Голіцинське газоконденсатне родовище

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Голіцинське газоконденсатне родовище
45°41′00″ пн. ш. 31°45′00″ сх. д. / 45.68333° пн. ш. 31.75000° сх. д. / 45.68333; 31.75000Координати: 45°41′00″ пн. ш. 31°45′00″ сх. д. / 45.68333° пн. ш. 31.75000° сх. д. / 45.68333; 31.75000
КраїнаУкраїна Україна
Типгазоконденсатне родовище
НадрокористувачЧорноморнафтогаз
Голіцинське газоконденсатне родовище (Україна)
Голіцинське газоконденсатне родовище
Голіцинське газоконденсатне родовище

Голі́цинське газоконденсатне родовище — газоконденсатне родовище в межах чорноморського шельфу України на відстані 130 км від м. Одеса. Воно належить до Південно-Каркінітської тектонічної зони Каркінітсько-Північнокримського прогину. Станом на 2016 рік є дані про незаконну промислову діяльність Росії в районах Голіцинського та Одеського газових родовищ.[1]

Історія відкриття[ред. | ред. код]

Структура виявлена сейсморозвідкою МВХ у 1964 та 1967 роках, та підготовлена до пошукового буріння по опорному відбиваючому горизонту, приуроченому до майкопської серії. Будову складки деталізовано МСГТ у 1972-1973, 1985-1986 та 1990 роках, а також при переінтерпретації сейсмічних матеріалів, зокрема 1974-1975 роках.

У 1975 році на Голіцинському родовищі отримано перший промисловий приплив газу[2].

Геологічна будова[ред. | ред. код]

Платформовий чохол структури представлений карбонатними і теригенним утвореннями крейди, палеогену і неогену-антропогену, потужність яких становить 1500, 2000, і 350 м відповідно.

По відкладах палеоцену структура є субширотною антикліналлю розміром 22×2,5 км і висотою 130 м. Круте північне крило ускладнене зоною підкиду з амплітудою 50-100 м.

Структура запасів[ред. | ред. код]

Запаси початкові видобувні категорій А+В+С1: по газу — 11896 млн м3; конденсату — 330 тис. т.

Розробка газоконденсатного покладу знаходиться на завершальній стадії. Видобуто 6562 млн м3 газу і 212,9 тис. т. конденсату. Складність експлуатації свердловин полягає в утворенні піщаних і грязьових корків у стовбурі, збільшенні фільтраційних опорів у привібійній зоні, і т. п.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Атлас родовищ нафти і газу України. т. VI. Львів. - 1998. - 223 с.