Горбенко Святослав Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Горбенко Святослав Сергійович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png Солдат
Горбенко Святослав Сергійович.jpg
Загальна інформація
Народження 26 грудня 1994(1994-12-26)
Полтава, Україна
Смерть 3 жовтня 2014(2014-10-03) (19 років)
Донецьк, Україна
Поховання Берковецьке кладовище
Військова служба
Роки служби 2014
Вид ЗС Добровольчі військові формування
Формування
Emblem of the Ukrainian Volunteer Corps «Pravyi sector».svg
 ДУК
Війни / битви Бої за Донецький аеропорт
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Горбенко Святослав Сергійович (26 грудня 1994, м. Полтава — 3 жовтня 2014, м. Донецьк) — український військовик, доброволець, вояк Добровольчого Українського корпусу «Правий сектор». Військове прізвисько «Скельд». Один із «кіборгів». Герой України.

Життєпис[ред. | ред. код]

По закінченню Полтавського ліцею мав лише 15 років. Здобувати вищу освіту почав у Харкові. Святослав навчався на філологічному факультеті (японська, англійська мови) у Харківському національному педагогічному університеті імені Григорія Сковороди. Водночас, на заочному відділенні — на історичному факультеті Харківського національного університету імені Василя Каразіна. На третьому році навчання хлопець вступив і на військову кафедру при Харківському інституті танкових військ.

У квітні 2014 за наполяганням батька перевівся на навчання до Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка з причин погроз і переслідування тогочасними провладними бандформуваннями учасників Майдану і Самооборони Харкова, до лав якої записався Святослав у період Революції Гідності. Продовжив опановувати в Інституті філології японську мову та літературу з кінця третього курсу (кафедра мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії). Знав кілька мов (вільно володів англійською, розмовляв французькою, осягав японську і читав польською) і навчався в одному з найпрестижніших вузів країни. Міг стати блискучим перекладачем або істориком, але вибрав шлях солдата[1].

Військовий шлях[ред. | ред. код]

Меморіальна дошка у приміщенні ХНУ імені В. Н. Каразіна

Влітку 2014 року ще встиг скласти іспити на військовій кафедрі й отримати подання на звання молодшого лейтенанта. Погони отримати не встиг — став добровольцем, пройшов військові навчання. А далі — на фронт. З кінця вересня перебував у донецькому аеропорту разом з побратимами від Добровольчого українського корпусу «Правого сектора».

Обставини загибелі[ред. | ред. код]

Загинув 3 жовтня 2014 року під час оборони Донецького аеропорту. Рятуючи травмованого побратима, отримав смертельне поранення осколком танкового снаряду, тоді ж поліг Сергій Андрєєв[2].

Похований у Києві на Берковецькому кладовищі.

Родина[ред. | ред. код]

Батько, Сергій Олександрович Горбенко, став лікарем Євромайдану у Києві з початку перших кривавих сутичок.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (28 серпня 2021, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[3]
  • Орден «За мужність» III ст. (12 березня 2021, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу[4]
  • Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно)
  • Відзнака «Бойовий Хрест Корпусу» (посмертно, Наказ № 80/17 командира ДУК ПС)[5]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • На честь Горбенко Святослава встановлена меморіальна дошка в Полтаві[6].
  • В Інституті філології ім'ям студента Святослава Горбенка названо аудиторію.
  • Його ім'я викарбуване на меморіальній дошці студентам та вихованцям Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, які загинули у зоні АТО. Дошка була встановлена 27 січня 2017 року у приміщенні головномго корпусу університету[7].
  • 3 жовтня 2019 року на території Інституту філології була посаджена сакура в пам'ять про Святослава[8].

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]


Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 219
28 серпня 2021
Наступник:
Сидоренко Євген Анатолійович Гурняк Віктор Петрович