Герман Ілько Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Герман Ілько Іванович
09 УНР 30-03-1920 Сотник.svg Сотник
Загальна інформація
Народження 20 вересня 1895(1895-09-20)
Шишківці
Смерть 14 січня 1938(1938-01-14) (42 роки)
Варшава
Національність українець
Військова служба
Роки служби 19201921
Приналежність Flag of the Ukranian State.svg УНР
Вид ЗС Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Формування Залізна дивізія
Війни / битви Радянсько-українська війна

Ілько Іванович Герман (*20 вересня 1895, Шишківці — †14 січня 1938, Варшава) — військовий і громадський діяч, редактор, командир прикордонного загону Могилів-Подільської бригади Армії УНР, редактор часопису «Чорноморе»; сотник Армії УНР.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив 2-гу двомовну гімназію в Чернівцях (1914).

Очевидно, ще з 1913 був членом Чернівецької студентської корпорації «Чорноморе». Навчався на філософському факультеті Чернівецького університету. Під час Першої світової війни вступив до старшинської школи в Граці, після закінчення якої перебував в австрійській армії.

Після розпаду Австро-Угорщини повернувся додому. Учасник українсько-польської війни 1918—1919 років. Арештований за підпільну антирумунську діяльність і пропаганду. Втік із чернівецької в'язниці.

У лютому 1920 року приєднався до лав 3-ї Залізної дивізії Армії УНР. У її лавах брав участь у запеклих боях під Вапняркою та під час відвороту дивізії. У Шаргороді потрапив у більшовицький полон (січень 1920). Утримувався у вінницькій тюрмі, звідки втік до повстанців (5 травня 1920). Згодом воював в Окремому корпусі кордонної охорони, з яким відступив за Збруч. Інтернований у таборах міст Олександрова-Куявського, Лайнута і Стшалкова.

У 1926 році зарахований студентом на кооперативний підвідділ економічно-кооперативного відділу Української господарської академії в Подєбрадах, проте без надання стипендії та матеріальної допомоги. 18 травня 1927 звільнений за неприбуття до академії.

У гімназії ім. Тараса Шевченка в Каліші викладав німецьку, польську та українську мови. У посмертній згадці у «Літописі Червоної Калини» про нього сказано як про «прекрасного педагога, взірцевого вихователя, щирого товариша, який до кінця життя свого лишався вірним сином своєї землі». У 1934 році, після ліквідації станичної гімназії залишився без роботи.

Помер «у великій нужді, голоді й холоді».

Література[ред. | ред. код]

  • Колянчук О. Увічнення нескорених. Українські військові меморіали 20 — 30-х рр. XX ст. у Польщі. — Львів: інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2003. — С. 112.
  • Сотник Ілько Герман // Літопис Червоної Калини. — Ч. 4. — Квітень 1938. — С. 22.
  • ЦДАВО України. — Ф. 3795. — On. 1. — Спр. 882. — Арк. 12.