання СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Галузь наукових інтересів мікробіологія, екологія
Alma mater Московський державний університет
Науковий ступінь доктор біологічних наук
Відомий завдяки: один з фундаторів екології

Георгій Францович Гаузе (27 грудня 1910 р. (Москва) — 2 травня 1986 р. (там же)) — радянський мікробіолог, еволюціоніст, академік АМН СРСР, один з фундаторів екології.

Закінчив біологічне відділення фізико-математичного факультету Московського університету (1931). Працював там же до 1942 р. Доктор біологічних наук (1935), професор (1940). З 1942 р. завідувач лабораторії антибіотиків Інституту медичної паразитології і тропічної медицини Наркомздоров'я, з 1948 р. завідувач лабораторією антибіотиків АМН СРСР. З 1960 по 1986 р. — директор Інституту з вишукування нових антибіотиків АМН СРСР.

Найважливіші наукові праці присвячені екології та протозоології, а також пошуку антибіотиків і встановлення механізму їх дії. Підтвердив експериментально принцип конкурентного виключення (принцип Вольтерри — Гаузе, іноді закон Гаузе), згідно з яким два види не можуть стійко існувати в обмеженому просторі, якщо чисельність обох лімітована одним життєво важливим ресурсом. У 1934 р. опублікував у США англійською мовою книгу «Боротьба за існування» (The Struggle for Existence), що зробила великий вплив на розвиток екології. Виконав дослідження асиметрії протоплазми, розглядаючи її в аспекті біологічної еволюції. У 1942 р. разом з М. Г. Бражниковою отримав перший радянський антибіотик — граміцидин С. Отримав, досліджував і впровадив у виробництво ще кілька антибіотиків, у тому числі поліміцін (неоміцин), мономіцин, рістоміцин, геліоміцин і лінкоміцин, протипухлинні антибіотики олівоміцин і рубоміцин. Розробляв класифікацію актиноміцетів — продуцентів антибіотиків.

Сталінська премія (1946, спільно з Марією Георгіївною Бражниковою, його дружиною) за відкриття граміцидину С. Член Польської академії наук (1967), член президії (з 1959) і віце-президент (з 1962) Міжнародного товариства хіміотерапії.

Ім'я Г. Ф. Гаузе носить Науково-дослідний інститут з вишукування нових антибіотиків РАМН в Москві [1].

Твори[ред.ред. код]

  • Gause G.F. The Struggle for Existence. Baltimore, 1934.
  • Гаузе Г. Ф. О процессах уничтожения одного вида другим в популяциях инфузорий // Зоол. журн. — 1934. — Т. 13, вып. 1. — С. 18-26.
  • Гаузе Г. Ф. Асимметрия протоплазмы. М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1940.
  • Гаузе Г. Ф. Лекарственные вещества микробов. М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1946.
  • Гаузе Г. Ф. Антибиотики и их лечебное применение.
  • Гаузе Г. Ф. Лекции по антибиотикам. 3-е изд. М.: Изд-во АН СССР, 1958.
  • Гаузе Г. Ф. Экология и некоторые проблемы происхождения видов. / В сб.: Экология и эволюционная теория. Л.: Наука, 1984.
  • Гаузе Г. Ф., Дудник Ю. Ф. Противоопухолевые антибиотики. М.: Медицина, 1987.
  • Гаузе Г. Ф. Борьба за существование. М.-Ижевск, 2002.

Література[ред.ред. код]

  • Галл Я. М. Г. Ф. Гаузе — эколог и эволюционист. СПб.: Альманах, 1997. 160 с.
  • Биологи. Биографический справочник. Киев: Наукова думка, 1984. 816 с.

Ресурси Інтернета[ред.ред. код]