Глінка Микола Леонідович

Глінка Микола Леонідович
Народився	7 травня 1882(1882-05-07) Порецький повіт, Смоленська губернія, Російська імперія
Помер	22 вересня 1965(1965-09-22) (83 роки) або 1965 Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	хімік
Alma mater	фізико-математичний факультет Московського університетуd
Галузь	хімія
Заклад	Московський державний обласний університетd
Науковий ступінь	доктор педагогічних наук
Вчителі	Зелінський Микола Дмитрович
Рід	рід Глінокd
Батько	Q121094595?
Нагороди

Микола Леонідович Глінка (20 травня 1882 — 22 вересня 1965 року — російський радянський хімік, доктор педагогічних наук, Заслужений діяч науки РРФСР.

Біографія

Микола Леонідович Глінка, нащадок давнього дворянського роду польського походження, народився 7 (20) травня 1882 року в селі Ковшири Поречського повіту Смоленської губернії в родині земського діяча, підпоручника Леоніда Олексійовича Глінки.

У 1893—1900 роках Микола Глінка навчався в Смоленській Олександрівській гімназії, В 1900—1902 роках — на природничому відділенні фізико-математичного факультету Московського університету, однак 19 травня 1902 року був виключений з університету як учасник політичного виступу студентів і ув'язнений на 3 місяці у в'язницю. Виїхавши до Німеччини, Микола вступив до Геттінгенського університету, де в 1905 році отримав початковий вчений ступінь з хімії. У тому ж році він був відновлений в МДУ і закінчивши його в 1908 році з дипломом I ступеня, був залишений на кафедрі хімії. У 1911 році пішов з університету разом зі своїм керівником Н. Д. Зелінським і з третиною викладачів, які подали у відставку на знак протесту проти свавілля міністра народної освіти Л. А. Кассо.

У 1912—1924 роках Н. Л. Глінка вчителював у Подольську в реальному училищі, де організував хімічну лабораторію, розробляв і застосовував нові методики навчання хімії в школі. У 1918 році училище було перетворено в школу (нині Муніципальне загальноосвітній заклад «Ліцей № 1» Подільська), Н. Л. Глінка став її директором.

У 1924—1929 роках Н. Л. Глінка веде заняття з хімії та фізики в рабфаках і школах Москви, в тому числі у середній школі № 110, бере участь у роботі навчально-методичної ради по хімії Наркомосу. З 1929 року викладає у вузах Москви, в тому числі у Всесоюзному заочному інституті технічної освіти (згодом ВЗПИ), Московському обласному педагогічному інституті. З 1930 року і до кінця життя працював професором, завідувачем кафедрою загальної і неорганічної хімії ВЗПИ. У передмові до першого видання «Загальної хімії» 1940 року названий професором Московського технологічного інституту легкої промисловості.

У 1935 році Глінці було присвоєно вчене звання професора, у червні 1947 року він захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук. У 1957 році йому присвоєно звання Заслуженого діяча науки РРФСР. Помер 22 вересня 1965 року, похований у Москві.

Наукова та педагогічна діяльність

У 1910 році М. Л. Глінка виконав переклад практикуму німецького професора хімії Кневенагеля (Emil Knoevenagel) «Praktikum des anorganischen Chemikers», який в 1911 році був виданий під назвою «Керівництво до практичних занять по кількісному аналізу і неорганічної хімії». Під час роботи в МДУ вів наукові дослідження в галузі органічного каталізу спільно з М. Д. Зелінським.

Докторська дисертація Н. Л. Глінки була присвячена методиці викладання хімії, принципами побудови підручника хімії для нехімічних вузів. У той час це була перша дисертація з педагогіки в цій галузі. До моменту захисту його підручник «Неорганічна хімія» для сільськогосподарських технікумів витримав уже три видання. Згодом він був перероблений в підручник для вузів, а потім ліг в основу найбільш відомого праці Н. Л. Глінки — навчального посібника «Загальна хімія», що доступно викладає складні питання сучасної хімії. Цей підручник з'явився в 1940 році, станом на 2008 рік він витримав 30 перевидань, вже під редакцією послідовників вченого. У 1947 році Микола Леонідович написав посібник «Завдання та вправи з загальної хімії», яке також витримало 26 перевидань. В даний час воно містить понад 800 завдань з усіх областей хімії.

Дві головні книги Глінки перекладені на мови народів СРСР, багато мов країн Європи, Азії, Африки загальним тиражем більше 5 мільйонів екземплярів. При цьому Микола Леонідович сам брав участь у роботі над перекладами. Дослідницька робота й великий досвід викладання дозволили йому створити класичний підручник, який є зразком методичного підходу до викладання природничих наук.

Основні праці

• Глінка Н. Л. Неорганічна хімія. Посібник для вузів, 1931. — 460 с.
• Глінка Н. Л. Завдання та вправи з загальної хімії: навчальний посібник/ під ред. Ст. А. Рабиновича, Х. М. Рубіної. — М.:Інтеграл-Прес, 2008. — 240 с. — ISBN 5-89602-015-5.
• Глінка Н. Л. Загальна хімія: Підруч. посібник для вузів /Під ред. А. В. Єрмакова. — 30-е изд., испр. — М.: ІНТЕГРАЛ-ПРЕС, 2005. — 728 с.: іл. — ISBN 5-89602-017-1.

Джерела

• Енциклопедія Смоленської області
• Глінка Микола Леонідович // Смоленська область: енциклопедія. — Смоленськ, 2001. — Т. 1: Персоналії. — С. 58.
• Школяр Р. А. Наші земляки — природодослідники. Смоленськ, 1963.
• Н. Л. Глінка: некролог // Учительська газета, 1965, 23 вересня.
• Микола Леонідович Глінка // Т. В. Анісімова, Р. В. Грученко // Етюди з методики природознавства. — СПб., 2000. — Вип. 17. — С. 5-10.

]