Гельмут Кемпфе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гельмут Кемпфе
Helmut Kämpfe
Kampfe.jpg
Народився 31 липня 1909(1909-07-31)[1]
Єна, Verwaltungsbezirk Apoldad, Герцогство Саксен-Веймар-Ейзенахське, Німецька імперія
Помер 9 червня 1944(1944-06-09) (34 роки)
Франція
·вогнепальне поранення
Поховання Верхня В'єнна
Країна Flag of Germany (1935–1945).svg Німецький райх
Діяльність військовослужбовець
Учасник Друга світова війна
Військове звання Штурмбанфюрер
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Золотий німецький хрест
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
За поранення (нагрудний знак)

Гельмут Кемпфе (нім. Helmut Kämpfe; 31 липня 1909, Єна, Німецька імперія — 10 червня 1944, Орадур-сюр-Глан, Франція) — офіцер військ СС, штурмбанфюрер СС. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія[ред. | ред. код]

На фронті з 1939 року. Брав участь в кампаніях вермахту в Польщі, Франції та Радянському Союзі. У грудні 1943 року за наказом командування перекинутий з частинами 2-ї дивізії СС до Франції, де отримав командування над 3-м батальйоном 4-го полку СС «Дер Фюрер».

9 червня 1944 року його батальйон відправлявся в Нормандію для допомоги німецьким дивізіям у відбитті атак англо-американських військ. По дорозі батальйон зіткнувся з силами французьких партизан, які захопили Кемпфе в полон (батальйон встиг пройти через Шесса, Лімож). У Ліможі Кемпфе залишив свої документи, які згодом виявив Сильвестр Штадлер, командир полку. Очолював групу партизанів Жан Каню, який передав полоненого офіцера в розпорядження іншого партизана Жоржа Гінгуна.

Штурмбанфюрер СС Адольф Дікман, який командував 1-м батальйоном, попрямував до села Орадур-сюр-Глан, де, як йому повідомили, і ховали полоненого Кемпфе. Він повинен був вступити в переговори з партизанами і запропонувати їм обміняти полоненого офіцера на 30 партизан. Однак в ніч з 9 на 10 червня партизани розстріляли полоненого Кемпфе і спалили його труп. На наступний день Дікман дізнався про те, що трапилося, і відправив каральний загін, який знищив майже всіх мешканців Орадура — всього 642 загиблих, у тому числі 207 дітей.

Вже після війни Гельмута Кемпфе перепоховали в Бернойлі (департамент Верхня В'єнна). Згодом ходили чутки, що його стратили в селі Орадур-сюр-Вайрес, а німці просто переплутали села[2].

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Орадур-сюр-Глейн

Джерела[ред. | ред. код]

  • Kurowski Franz, Infantry Aces, Stackpole Books, 2005, ISBN 0-8117-3202-9
  • Florian Berger (2004), Ritterkreuzträger mit Nahkampfspange in Gold, ISBN 3-9501307-3-X
  • Mattson, Gregory SS-The realm. The History of the Second SS division, 1939-45. Staplehurst 2002, ISBN 1-86227-144-5
  • Fellgiebel, Walther-Peer. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas, 2000. ISBN 3-7909-0284-5.
  • Mitcham, Jr.Samuel, Retreat to the Reich, Stackpole books 2007. ISBN 0-8117-3384-X.
  • FELLGIEBEL, W.P., Elite of theThird Reich, Helion & Company Limited, Solihull, 2003.
  • PATZWALL, K. & SCHERZER, V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001.
  • Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
  • Dörr M., Die träger der Nahkampfspange in Gold, Heer- Luftwaffe- Waffen-SS 1943—1945, Biblio Verlag Bisendorf, 2006.