Герард Терборх

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Герард тер Борх)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Герард Терборх
Gerard ter Borch - Zelfportret - crop.jpg
Автопортрет
Народився 1617(1617)
Зволле
Помер 8 грудня 1681(1681-12-08)
Девентер
Громадянство Республіка Об'єднаних провінцій
Діяльність художник
Відомі учні Каспар Нетшер
Володіє мовами нідерландська[1]
Напрямок бароко
Жанр Жанрове малярство
Magnum opus The messenger[d], Portrait of Helena van der Schalcke[d] і The Gallant Conversation, known as Paternal Admonition[d]
Посада Dutch mayor[d]
Батько Герард тер Борх Старший
Брати, сестри  • Gesina ter Borch[d], Moses ter Borch[d] і Harmen ter Borch[d]

Герард тер Борх Молодший або Герард Терборх (нід. Gerard ter Borch de Jonge, *1617 — †6 грудня 1681) — нідерландський художник-портретист, майстер жанрових картин.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у містечку Зволле (провінції Оверейсел) у родині високопосадовця та художника Герарда тер Борха Старшого. У дитинстві виявив хист до малювання. Спочатку проходив навчання у батька. 1632 року пройшов навчання у художника Віллема Дуйстера в Амстердамі.

В 1633—1635 роках навчався у Пітера де Молейна в Гарлемі, де познайомився з творчістю Франса Галса. У 1635 році відправляється до Лондона, де мешкав його дядько Роберт ван Ворст. Після смерті останнього у 1636 році повертається на континент.

З метою ознайомлення із досягненнями провідних художних шкіл перебирається до південних Нідерландів (сучасна Бельгія), відвідує Францію та Італію. У 1640—1641 роках мешкає в Римі. У 1645 він повернувся до Голландії і оселився в Амстердамі.

У 1646 році тер Борх супроводжував голландського посла Адріана Пау до Мюнстера (йшли перемовини щодо завершення Тридцятирічної війни), де намалював одну зі своїх найвідоміших творів — «Мирна конференції між Голландією та Іспанією». На запрошення іспанських дипломатів переїздить до Іспанії, де перебував до 1654 року, коли повернувся на батьківщину. В Іспанії король Філіпп IV надав художнику лицарство.

У 1654 році оженився. На батьківщині деякий час мешкав в Гарлемі, а потім перебирається до Девентера, де стає членом міської ради. З цього моменту мешкав у Девентері, присвятивши себе живопису та підготовці учнів, найвідомих з яких був Каспар Нетшер.

Творчість[ред. | ред. код]

Був автором витончених жанрових картин, домігся визнання своїми інтер'єрними сценами з життя заможних родин і майстерністю передачі дорогих тканин, таких як шовк і атлас. Тонкість і деталізованість його картин, а також кумедна чарівність трохи лялькових персонажів були привабливими для смаків середнього класу.

Був знайомий з творчістю майже усіх великих художників XVII століття, зокрема Рембрандта і Дієго Веласкеса, однак їх вплив ніяк не позначився на його стилі живопису.

У 1630-ті — на початку 1650-х років тер Борх зображував відмічені м'якими світлотіньовими ефектами сцени народного і солдатського побуту («Солдати, що грають в карти», «Родина точильника»).

Із середини 1650-х років звернувся до сцен з життя багатих бюргерів, зображуючи нечисленні фігури в ошатних інтер'єрах. Найкращі картини Терборха цього періоду відрізняються суворою витонченістю і стриманістю образів, холоднуватою барвистою гамою, тонкістю світлотіньового моделювання, віртуозною передачею фактури шовковистих одягів («Батьківське навіювання», «Жінка, що пише листа», «Урок музики»).

З 1660 року зосереджується на малюванні портретів («Портрет молодої дівчини», «Портрет Пітера де Граффа», «Портрет Мойсея тер Борха», «Портрет Франсуа де Віка»).

Тер Борху належать також невеликі, вишукані за живописною манерою і образним виконанням портрети у зріст («Портрет дами»).

Творчість тер Борха вплинула на Габріеля Метсю, Франса ван Міріса Старшого, Пітера ван Анрадта, Еглона ван дер Нера.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Alison McNeil Kettering, Gerard ter Borch en de Vrede van Munster, Den Haag en Zwolle 1998.
  • Helge Siefert: Zum Ruhme des Helden. Historien- und Genremalerei des 17. und 18. Jahrhunderts, München 1993

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.