Геофагія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Папуги їдять глинисту землю
Японські макаки їдять ґрунт
Кілька різних порід глинистого матеріалу продаються на місцевому ринку в Кабве, Замбія. Зазвичай їх купують і споживають вагітні жінки
Готується гаїтянське грязьове печиво

Геофагія — це навмисна[1] практика споживання землі або ґрунтоподібних речовин, таких як глина, крейда чи термітники. Це поведінкова адаптація, яка спостерігається у багатьох тварин, і була задокументована у понад 100 видів приматів[2]. Геофагія у приматів, переважно, використовується для захисту від паразитів, для забезпечення мінеральними добавками та для сприяння метаболізму токсичних сполук з листя[3]. Геофагія також зустрічається у людей і найчастіше про неї повідомляють діти та вагітні жінки[4].

Людська геофагія класифікується як розлад харчової поведінки в Діагностичному та статистичному посібнику з психічних розладів (DSM), якщо це не є соціально чи культурно прийнятним[5]. Іноді геофагія є наслідком анкілостомозу. Хоча її етіологія залишається невідомою, геофагія має багато потенційних адаптивних переваг для здоров’я, а також негативні наслідки[4][6].

Геофагія широко поширена в тваринному світі. Гален, грецький філософ і лікар, був першим, хто описав використання глини хворими або пораненими тваринами у другому столітті нашої ери. Цей тип геофагії був задокументований у «багатьох видів ссавців, птахів, рептилій, метеликів і ізоподів, особливо серед травоїдних»[7].

Птахи[ред. | ред. код]

За багатьма видами південноамериканських папуг спостерігали, під час того як вони лижуть глину, а в Папуа-Новій Гвінеї спостерігали, як сірчані чубаті какаду ковтають глину. Аналіз ґрунтів, які споживають дикі птахи, показує, що вони часто віддають перевагу ґрунтам із високим вмістом глини, як правило, із добре представленими родинами смектитових глин[8].

Наприклад, перуанські папуги тропічного лісу Амазонки збираються не лише на одному конкретному вигині річки Ману, а на одному конкретному шарі ґрунту, який простягається на сотні метрів горизонтально вздовж цього вигину. Папуги уникають їсти субстрат шарами на один метр вище або нижче бажаного шару. Ці папуги регулярно їдять насіння та незрілі фрукти, що містять алкалоїди та інші токсини, які роблять насіння та фрукти гіркими та навіть смертельними. Оскільки багато з цих хімічних речовин стають позитивно зарядженими в кислому шлунку, вони зв’язуються з глинистими мінералами, які мають негативно заряджені катіонообмінні центри, і, отже, стають безпечними. Ґрунти, яким вони віддають перевагу, мають значно вищу здатність до катіонного обміну, ніж сусідні, оскільки вони багаті мінералами смектитом, каоліном і слюдою[7]. Повторні дослідження показали, що ґрунти, які найчастіше споживають папуги в Південній Америці, мають більший вміст натрію, ніж ті, які не споживаються[9][10][11].

Примати[ред. | ред. код]

Існує кілька гіпотез щодо важливості геофагії у кажанів і приматів[12][13].

Геофагія — це поведінкова адаптація, яка спостерігається у 136 видів нелюдських приматів із підряду Haplorrhini (81%) і Strepsirrhini (19%)[14]. Дослідження показали багато переваг геофагії, таких як захист від паразитів (4,9%), мінеральні добавки (19,5%) і допомога метаболізму токсичних сполук з листя (12,2%)[3]. З аналізу ґрунту було видно, що однією з основних сполук у землі, яку споживають ці примати, є глинисті мінерали, які містять каолініт, який зазвичай використовується в ліках від діареї та кишкових проблем[15]. Геофагічна поведінка відіграє важливу роль у здоров'ї нелюдських приматів[3]. Цей вид зоофармакогнозії відрізняється від одного виду до іншого. Наприклад, гірські горили з Руанди, як правило, ковтають глинистий ґрунт під час сухого сезону, коли змінюється рослинність, що змушує їх харчуватися рослинами, які містять більш токсичні сполуки. У цьому випадку споживана глина поглинає ці токсини, сприяючи травленню[3]. Цей вид сезонної поведінкової адаптації також спостерігається у червоноруких ревунів із західної бразильської Амазонії, які також повинні адаптуватися до зміни харчування листям, що містить більше токсичних сполук[16]. В інших випадках кільчастохвостий лемур використовує геофагію як профілактичну та терапевтичну поведінку для боротьби з паразитами та кишковими інфекціями[14]. Це також можна спостерігати серед макак-резус[15]. З іншого боку, спостереження показали, що поведінкова геофагія забезпечує мінеральні добавки, як це видно серед камбоджійських Colobinae[17]. Дослідження було проведено на соляних площах у заповідній зоні Veun Sai-Siem Pang, місці, яке відвідують різні види нелюдських приматів[17].

