Геровкін Валерій Євгенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Геровкін Валерій Євгенович
 Солдат
Загальна інформація
Народження21 липня 1999(1999-07-21)
Краматорськ
Смерть1 грудня 2021(2021-12-01) (22 роки)
Новотроїцьке
Псевдо«Гера»
Військова служба
Роки служби2020—2021
Приналежність Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Формування
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Вале́рій Євге́нович Геро́вкін (1999—2021) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

З життєпису

[ред. | ред. код]

Народився 1999 року в місті Краматорськ, здобув середню спеціальну освіту.

До лав Збройних Сил вступив у вересні 2020 року, псевдо «Гера».

1 грудня 2021 року увечері на позиціях поблизу Новотроїцького біля спостережного посту російсько-окупаційні війська почали обстріл. Валерій Геровкін повинен був із гранатомета «втихомирити» терористів; він разом зі ще двома товаришами прийшли на позицію, проте ворожий снайпер встиг вистрілити першим. Валерія намагався врятувати побратим з позивним «Матрос», який був біля нього, проте смерть настала миттєво[1][2]

4 грудня 2021 року з Валерієм попрощалися в Краматорську[3].

Без сина лишилися мати Ганна і батько Євген.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Указом Президента України № 25/2022 від 21 січня 2022 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Від вогню снайпера загинув солдат 93 омбр Валерій Геровкін. Архів оригіналу за 2 грудня 2021. Процитовано 3 травня 2022.
  2. На Донбасі загинув 22-річний син пастора з Краматорська: що відомо про захисника України. Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 3 травня 2022.
  3. На передовій загинув уродженець Краматорська Валерій «Гера» Геровкін
  4. Указ Президента України № 25/2022 «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 25 квітня 2022. Процитовано 3 травня 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]