Каолініт
| Каолініт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[d][1] |
| IMA-номер | IMA1980 s.p. |
| Абревіатура | Kln[2] |
| Хімічна формула | Al4 [Si4O10] (OH)8. |
| Nickel-Strunz 10 | 9.ED.05[3] |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | переважно триклінна. |
| Твердість | 1 |
| Блиск | перламутровий, матовий |
| Колір риси | білий |
| Густина | 2,58-2,61. |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Gaolingd |
 Каолініт у Вікісховищі | |
Каоліні́т — мінерал класу силікатів, основний силікат алюмінію шаруватої будови.
Назва перейшла від китайського «кау-лінг» — висока гора (так називалося родовище каолінів).[4]
Загальний опис[ред. | ред. код]
Основна складова частина глин, особливо каоліну.
Хімічна формула: Al4 [Si4O10] (OH)8.
Містить (%): Al2О3 — 39,56; SiO2 — 46,5; H2О — 13,94. Ізоморфні домішки Fe3+, Cr, Ti, Fe2+, Mg, Са, Na, К.
Відомі конкреції, ооліти, жовна, борошнисті і землисті пухкі скупчення.
Сингонія переважно триклінна.
Густина — 2,58–2,61 г/см³.
Твердість за шкалою Мооса — 2–3.
Білого з різними відтінками кольору[5], щільний, жирний на дотик. Блиск перламутровий, матовий. У чистому вигляді білий, іноді з голубуватим або бурим відтінком. Механічні домішки забарвлюють каолініт в червоний, чорний, яскраво-зелений колір.
Каолініт легко розмокає у воді, набуває пластичності і диспергується з утворенням суспензій.
Зустрічається у прихованокристалічних скупчених,пухких тонкозернистих агрегатах.
Переважні розміри частинок 1–3 мм (0,001–0,003 м); нездатний приєднувати та утримувати значну кількість води; під час сушіння порівняно легко віддає приєднану воду.
Каолініт — поширений вторинний мінерал. Утворюється в корах вивітрювання за гідролізу алюмосилікатних, головним чином, полевошпатових гірських порід.
Використовують для виробництва паперу (наповнювач і покриття), гуми, порцеляни, фаянсу, вогнетривких матеріалів, також під час виготовлення плівок, лінолеуму, олівців, фарб тощо.
Каолініт — потенційне джерело отримання алюмінію.
Різновиди[ред. | ред. код]
Розрізняють:
- каолініт 1М (моноклінна політипна модифікація каолініту, елементарна комірка якої містить один шар найщільнішої упаковки);
- каолініт 6М (моноклінна політипна модифікація каолініту, елементарна комірка якої містить шість шарів найщільнішої упаковки);
- каолініт 6ТК та каолініт 1TR (триклінна політипна модифікація каолініту, яка характеризується наявністю в елементарній комірці одного шару найщільнішої упаковки);
- каолініт залізний (відміна каолініту, яка містить до 1–2 % Fe3+);
- каолініт хромистий (відміна каолініту, яка містить від 0,41 до 1,12 % Cr2O3).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (September 2015) — 2015.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ Лазаренко Э. А. По вулканическим Карпатам: Путеводитель, — Ужгород: Карпати, 1978. — 96 с., ил., 16 л. ил.
- ↑ переважно слабо забарвлений гідроокислами заліза в кремові відтінки
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Каолініт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Каолініт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання[ред. | ред. код]
- China Clay Museum [Архівовано 19 серпня 2013 у Wayback Machine.]
- Каолініт в базі webmineral.com [Архівовано 4 квітня 2019 у Wayback Machine.]
