Гельмгольц-центр Дрезден-Россендорф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Helmholtz-Zentrum Dresden-Rossendorf (HZDR)
Гельмгольц-центр Дрезден-Россендорф
Eingang HZDR.JPG
Центральний вхід у науково-дослідний центр
Абревіатура HZDR
Засновано 1992
Тип Науково-дослідний інститут
Мета Наукові дослідження
Координати 51°03′48″ пн. ш. 13°56′58″ сх. д. / 51.06360000000000099° пн. ш. 13.9497000° сх. д. / 51.06360000000000099; 13.9497000Координати: 51°03′48″ пн. ш. 13°56′58″ сх. д. / 51.06360000000000099° пн. ш. 13.9497000° сх. д. / 51.06360000000000099; 13.9497000
Місце діяльності Німеччина, Дрезден
Науковий керівник Роланд Зеорбрай
Комерційний директор Петер Йонк
Бюджет близько 85 млн євро (2010)
Штат працівників близько 800 (2010)
Колишні назви Науково-дослідний центр Россендорф
Веб-сайт www.hzdr.de

CMNS: Helmholtz-Zentrum Dresden-Rossendorf (HZDR) на Вікісховищі

Гельмгольц-центр Дрезден-Россендорф (ГЦДР) — (нім. Helmholtz-Zentrum Dresden-Rossendorf (HZDR)) — науково-дослідний центр, розташований у Дрездені (Німеччина). З 1 січня 2011 року входить до Гельмгольц ассоціації німецьких науково-дослідних інститутів.

Історія[ред.ред. код]

Колишній науково-дослідний центр Россендорф було засновано у 1956 році Німецькою академією наук. До 1974 року заступником директора був уродженець Німеччини фізик Клаус Фукс.

Після возз'єднання Німеччини він був реорганізований у Дослідницький центр Россендорф. У 2011 році Центр став членом Товариства імені Гельмгольца — асоціації німецьких дослідницьких центрів.

Науково-дослідницькі програми[ред.ред. код]

Від матерії до матеріалів[ред.ред. код]

За допомогою сучасного дослідницького обладнання вчені ГЦДР прагнуть поліпшити властивості традиційних матеріалів та розробляти нові. До них, зокрема, належать: моделювання литва сталі, джерел радіаційного випромінювання й ультрасильних магнітних полів для вивчення властивостей різних матеріалів, таких як надпровідники тощо. Фундаментальні дослідження проводяться також із метою отримання можливості використання напівпровідникових матеріалів у електроніці та обчислювальній техніці. Крім того проводяться дослідження магнітних полів у космосі та виникнення речовини внаслідок Великого вибуху.

Дослідження ракових клітин[ред.ред. код]

Дослідження ракових клітин в ГЦДР фокусується на трьох основних сферах: дослідження в області нових радіоактивних фармацевтичних препаратів для діагностики раку, розробці методів візуалізації, що застосовуються в онкології та поліпшення процесу прискорення часток за допомогою лазерних технологій.

Дослідження в галузі енергетики[ред.ред. код]

Вченими ГЦДР проводяться дослідження в галузях хімічної та металообробної промисловості, ядерної безпеки, нових технологій для розвідки, видобутку та використання сировини та біокомпозітних матеріалів.

Структура[ред.ред. код]

Науково-дослідницький центр складається із восьми відділень:

  • Інститут іоно-променевої фізики та матеріалознавства
  • Лабораторія високих магнітних полів
  • Інститут радіохіміі
  • Інститут безпеки досліджень
  • Інститут радіофармакології
  • Інститут фізики віпромінювання
  • Гельмгольц інститут технологіі ресурсів у Фрайберзі
  • Науково-технічний відділ

Дослідники ГЦДР[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]