Герасимов Олександр Васильович
 |
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (жовтень 2021) |
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (жовтень 2021) |
| Герасимов Олександр Васильович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 7 листопада 1861 Харків, Російська імперія |
| Помер | 2 січня 1944 (82 роки) Берлін, Третій Райх |
| Поховання | Православний цвинтар Тегель |
| Країна |  Російська імперія |
| Національність | росіянин |
| Діяльність | офіцер |
| Alma mater | Чугуївське військове училище |
| Знання мов | російська |
| Учасник | Революція 1905—1907 |
| Військове звання | генерал-лейтенант |
| Нагороди |  |
Герасимов Олександр Васильович — російський поліцейський адміністратор.
Народився 7 листопада 1861 року. Освіту здобув у Харківському реальному училищі, а потім у Чугуївському піхотному юнкерському училищі. Після його закінчення в 1883 році розпочав військову службу в чині прапорщика, проходивши її у 61-му Резервному піхотному батальйоні.
З 1889 року служив ад'ютантом в Окремому корпусі жандармів Самарського, а з 1891 року — Харківського губернських жандармських управлінь. У 1894 році став помічником начальника Харківського жандармського управління.
У 1905–1909 роках обіймав посаду начальника Петербурзького охоронного відділення. Завдяки співпраці з Євно Азефом вдалося попередити терористичні акти проти імператора Миколи II, великого князя Миколи Миколайовича, міністра юстиції І. Г. Щегловитова та прем'єр-міністра П. А. Столипіна.
25 жовтня 1909 року був знятий з посади, отримав звання генерал-майора і призначений генералом для особливих доручень при міністрі внутрішніх справ на посаді шефа жандармів. Виконував окремі ревізійні завдання.
На початку 1914 року вийшов у відставку в чині генерал-лейтенанта з відповідним виробництвом.
Під час Лютневої революції був заарештований та ув'язнений у Петропавлівській фортеці. Його допитував слідчий ЧВК полковник С. А. Коренєв. Під час роботи комісії, яка співпрацювала з представниками Департаменту поліції, склалося таке враження про Герасимова[1]:
Останній, — колишній начальник Петроградської охранки — травлений вовк, до всякого пропонованого йому питання підходить обережно, обнюхує його з усіх боків і відповідає на все так, щоб за нього-то особисто не можна було зачепитися. Служив, ловив, садив, — ось і все, а кого як, за що, чи мав на це право, — це все поховано в минулому, — немає слідів і відповідальності…
В еміграції проживав у Берліні, де займався веденням бухгалтерії майстерні з пошиття дамського одягу, власницею якої була його дружина.
Помер у Берліні 2 січня 1944 року у віці 82 років. Похований на православному кладовищі Тегель.
- ↑ Коренев С. А. Надзвичайна комісія по справах колишніх міністрів. Архів російської революції. Т. 7. (рос.).
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |