Перегоновий автомобіль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Автомобіль для перегонів класу «Формула І» Ferrari F2005 Міхаеля Шумахера на чемпіонаті Канади 2005
Автомобіль для перегонів Audi R15 TDi на 24 годиній гонці в Ле-Мані 2009

Перего́новий автомобіль — одномісний (монопосто) автомобіль, призначений для участі в автомобільних перегонах, в тому числі для встановлення рекордів швидкості (рекордно-гоночні і надшвидкісні автомобілі — «боліди»).[1]

Зарубіжні фірми почали будувати гоночні автомобілі після 1900. Класифікація та технічні вимоги до гоночних автомобілів регламентуються правилами Міжнародного спортивного кодексу, прийнятого в 1962, і додатками до нього, розробленими спортивною комісією Міжнародної автомобільної федерації (ФІА).[2]

За робочим об'ємом двигуна (л) і власною масою (кг) гоночні автомобілі поділяються на три групи — гоночні формули: 1-ша (до 3 л, не менше 500 кг), 2-га (до 1,6 л, не менше 450 кг), 3-тя (до 1 л, не менше 400 кг). Застосовується і формула 4-та (мотоциклетний двигун до 250 см3), офіційно не затверджена МАФ (фр. FIA). Рекордно-гоночні автомобілі з газотурбінними двигунами виділені в окремий клас.

Найкращі двигуни гоночних автомобілів Формули-1 мають літрову потужність до 110 кВт/л (150 к.с./л) при 12000 об/хв і з 11-12 ступенем стиснення та 4-клапанною схемою, що забезпечує швидкохідність двигуна при кращому наповненні циліндрів. На всіх гоночних автомобілях формул 1 і 2 застосовують пристрої безпосереднього впорскування пального. Як правило, гоночні автомобілі мають багатоступінчаті (п'ятиступінчаті) трансмісії. Зчеплення зазвичай дводискові. Гальма дискові, вентильовані; ширина ободів коліс і шин більша, ніж у звичайних легкових автомобілів (більше 400 мм). У СРСР виробляюли гоночні автомобілі Формули-4 Таллінського авторемонтного заводу, спортивні автомобілі «ЗІЛ-112с», рекордно-гоночні «Харків-7» і газотурбінні автомобілі «Піонер».

Найвідомішими фірмами, що виробляють гоночні автомобілі, є закордонні: «Лотус» (Велика Британія), «Порше» (ФРН), «Форд» (США), Феррарі (Італія) та ін.

Абсолютний світовий рекорд швидкості на суші встановив 23 жовтня 1970 Г. Габеліч (США) на ракетному автомобілі «Блакитне полум'я[en]» (Blue Flame) — 1014,294 км/год. Абсолютний світовий рекорд швидкості на автомобілі належить Р. Саммерсу (США) — 658,5 км/год (1965).[3]

Див. також[ред.ред. код]

Зноски[ред.ред. код]

  1. Гоночний автомобіль
  2. Гоночные автомобили
  3. Бекман В. В., Гоночные автомобили, 2 изд., Л., 1967.

Посилання[ред.ред. код]