Перейти до вмісту

Гемангіома

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гемангіома
Капілярна гемангіома
Капілярна гемангіома
Капілярна гемангіома
Спеціальністьонкологія Редагувати інформацію у Вікіданих
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11XH5AW4 Редагувати інформацію у Вікіданих
МКХ-10D18.0
МКХ-9228.0
МКХ-О9120/0 Редагувати інформацію у Вікіданих
DiseasesDB30033
MedlinePlus001459
eMedicineorthoped/499
MeSHD006391
CMNS: Skin hemangioma у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Гемангіо́ма — доброякісна пухлина, за походженням пов'язана з вадами формування судинної системи. Може бути артеріальною, капілярною, венозною, кавернозною та змішаною. Спостерігається у шкірі, підшкірній клітковині, м'язах, кістках, внутрішніх органах.

Класифікація

[ред. | ред. код]

Кістки нижньої щелепи

[ред. | ред. код]

Виділяють власне кісткові, переважно м'якотканинні та змішані гемангіоми. При кістковій формі відбувається остеокластичне розсмоктування частини губчастої кістки, реактивне створення потужніших кісткових балок, частіше у нижній щелепі. Ускладненнями гемангіом можуть бути досить сильні, часом профузні, кровотечі, зміщення постійних зубів.

Для диференційної діагностики дуже важливу роль відіграє ангіографія. М'якотканинні гемангіоми викликають прогенію, порушення змикання зубних рядів, макроглосію без перебудови кісткової структури щелеп, утворення флеболітів.

Лікування

[ред. | ред. код]

Лікування залежить від виду гемангіоми, її розмірів та розташування.

Для лікування застосовують кріотерапію, введення склерозуючих препаратів та електрокоагуляцію.

Хірургічне лікування полягає у розсіченні гемангіоми. Видалення глибоко розміщених та великих гемангіом пов'язане з ризиком масованої кровотечі, тому з профілактичною метою роблять попередню перев'язку артерій, що живлять пухлину, прошивання та обшивання гемангіом[1].

Для лікування гемангіоми немовлят (infantile hemangioma) у Європі широко застосовується безопераційне лікування пропранололом (Анаприліном), з дозуванням 2 мг/кг ваги дитини. Механізм впливу препарату на гемангіому не з'ясований, проте препарат має високу ефективність, підтверджену також у Російській Федерації. Так, 2011 року в Дитячій міській клінічній лікарні святого Володимира[уточнити] (Москва, Росія) для лікування цієї патології почав застосовуватися пропранолол. Проліковано 84 дитини віком від одного місяця до двох років. З них гемангіома у білявушно-жувальній області була у 28 дітей; в області носа — 11 пацієнтів; в орбітальній області — 14 хворих; в області верхньої й нижньої губ — 12 пацієнтів; у шийній області 5 хворих; у 14 дітей дитяча гемангіома вражала кілька анатомічних областей.

Раніше 58 пацієнтів (69 %) отримували різні види лікування: гормонотерапія, склерозування спиртом, склерозування Фібровейна, застосування лазера, кріодеструкція, рентгенотерапія, що викликало бурхливе зростання гемангіоми та погіршення загального стану дітей. Пацієнтам перед початком лікування проводилися дослідження: фотодокументація з використанням метричної шкали з подальшою щотижневою оцінкою змін розмірів гемангіоми, кардіологічне (ЕКГ, ехокардіографія, холтерівське моніторування, вимірювання артеріального тиску), фіброларингоскопія, рівень глюкози в крові, ультразвукове дослідження з доплерографією. Комп'ютерну томографію з контрастуванням, з подальшою 3D реконструкцією, виконували в тому випадку, коли за даними УЗД неможливо було визначити розміри гемангіоми й обсяг уражених тканин новоутворенням.

Лікування пропранололом проводилося в дозуванні 2 мг/кг на добу тривалістю до восьми місяців. У результаті проведеного лікування отримано гарні результати у 76 пацієнтів (90,5 %), задовільні у 7 дітей (8,3 %) і негативний — 1 хворий (1,2 %). Ускладнення у вигляді скороминущої брадикардії були у 23 пацієнтів з кінцевим хорошим результатом лікування. Таким чином, застосування пропранололу для лікування дітей з дитячими гемангіомами дозволяє досягати в переважній більшості випадків хороших косметичних і функціональних результатів.[2][3]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Гемангіоми. [Архівовано 27 червня 2011 у Wayback Machine.] — Angio.kiev.ua
  2. ↑ [Архівовано 15 січня 2014 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Гемангиома | Центр сосудистой патологии. {{cite web}}: Перевірте значення |url= (довідка)

Література

[ред. | ред. код]
  • Черкасов Е. Ф. Радиационная гигиена. М.: Медицина, 1974.
  • Дергачёв А. И. Ультразвуковая диагностика заболеваний внутренних органов. М. 1995 г.
  • Зедгенидзе Г. А. Клиническая рентгено-радиология. — М.: Медицина, 1983. — Т.3. — С. 90 — 169, 272 — 323.
  • Милько В. И. Рентгенология. — К.: Вища школа, 1983. — С. 228 — 230, 233 — 236.
  • Бакланова В. Ф., Филиппкина М. А. Рентгенодиагностика в педиатрии. — 1988. — С. 265 — 266.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гемангіома&oldid=48489543