Бельгійські (Нідерландські) федеративні провінції (лат.Foederatae Belgii Provinciae; Belgica Respublicae Foederatae)[1][2] — від давньої назви регіону Белгіка.
Шляхом одруження, миру чи продажу, ці землі передалися габсбурзькому імператору Карлу V Габсбургу та його сину, королю Філіпу ІІ Габсбургу. 1568 року Нідерланди, керовані Вільгельмом І Оранським, повстали проти Філіпа II через високі податки, переслідування протестантів урядом та спроби Філіпа модернізувати та централізувати децентралізовані середньовічні урядові структури провінцій. Це був початок Нідерландської буржуазної революції[3].
У 1579 році сім північних провінцій Нідерландів підписали Утрехтську унію, у якій пообіцяли підтримати один одного в оборонній війні проти іспанської армії. Цього було дотримано в «Акті про урочисте зречення» (1581), декларації про незалежність, у якій північні провінції офіційно скинули Філіпа II як правителя Північних Нідерландів[4].
Спочатку Об'єднані провінції намагалися обрати свого власного правителя. Вони запросили керувати державою Франсуа Анжуйського (він очолював республіку Об'єднаних провінцій протягом 1581—1583 років). Пізніше, після вбивства Вільгельма Оранського (10 липня, 1584), і Генріх ІІІ, і Єлизавета І відхилили пропозицію правити Нідерландами. Однак англійська королева згодилася надати Об'єднаним провінціям протекторат від Англії (Нансачський договір, 1585) і відправила Роберта Дадлі як генерал-губернатора. Це не мало успіху, і 1588 року провінції перетворилися на республіку[5].
↑Rowen, Herbert H. (1978). John de Witt, Grand Pensionary of Holland, 1625—1672. Princeton University Press.
↑De Witt, Johan (10 May 1652). Brieven van Johan de Witt. I. pp. 61–62.
↑Федорук, Ярослав Олександрович (1996). Міжнародна дипломатія і політика України 1654-1657 : [монографія] Ч. 1 : 1654 рік(укр.). Львів: НАН України, Ін-т укр. археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського, Львів. від-ня. с. 9–10. ISBN5-7702-0806-6.
.svg)
.svg)