Рукокрилі[ред. | ред. код]

Існують дискусії щодо того, чи є геофагія у кажанів головним чином для харчових добавок чи детоксикації. Відомо, що деякі види рукокрилих регулярно відвідують мінеральні або соляні ділянки, щоб збільшити споживання мінералів. Однак Voigt et al. показали, що кажани з дефіцитом мінералів і здорові відвідують сіль з однаковою частотою[18]. Тому мінеральні добавки навряд чи є основною причиною геофагії у кажанів. Крім того, присутність кажанів біля солончаків збільшується в періоди високої потреби в енергії[18]. Voigt et al. дійшли висновку, що основною метою присутності кажанів на соляних ділянках є детоксикація, компенсація збільшення споживання токсичних фруктів і насіння[18].

Люди[ред. | ред. код]

Докази ймовірного походження геофагії були знайдені в останках ранніх людей в Африці: тут поруч із кістками Homo habilis (попередника Homo sapiens) була знайдена багата кальцієм біла глина[12]. Геофагія є майже універсальною в усьому світі в племінних і традиційних сільських суспільствах (хоча, очевидно, вона не була задокументована в Японії чи Кореї)[12]. У стародавньому світі декілька авторів відзначали явище геофагії. Кажуть, що Пліній відзначив поглинання ґрунту на Лемносі, острові Греції, і використання ґрунту з цього острова спостерігалося до 14 століття[12][19]. Підручник Гіппократа (460–377 рр. до н. е.) згадує геофагію, а відомий медичний підручник під назвою De Medicina під редакцією А. Корнелія Цельса (14–37 рр. н. е.) здається пов’язує анемію з геофагією[19]. На існування геофагії серед корінних американців звернули увагу ранні дослідники Америки, зокрема Габріель Соарес де Соуза, який у 1587 році повідомив, що плем’я в Бразилії використовувало її для самогубства[12], і Олександр фон Гумбольдт, який сказав, що плем’я під назвою Отомаки з'їдали велику кількість землі[19]. В Африці Девід Лівінгстон писав про те, як раби їдять землю на Занзібарі[19], також вважається, що велика кількість рабів принесла з собою практику їдіння землі, коли їх вивозили до Нового Світу в рамках трансатлантичної работоргівлі[12]. Раби, які практикували геофагію, отримали прізвисько «глиножери», оскільки, як відомо, вони споживали глину, а також спеції, золу, крейду, траву, штукатурку, фарбу та крохмаль[20].

Повідомлялося, що глинисті мінерали мають сприятливий мікробіологічний вплив, наприклад, захищають шлунок від токсинів, паразитів і патогенів[21][22]. Люди не здатні синтезувати вітамін B12 (кобаламін), тому геофагія може бути поведінковою адаптацією для отримання його з бактерій у ґрунті[23]. Вміст мінеральних речовин у ґрунті може відрізнятися залежно від регіону, але багато з них містять високий рівень кальцію, міді, магнію, заліза та цинку, мінералів, які є критично важливими для розвитку плоду, що може спричинити тягу до металу, ґрунту чи жування льоду у вагітних жінок[22][24].

