Глізе 1

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Глізе 1
Зображення
Маса 9,54432E+29 кг[1]
Каталожний код HD 225213[2], 2MASS J00052423-3721257[2], HIP 439[2], IRAS 00027-3737[2], SAO 192348[2], GJ 1[2], CD-37 15492[2], CPC 18 15[2], CPD-37 9435[2], GC 49[2], GCRV 31[2], HIC 439[2], JP11 3677[2], LFT 5[2], LHS 1[2], LPM 904[2], LTT 23[2], NLTT 134[2], NSV 15017[2], PLX 5817[2], PLX 5817.00[2], TYC 6995-1264-1[2], UBV 20691[2], UBV M 27443[2], Zkh 2[2], AC2000 3152964[2], Ci 20 3[2], Ci 18 3161[2], PM 00025-3736[2], YZC 29 15[2], [GKL99] 1[2], PM J00054-3721[2], WEB 60[2] і Gaia DR2 2306965202564506752[2]
Сузір'я Скульптор[3]
Відстань від Землі 15,87 ± 0,61 світловий рік[4] і 4,3453 ± 0,0011 парсек[5]
Швидкість обертання зорі 4,8 км/с[6]
Паралакс 229,32 ± 1,08 кутова мілісекунда[7] і 230,1331 ± 0,06 кутова мілісекунда[5]
Власний рух за схиленням −2334,794 ± 0,075 кутова мілісекунда на рік[5]
Власний рух за прямим піднесенням 5633,374 ± 0,17 кутова мілісекунда на рік[5]
Радіальна швидкість 25,29 ± 0,15 км/с[5]
Тип змінної зорі UV Кита
Спектральний клас M2[8]
Видима зоряна величина 8,562[1][9]
Світність 2,37336E+24 ват
Абсолютна зоряна величина 10,35[1]
Металічність −0,39[10]
Радіус 0,24 сонячний радіус
Епоха J2000.0[5]
Пряме піднесення 0,023593055528 радіан[5]
Схилення −1 радіан[5]
Ефективна температура 3589 K[8]
Оцінка віку об'єкта 8,27 мільярд років

Глізе 1 (Gliese 1) — червоний карлик у сузір'ї Скульптора в південній небесній півкулі. Це одна з найближчих зір до Сонця: вона віддалена від нього лише на 14,2 світлового року. Через свою близькість вона є частим об'єктом досліджень, і про її фізичні властивості та склад відомо досить багато. Однак, оскільки її видима зоряна величина становить лише близько 8,6, побачити її неозброєним оком неможливо.

Історія[ред. | ред. код]

Швидкий власний рух Глізе 1 вперше задокументував Бенджамін Гулд у 1885 році. Тоді зоря була ідентифікована як Cordoba Z.C. 23h 1584[11]. Оскільки її пряме піднесення лежить дуже близько до початку астрономічних координат в епоху 1950-х років, вона стала першою одразу у двох зоряних каталогах — у Каталозі близьких зір Глізе і в Каталозі півсекундних зоряних величин Лейтена[12][13].

Властивості[ред. | ред. код]

У різних джерелах зоряна величина Глізе 1 оцінюється по-різному — від M1,5V до M4,0V[14]. За оцінками, маса Глізе 1 становить 33 % маси Сонця, а радіус — 33 % радіуса Сонця[15].

Є підозри, що Глізе 1 є змінною зорею типу BY Дракона з попереднім позначенням її як змінної NSV 15017[16]. Підозрюється також, що вона є спалахуючою зорею[17]. Як і інші спалахуючі зорі, вона генерує рентгенівське випромінювання[18]. Були виміряні температури шарів атмосфери цієї зорі[19].

Глізе 1 досліджували на наявність орбітального супутника за допомогою спекл-інтерферометрії в ближній інфрачервоній частині спектра, однак не було знайдено жодного супутника до межі зоряної величини 10,5 на відстані 1 а. о. від основної зорі і до зоряної величини 12,5 на відстані 10 а. о.[20] Вимірювання радіальної швидкості теж не виявили супутника в цієї зорі. Цей пошук дав змогу виключити існування планет із кількома масами Землі, що обертається в придатній для життя зоні, і планету з масою Юпітера, що обертається по орбіті радіусом 1 а. о. або менше. Радіальна швидкість зорі майже не змінюється, точність вимірювання менше 20 м/с[21].

