Гергарт Роденвальдт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гергарт Роденвальдт
нім. Gerhart Rodenwaldt
Народився 16 жовтня 1886(1886-10-16)[1][4][5]
Ґруневальд, Шарлоттенбурґ-Вільмерсдорф, Берлін, Німецька імперія[1]
Помер 27 квітня 1945(1945-04-27)[1][2][…] (58 років)
Ґруневальд, Шарлоттенбурґ-Вільмерсдорф, Берлін, Третій Рейх[1]
Країна  Німеччина
Діяльність класичний археолог, викладач університету, мистецтвознавець
Alma mater Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла, HU Berlin і Університет Мартіна Лютера
Науковий керівник Carl Robertd
Вчителі Carl Robertd
Відомі учні Hans von Schoenebeckd, Hellmut Sichtermannd, George M.A. Hanfmannd, Жале Інан і Hermine Speierd
Знання мов англійська, латина, давньогрецька і німецька[2][6]
Заклад Гіссенський університет і HU Berlin
Членство Прусська академія наук, Німецький археологічний інститут, Баварська академія наук, Геттінгенська академія наук і Данська королівська академія наук
Брати, сестри Ернст Роденвальдт
Нагороди
Почесний хрест ветерана війни
Почесний хрест ветерана війни
Орден Османіє
Орден Османіє
Командорський хрест Ордену Спасителя
Командорський хрест Ордену Спасителя
Німецький Олімпійський знак 2-го класу
Німецький Олімпійський знак 2-го класу
Командорський хрест із зіркою ордена Корони (Вюртемберг)
Командорський хрест із зіркою ордена Корони (Вюртемберг)
Командор ордена «Святий Олександр»
Командор ордена «Святий Олександр»

Гергард «Гергарт» Мартін Карл Роденвальдт (нім. Gerhard "Gerhart" Martin Karl Rodenwaldt; 16 жовтня 1886, Берлін27 квітня 1945, Берлін) — німецький археолог.

Біографія[ред. | ред. код]

Син професора гімназії, молодший брат медика Ернста Роденвальдта. З 1904 року вивчав класичну археологію, філологію та історію мистецтв у Берлінському університеті. В 1908 році здобув ступінь доктора філософії. В 1909-10 роках працював у Середземномор'ї, отримавши грант від Німецького археологічного інституту (НАІ), де зібрав матеріали при Тиринфський палац. Під час Першої світової війни був співробітником Німецького Червоного Хреста. В 1917 році став професором Гіссенського університету. В 1922 році повернувся в Берлін і став генеральним секретарем НАІ. Організував численні археологічні розкопки за кордоном. В 1932 році став професором Берлінського університету, одночасно залишаючись заступником президента НАІ. 27 квітян 1945 року разом із дружиною наклав на себе руки.

Нагороди[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

Автор численних робіт на тему античної історії.

  • Qua ratione pictores Pompeiani in componendis parietibus usi sint capita tria. Wischan & Burkhardt, Halle 1908 (Dissertation Halle 1908). Erweiterte Fassung: Die Komposition der pompejanischen Wandgemälde. Weidmann, Berlin 1909.
  • Die Fresken des Palastes (= Tiryns. Band 2). Eleutheroudakis & Barth, Athen 1912. Nachdruck Zabern, Mainz 1976, ISBN 3-8053-0012-3.
  • Der Fries des Megarons von Mykenai. Niemeyer, Halle 1921.
  • Das Relief bei den Griechen. Schoetz & Parrhyus, Berlin 1923.
  • Die Kunst der Antike (Hellas und Rom). Propyläen, Berlin 1927.
  • Archäologisches Institut des Deutschen Reiches 1829–1929. de Gruyter, Berlin 1929.
  • Die Akropolis. Aufgenommen von Walter Hege. Deutscher Kunstverlag, Berlin 1930. Neuausgabe: Akropolis. Deutscher Kunstverlag, München/Berlin 1956.
  • Olympia. Aufgenommen von Walter Hege. Deutscher Kunstverlag, Berlin 1936.
  • Die Bildwerke des Artemistempels von Korkyra. Mann, Berlin 1939.
  • Griechische Tempel. Aufgenommen von Walter Hege. Deutscher Kunstverlag, Berlin 1941. 2. Auflage 1951.
  • Kunst um Augustus. de Gruyter, Berlin 1942; Nachdruck de Gruyter, Berlin 1988.

Література[ред. | ред. код]

  • Herbert Bloch: Gerhard Rodenwaldt (1886–1945). In: Eikasmós. Band 4, 1993, S. 305–310.
  • Klaus Junker: Rodenwaldt, Gerhart. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 21, Duncker & Humblot, Berlin 2003, ISBN 3-428-11202-4, S. 698 f.
  • Esther Sophia Sünderhauf: „Am Schaltwerk der deutschen Archäologie“ – Gerhart Rodenwaldts Wirken in der Zeit des Nationalsozialismus. In: Jahrbuch des Deutschen Archäologischen Instituts. Band 123, 2008, S. 283–362.
  • Esther Sophia Sünderhauf: Gerhart Rodenwaldt (1886–1945). In: Gunnar Brands, Martin Maischberger (Hrsg.): Lebensbilder. Klassische Archäologen und der Nationalsozialismus (= Menschen – Kulturen – Traditionen. Studien aus den Forschungsclustern des Deutschen Archäologischen Instituts. Band 2,1). Rahden 2012, S. 119–127.
  • Esther Sophia Sünderhauf: Rodenwaldt, Gerhart. In: Peter Kuhlmann, Helmuth Schneider (Hrsg.): Geschichte der Altertumswissenschaften. Biographisches Lexikon (= Der Neue Pauly. Supplemente. Band 6). Metzler, Stuttgart/Weimar 2012, ISBN 978-3-476-02033-8, Sp. 1072–1075.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #116579293 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б Енциклопедія Брокгауз
  4. Preising D. Rodenwaldt, Gerhart // Grove Art Online / J. Turner[Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2017. — ISBN 978-1-884446-05-4doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T072582
  5. Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedijaLZMK, 1999. — 9272 с. — ISBN 978-953-6036-31-8
  6. CONOR.Sl