Є очевидні ризики для здоров’я у споживанні ґрунту, забрудненого фекаліями тварин або людини; зокрема, яйця гельмінтів, такі як аскариди, які можуть залишатися життєздатними в ґрунті роками, можуть призвести до зараження гельмінтами[25][26]. Ще один ризик становить правець[25]. Отруєння свинцем також пов’язане з ковтанням ґрунту[27], а також ризики для здоров’я, пов’язані з впливом цинку, можуть бути проблематичними для людей, які регулярно вживають ґрунт в їжу[28]. Гестаційна геофагія (геофагія під час вагітності) була пов’язана з різними гомеостатичними порушеннями та окислювальним пошкодженням у пацюків[29].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Fack, Vinciane; Shanee, Sam; Vercauteren Drubbel, Régine; Vercauteren, Martine; Meunier, Hélène (2020). Geophagy in the yellow-tailed woolly monkey (Lagothrix flavicauda) at La Esperanza, Peru: site characterization and soil composition. Primates. 61 (3): 507—518. doi:10.1007/s10329-020-00802-9. PMID 32095910. S2CID 211253699.
  2. ↑ Pebsworth, Paula A.; Huffman, Michael A.; Lambert, Joanna E.; Young, Sera L. (2019). Geophagy among nonhuman primates: A systematic review of current knowledge and suggestions for future directions. American Journal of Physical Anthropology (англ.). 168 (S67): 164—194. doi:10.1002/ajpa.23724. PMID 30508222.
  3. ↑ а б в г Krishnamani, R.; Mahaney, William C. (1 травня 2000). Geophagy among primates: adaptive significance and ecological consequences. Animal Behaviour (англ.). 59 (5): 899—915. doi:10.1006/anbe.1999.1376. PMID 10860518. S2CID 43702331.
  4. ↑ а б Young, Sera L. (2011). Craving earth : understanding pica : the urge to eat clay, starch, ice, and chalk (вид. Pbk.). New York: Columbia University Press. ISBN 9780231146081. OCLC 806349461.[сторінка?]
  5. ↑ DSM-5 Task Force (2013). Diagnostic and statistical manual of mental disorders : DSM-5 (вид. 5th). Arlington, VA: American Psychiatric Association. ISBN 978-0-89042-554-1. OCLC 830807378.
  6. ↑ Young, Sera L.; Miller, Joshua D. (2019). Medicine Beneath Your Feet: A Biocultural Examination of the Risks and Benefits of Geophagy. Clays and Clay Minerals. 67 (1): 81—90. Bibcode:2019CCM....67...81Y. doi:10.1007/s42860-018-0004-6. S2CID 132319907.
  7. ↑ а б Diamond JM (1999). Evolutionary biology. Dirty eating for healthy living. Nature. 400 (6740): 120—1. Bibcode:1999Natur.400..120D. doi:10.1038/22014. PMID 10408435. S2CID 4404459.
  8. ↑ Symes, C. T.; Hughes, J. C.; Mack, A. L.; Marsden, S. J. (2006). Geophagy in birds of Crater Mountain Wildlife Management Area, Papua New Guinea. Journal of Zoology. 268 (1): 87—96. doi:10.1111/j.1469-7998.2005.00002.x.
  9. ↑ Emmons, Louise H.; Stark, Nellie M. (1 січня 1979). Elemental Composition of a Natural Mineral Lick in Amazonia. Biotropica. 11 (4): 311—313. doi:10.2307/2387925. JSTOR 2387925.
  10. ↑ Powell, Luke L.; Powell, Thomas U.; Powell, George V. N.; Brightsmith, Donald J. (1 травня 2009). Parrots Take it with a Grain of Salt: Available Sodium Content May Drive Collpa (Clay Lick) Selection in Southeastern Peru. Biotropica. 41 (3): 279—282. doi:10.1111/j.1744-7429.2009.00514.x. S2CID 86506489.
  11. ↑ Brightsmith, Donald J.; Muñoz-Najar, Romina Aramburú (1 грудня 2004). Avian Geophagy and Soil Characteristics in Southeastern Peru. Biotropica. 36 (4): 534—543. doi:10.1111/j.1744-7429.2004.tb00348.x. S2CID 85655222.
  12. ↑ а б в г д е Abrahams PW (2013). Geophagy and the Involuntary Ingestion of Soil. У Selinus O (ред.). Essentials of Medical Geology. Springer. с. 433—454. doi:10.1007/978-94-007-4375-5_18. ISBN 978-94-007-4374-8.
  13. ↑ Krishnamani, R.; Mahaney, William C. (May 2000). Geophagy among primates: adaptive significance and ecological consequences. Animal Behaviour. 59 (5): 899—915. doi:10.1006/anbe.1999.1376. PMID 10860518. S2CID 43702331.