Компоненти просторової швидкості Глізе 1: становлять U = +77,2, V = −99,5, W = −35,6 км/с[22]. Вона обертається в галактиці Чумацький Шлях з орбітальним ексцентриситетом 0,45: її відстанню від ядра галактики змінюється від 3510 до 9150 парсек. Для порівняння, Сонце зараз перебуває на відстані 8500 парсек від ядра[23]. Зорі з великою пекулярною швидкістю називаються зорями-втікачами. Глізе 1 має високу пекулярну швидкість — 111,3 км/с, і вектор її швидкості вказує на те, що вона може бути членом зоряної асоціації Тукана — Годинника[en] та/або рухомої групи зір AB Золотої Риби[en].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в http://www.recons.org/TOP100.posted.htm
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал SIMBAD Astronomical Database
  3. VizieR
  4. http://wwwadd.zah.uni-heidelberg.de/datenbanken/aricns/cnspages/4c00002.htm
  5. а б в г д е ж и Gaia Data Release 2 / Data Processing and Analysis Consortium, European Space Agency — 2018.
  6. C. Schröder, A. Reiners, J. H. M. M. Schmitt Ca II HK emission in rapidly rotating stars // Astron. Astrophys. / T. ForveilleEDP Sciences, 2009. — Vol. 493, Iss. 3. — P. 1099–1107. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846doi:10.1051/0004-6361:200810377
  7. http://simbad.u-strasbg.fr/simbad/sim-id?protocol=html&Ident=Gliese+1
  8. а б Mauas, P., Ansdell, M. Trumpeting M dwarfs with CONCH-SHELL: a catalogue of nearby cool host-stars for habitable exoplanets and life // Mon. Not. R. Astron. Soc. / D. FlowerOUP, 2014. — Vol. 443, Iss. 3. — P. 2561–2578. — ISSN 0035-8711; 1365-2966doi:10.1093/MNRAS/STU1313arXiv:1406.7353
  9. C. Koen, D. Kilkenny, F. van Wyk et al. UBV(RI)CJHK observations of Hipparcos-selected nearby stars // Mon. Not. R. Astron. Soc. / D. FlowerOUP, 2010. — Vol. 403, Iss. 4. — P. 1949–1968. — 20 p. — ISSN 0035-8711; 1365-2966doi:10.1111/J.1365-2966.2009.16182.X
  10. Mann A. W. M dwarf metallicities and giant planet occurrence: ironing out uncertainties and systematics // The Astrophysical Journal LettersIOP Publishing, 2014. — Vol. 791. — P. 54. — ISSN 2041-8205; 2041-8213doi:10.1088/0004-637X/791/1/54arXiv:1406.4071
  11. Gould, B. A. (1885-01). Star with large proper motion, in Sculptor. Astronomische Nachrichten (англ.). Т. 111, № 16. с. 256—256. doi:10.1002/asna.18851111612. ISSN 0004-6337. Процитовано 13 травня 2024.
  12. Gliese, W. (1 січня 1969). Catalogue of Nearby Stars. Edition 1969. Veroeffentlichungen des Astronomischen Rechen-Instituts Heidelberg. Т. 22. с. 1. Процитовано 13 травня 2024.
  13. Luyten, W. J. (1 січня 1976). LHS (Luyten half-second) Catalogue.
  14. M1.5: SIMBAD. M3: Gautier, Thomas N., III; et al. (2007). M3: Schmitt, J. H. M. M.; et al. (2004). M4: Eggen, Olin J. (1996) M4: Pasinetti-Fracassini, L. E.; et al. (2001).
  15. Maldonado, J.; Micela, G.; Baratella, M.; D'Orazi, V.; Affer, L.; Biazzo, K.; Lanza, A. F.; Maggio, A.; Hernández, J. I. González (2020-12). HADES RV Programme with HARPS-N at TNG XII. The abundance signature of M dwarf stars with planets. Astronomy & Astrophysics. Т. 644. с. A68. doi:10.1051/0004-6361/202039478. ISSN 0004-6361. Процитовано 13 травня 2024.
  16. GCVS Query forms. www.sai.msu.su. Процитовано 13 травня 2024.
  17. Fracassini, L. E. Pasinetti; Pastori, L.; Covino, S.; Pozzi, A. (1 лютого 2001). Catalogue of Apparent Diameters and Absolute Radii of Stars (CADARS) - Third edition -Comments and statistics. Astronomy & Astrophysics (англ.). Т. 367, № 2. с. 521—524. doi:10.1051/0004-6361:20000451. ISSN 0004-6361. Процитовано 13 травня 2024.
  18. Schmitt, Juergen H. M. M.; Fleming, Thomas A.; Giampapa, Mark S. (1 вересня 1995). The X-Ray View of the Low-Mass Stars in the Solar Neighborhood. The Astrophysical Journal. Т. 450. с. 392. doi:10.1086/176149. ISSN 0004-637X. Процитовано 13 травня 2024.
  19. Lexen, E.; Wehrse, R.; Liebert, J.; Bessell, M. S. (1 січня 2010). The outer atmospheric layers of the early M dwarf Gliese 1. Astronomy & Astrophysics (англ.). Т. 509. с. A101. doi:10.1051/0004-6361/200912434. ISSN 0004-6361. Процитовано 13 травня 2024.
  20. Leinert, C.; Henry, T.; Glindemann, A.; McCarthy, D. W., Jr. (1 вересня 1997). A search for companions to nearby southern M dwarfs with near-infrared speckle interferometry. Astronomy and Astrophysics. Т. 325. с. 159—166. ISSN 0004-6361. Процитовано 13 травня 2024.
  21. Zechmeister, M.; Kürster, M.; Endl, M. (2009-10). The M dwarf planet search programme at the ESO VLT + UVES. A search for terrestrial planets in the habitable zone of M dwarfs. Astronomy & Astrophysics. Т. 505, № 2. с. 859—871. doi:10.1051/0004-6361/200912479. ISSN 0004-6361. Процитовано 13 травня 2024.
  22. Eggen, Olin J. (1 січня 1996). Distribution and Corrlation of Age, Abundance, and Motion of Lower Main Sequence Stars. The Astronomical Journal. Т. 111. с. 466. doi:10.1086/117797. ISSN 0004-6256. Процитовано 13 травня 2024.
  23. Allen, Christine; Santillan, Alfredo (1 жовтня 1991). An improved model of the galactic mass distribution for orbit computations. Revista Mexicana de Astronomia y Astrofisica. Т. 22. с. 255. ISSN 0185-1101. Процитовано 13 травня 2024.