Гедеон (Покровський)
| Гедеон (Покровський) | ||
.jpg) | ||
| ||
|---|---|---|
| Церква: | Православная Российская Церковь | |
| Попередник: | Філіп (Бекаревич) | |
| Наступник: | Гавриїл (Голосов) | |
| Альма-матер: | Київська духовна академія | |
| Науковий ступінь: | магістр богослов'яd | |
| Діяльність: | священник | |
| Ім'я при народженні: | Генадій Петрович Покровський | |
| Народження: | 1844 Bolkhovsky Uyezdd, Орловська губернія, Російська імперія | |
| Смерть: | 1922 | |
| Священство: | 13 лютого 1872 року | |
| Чернецтво: | 7 квітня 1875 року | |
| Єп. хіротонія: | 12 січня 1892 року | |
Єпископ Гедеон (в миру Геннадій Петрович Покровський[1]; 1844 рік, Болховський повіт, Орловська губернія — 1922 рік) — єпископ Російської православної церкви, богослов, місіонер, педагог. Єпископ Владикавказький і Моздокскій.
Народився у 1844 році в родині псаломщика Орловської єпархії.
У 1869 році закінчив Орловську духовну семінарію зі званням студента.
13 лютого 1872 року висвячений на священника до Преображенської соборної церкви міста Болохва Орловської єпархії.
Овдовівши у 1874 році вступив в число братії Мещовського монастиря Калузької єпархії. 7 квітня 1875 року пострижений в чернецтво.
1 вересня 1881 року вступив в Київську духовну академію.
Після закінчення 4-го курсу Київської духовної академії зі ступенем кандидата богослов'я 1 вересня 1884 року відправлений у Японську духовну місію і призначений викладачем Священного Писання і морального богослов'я в Токійській духовної семінарії.
11 грудня 1885 року через хворобливий стан звільнений від служби при Місії та зарахований до братії Болховського Троїцького монастиря «Оптина пустинь».
З 27 березня 1887 року — викладач Казанської духовної семінарії з основного, догматичного і морального богослов'я.
З 30 січня 1888 року — наглядач Холмського духовного училища.
23 серпня 1888 року захистив дисертацію на тему: «Археологія і символіка старозавітних жертв» і отримав ступінь магістра богослов'я.
1 січня 1889 року возведений у сан архімандрита і 20 вересня того ж року призначений ректором Холмської духовної семінарії.
4 грудня 1891 року архімандриту Гедеону наказано бути єпископом Люблінським, вікарієм Холмсько-Варшавської єпархії. 12 січня 1892 року в Олександро-Невській лаврі хіротонізований на єпископа Люблінського.
22 грудня 1896 року звільнений на спокій.
З 6 листопада 1899 року — єпископ Прилуцький, вікарій Полтавської єпархії. Прибув до Полтави 28 листопада.
З 12 серпня 1904 року — єпископ Владикавказький і Моздокскій.
16 вересня 1908 року звільнений на спокій, відповідно до прохання, через хворобу, з місцеперебуванням на подвір'ї Второ-Афонського Успенського монастиря в П'ятигорську.
24 січня 1909 року переміщений в Лубенський Мгарський Спасо-Преображенський монастир Полтавської єпархії.
Помер в 1922 році.
- «Археологія і символіка старозавітних жертв», Магістерська дисертація, Казань, 1888.
- «Преосвященний Миколай — начальник православної російської місії в Японії: [Мова преосвящ. Гедеона, єп. Прилуцького]». Полтава, 1900
- «Мої вибрані спогади», «Керманич» 1913 № 26-37, 39.
- ↑ згідно Павловського І. Ф. Полтавчани: Їєрархи, державні та громадські діячі та благодійники. Полтава, 1914. Стр.27-28; согласно «Православной энциклопедии» Герасим Покровский
- Гедеон (Покровский). Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2005. — Т. X. — С. 516-517. — ISBN 5-89572-016-1.(рос.)
- Гедеон (Покровський) на сайті «Українське православ'я»
- Гедеон (Покровський Герасим)[недоступне посилання] // Бібліологічний словник
- Гедеон Покровський
