Палеоцен
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Палеоценова епоха, палеоцен (від дав.-гр. παλεω — «давній» та ζεηος — «явний»; рос. палеоценовая эпоха (палеоцен), англ. Palaeocene, нім. Paläozän n) — нижній відділ палеогенової системи (рання епоха палеогенового періоду). Нижня межа — 66,0 млн р. верхня — 56,0 млн р. тому. Нижня межа палеоцену є і нижньою межею кайнозою. Складається з трьох ярусів (віків)[1]:
- Данський ярус (66,0-61,6 млн р.);
- Зеландський ярус (61,6-59,2 млн р.);
- Танетський ярус (59,2-56,0 млн р.).
Клімат у середній смузі Європи та на сучасній території України був теплий, переважала теплолюбна рослинність. Геологічні відклади, що утворилися, складають палеоценовий відділ.
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ International Chronostratigraphic Chart. International Commission on Stratigraphy. 2015-01. Архів оригіналу за 2015-04-11. Процитовано 2015-04-11.
Джерела[ред. • ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
Посилання[ред. • ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Палеоцен |
| Палеоген | ||
|---|---|---|
| Палеоцен | Еоцен | Олігоцен |
| Даній | Зеландій | Танет | Іпр | Лютет | Бартон | Пріабон | Рюпель | Хат |
