Гельмгольц-центр Дрезден-Россендорф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Helmholtz-Zentrum Dresden-Rossendorf (HZDR)
Гельмгольц-центр Дрезден-Россендорф
HZDR-LOGO.png
Eingang HZDR.JPG
Центральний вхід у науково-дослідний центр
Абревіатура HZDR
Тип науково-дослідний інститут
Засновано 1992
Правовий статус зареєстроване об'єднанняd
Мета Наукові дослідження
Країна Flag of Germany.svg Німеччина
51°03′48″ пн. ш. 13°56′58″ сх. д. / 51.06360000002777610° пн. ш. 13.949700000028° сх. д. / 51.06360000002777610; 13.949700000028Координати: 51°03′48″ пн. ш. 13°56′58″ сх. д. / 51.06360000002777610° пн. ш. 13.949700000028° сх. д. / 51.06360000002777610; 13.949700000028
Місце діяльності Німеччина, Дрезден
Членство Товариство імені Гельмгольца, Informationsdienst Wissenschaft e.V.d[1] і German National Research Data Infrastructured[2]
Науковий керівник Роланд Зеорбрай
Комерційний директор Петер Йонк
Материнська
організація
Товариство імені Гельмгольца
Дочірня(і)
організація(ї)
Helmholtz Institute Freiberg for Resource Technologyd
Dresden High Magnetic Field Laboratoryd
Бюджет близько 85 млн євро (2010)
Штат працівників близько 800 (2010)
Членів 15[3]
Вебсайт www.hzdr.de

CMNS: Гельмгольц-центр Дрезден-Россендорф у Вікісховищі

Гельмгольц-центр Дрезден-Россендорф (ГЦДР) — (нім. Helmholtz-Zentrum Dresden-Rossendorf (HZDR)) — науково-дослідний центр, розташований у Дрездені (Німеччина). З 1 січня 2011 року входить до Гельмгольц асоціації німецьких науково-дослідних інститутів.

Історія[ред. | ред. код]

Колишній науково-дослідний центр Россендорф було засновано у 1956 році Німецькою академією наук. До 1974 року заступником директора був уродженець Німеччини фізик Клаус Фукс.

Після возз'єднання Німеччини він був реорганізований у Дослідницький центр Россендорф. У 2011 році Центр став членом Товариства імені Гельмгольца — асоціації німецьких дослідницьких центрів.

Науково-дослідницькі програми[ред. | ред. код]

Від матерії до матеріалів[ред. | ред. код]

За допомогою сучасного дослідницького обладнання вчені ГЦДР прагнуть поліпшити властивості традиційних матеріалів та розробляти нові. До них, зокрема, належать: моделювання литва сталі, джерел радіаційного випромінювання й ультрасильних магнітних полів для вивчення властивостей різних матеріалів, таких як надпровідники тощо. Фундаментальні дослідження проводяться також із метою отримання можливості використання напівпровідникових матеріалів у електроніці та обчислювальній техніці. Крім того проводяться дослідження магнітних полів у космосі та виникнення речовини внаслідок Великого вибуху.

Дослідження ракових клітин[ред. | ред. код]

Дослідження ракових клітин в ГЦДР фокусується на трьох основних сферах: дослідження в області нових радіоактивних фармацевтичних препаратів для діагностики раку, розробці методів візуалізації, що застосовуються в онкології та поліпшення процесу прискорення часток за допомогою лазерних технологій.

Дослідження в галузі енергетики[ред. | ред. код]

Вченими ГЦДР проводяться дослідження в галузях хімічної та металообробної промисловості, ядерної безпеки, нових технологій для розвідки, видобутку та використання сировини та біокомпозітних матеріалів.

Структура[ред. | ред. код]

Науково-дослідницький центр складається із восьми відділень:

  • Інститут іоно-променевої фізики та матеріалознавства
  • Лабораторія високих магнітних полів
  • Інститут радіохіміі
  • Інститут безпеки досліджень
  • Інститут радіофармакології
  • Інститут фізики віпромінювання
  • Гельмгольц інститут технологіі ресурсів у Фрайберзі
  • Науково-технічний відділ

Дослідники ГЦДР[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. https://idw-online.de/de/institution222
  2. https://www.nfdi.de/verein/#mitglieder
  3. Bundestag Lobby Register / Hrsg.: Deutscher Bundestag