  14. ↑ а б Pebsworth, Paula A.; Huffman, Michael A.; Lambert, Joanna E.; Young, Sera L. (2019). Geophagy among nonhuman primates: A systematic review of current knowledge and suggestions for future directions. American Journal of Physical Anthropology (англ.). 168 (S67): 164—194. doi:10.1002/ajpa.23724. PMID 30508222. S2CID 54568458.
  15. ↑ а б Knezevich, Mary (1998). Geophagy as a therapeutic mediator of endoparasitism in a free-ranging group of rhesus macaques (Macaca mulatta). American Journal of Primatology. 44 (1): 71—82. doi:10.1002/(sici)1098-2345(1998)44:1<71::aid-ajp6>3.0.co;2-u. PMID 9444324. S2CID 29283286.
  16. ↑ de Souza, Luciane L.; Ferrari, Stephen F.; da Costa, Marcondes L.; Kern, Dirse C. (2002). Geophagy as a Correlate of Folivory in Red-Handed Howler Monkeys (Alouatta belzebul) from Eastern Brazilian Amazonia. Journal of Chemical Ecology. 28 (8): 1613—1621. doi:10.1023/A:1019928529879. PMID 12371813. S2CID 1025743.
  17. ↑ а б Rawson, Benjamin M.; Bach, Luu Tuong (2011). Preliminary observations of geophagy amongst Cambodia's Colobinae (PDF). Vietnamese Journal of Primatology. 1 (5): 41—46.
  18. ↑ а б в Voigt CC, Capps KA, Dechmann DK, Michener RH, Kunz TH (2008). Nutrition or Detoxification: Why Bats Visit Mineral Licks of the Amazonian Rainforest. PLOS ONE. 3 (4): e2011. Bibcode:2008PLoSO...3.2011V. doi:10.1371/journal.pone.0002011. PMC 2292638. PMID 18431492.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  19. ↑ а б в г Woywodt, A; Kiss, A (2002). Geophagia: the history of earth-eating. Journal of the Royal Society of Medicine. 95 (3): 143—6. doi:10.1177/014107680209500313. PMC 1279487. PMID 11872770.
  20. ↑ Henry J, Kwong AM (2003). Why is geophagy treated like dirt?. Deviant Behavior. 24 (4): 353—71. doi:10.1080/713840222. S2CID 144401343.
  21. ↑ Williams LB, Haydel SE (2010). Evaluation of the medicinal use of clay minerals as antibacterial agents. Int Geol Rev. 52 (7/8): 745—70. Bibcode:2010IGRv...52..745W. doi:10.1080/00206811003679737. PMC 2904249. PMID 20640226.
  22. ↑ а б Lallanilla, Marc, ред. (2005). Eating Dirt: It Might Be Good for You. ABC News. Процитовано 9 August 2015.
  23. ↑ Henry JM, Cring FD (2012). Geophagy An Anthropological Perspective. У Brevik EC, Burgess LC (ред.). Soils and Human Health. CRC Press. с. 179—198. doi:10.1201/b13683-12. ISBN 9781439844540. S2CID 239518574.
  24. ↑ University of Chicago Press Journals, ред. (2011). Eating dirt can be good for the belly, researchers find. ScienceDaily. Процитовано 09.08.2015.
  25. ↑ а б Bisi-Johnson MA, Obi CL, Ekosse GE (2010). Microbiological and health related perspectives of geophagia: an overview. African Journal of Biotechnology. 9 (36): 5784—91.
  26. ↑ Brooker, Simon J.; Bundy, Donald A.P. (2014). Soil-transmitted Helminths (Geohelminths). Manson's Tropical Infectious Diseases. с. 766—794.e4. doi:10.1016/B978-0-7020-5101-2.00056-X. ISBN 9780702051012.
  27. ↑ Cook, A.; Ljung, K.; Watkins, R. (2011). Human Health and the State of the Pedosphere. Encyclopedia of Environmental Health. с. 108—115. doi:10.1016/B978-0-444-52272-6.00158-6. ISBN 9780444522726.
  28. ↑ Ekosse, Georges-Ivo E.; Ngole-Jeme, Veronica M.; Diko, Makia L. (25 травня 2017). Environmental Geochemistry of Geophagic Materials from Free State Province in South Africa. Open Geosciences. 9 (1): 9. Bibcode:2017OGeo....9....9E. doi:10.1515/geo-2017-0009.
  29. ↑ Agomuo, EN; Amadi, PU; Adumekwe, C (22 January 2019). Gestational Geophagia Affects Nephrocardiac Integrity, ATP-Driven Proton Pumps, the Renin-Angiotensin-Aldosterone System, and F2-Isoprostane Status. Medical Sciences. 7 (2): 13. doi:10.3390/medsci7020013. PMC 6409520. PMID 30678242.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Геофагія&oldid=41485594