Перейти до вмісту

Гельмут Фаска

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гельмут Фаска
Народився8 квітня 1932(1932-04-08) Редагувати інформацію у Вікіданих
Вуйшкеd, Німеччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер15 січня 2024(2024-01-15) (91 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Гоєрсверда, Баутцен, Саксонія Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна НДР
 Німеччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняCommeraud Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьмовознавець Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЛейпцизький університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовверхньолужицька і німецька Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зHanka Faßked Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Гельмут Фаска (в.-луж. Helmut Faska, 8 квітня 1932 року, село Вуежк, Верхня Лужиця, Німеччина — 15 січня 2024) — серболужицький вчений-сорабіст, лінгвіст і славіст. Директор Серболужицького інституту (1990—1992). Один з авторів «Серболужицького лінгвістичного атласу» (Serbski rěčny atlas).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 8 квітня 1932 року в серболужицькому селі Вуежк. Після Другої світової війни навчався в Чеській гімназії в Варнсдорфі. У 1951 році продовжив навчання у розширеній серболужицькій гімназії в Будишиніе.

З 1953 року вивчав славістику в Лейпцизькому університеті, після закінчення якого продовжив навчання в Московському університеті. З 1958 року працював молодшим науковим співробітником в Інституті серболужицького народознавства (сьогодні — Серболужицький інститут). У 1969 році обраний головою «Верхньолужицької мовної комісії»[1]. З 1988 року займався науково-викладацькою діяльністю.

З 1965 по 1996 рік спільно з Гельмутом Єньчем і Фрідо Міхалком займався виданням 15-томного «Серболужицького мовного атласу». У 1981 році у співпраці з Фрідо Міхалком написав академічний твір «Gramatika hornjoserbskeje spisowneje rěče přitomnosće. Morfologija». У 1984 році за свою наукову діяльність удостоєний премії імені Якуба Чишинского. У 1990—1992 роках директор Серболужицького інституту.

Будучи членом Міжнародної слов'янської комісії, брав участь у роботі над «Загальнослов'янським лінгвістичномим атласомі» (General Slavic Linguistic Atlas).

У 2003 році видав підручник верхньолужицької мови «Pućnik po hornjoserbšćinje» (Путівник по верхньолужицькій мові), який став основою стандартного методологічного посібника для викладачів верхнелужицкого мови.

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]