Городничук Євген Валерійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Євген Городничук
Євген Валерійович Городничук
 Солдат
Загальна інформація
Народження12 травня 1986(1986-05-12)
м. Лозова, Харківська область
Смерть6 січня 2022(2022-01-06) (35 років)
м. Лозова, Харківська область
Псевдо«Гриць»
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС24-й окремий штурмовий батальйон «Айдар»
Формування24-й окремий штурмовий батальйон «Айдар»
Війни / битвиВійна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Євген Валерійович Городничук (псевдо «Гриць»; 12 травня 1986, м. Лозова, Харківська область — 6 січня 2022, м. Лозова, Харківська область) — український військовик, доброволець батальйону Айдар, громадський діяч.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 12 травня 1986 року у місті Лозова Харківської області. Учасник АТО. Активний учасник Революції Гідності.

Працював помічником машиніста тепловозу на залізниці. Був в.о. голови міської організації Всеукраїнського об'єднання «Свобода» та членом історичного клубу «Холодний Яр».

Доброволець 2-ї роти Золи батальйону «Айдар». 5 серпня 2014 року, у бою на Вергунському роз'їзді передмістя міста Луганська отримав осколкове поранення у хребет і ногу. Після цього переніс три операції, дістав 2 групу інвалідності. Вийшов на роботу, але навколо гвинтів, вставлених під час операції у хребет, почалися резорбція кісткової тканини й омертвіння навколишніх тканин. Виник остеомієліт, який ускладнився свищем і заднім спондиладезом. З лютого 2015 року постійно турбували гнійні виділення. 24 грудня 2015 року переніс четверту операцію. Після того постійно проходив реабілітацію.

Останні роки жив у місті Луцьк.

Помер 6 січня (причина смерті - не повідомляється). Похований 8 січня у місті Лозова.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Указом Президента України № 60/2017 від 14 березня 2017 року «За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу » — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[1].

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

https://censor.net/ua/photo_news/3308665/pomer_35richnyyi_kolyshniyi_boyets_batalyionu_ayidar_yevgen_gorodnichuk_gryts_foto [Архівовано 18 січня 2022 у Wayback Machine.]

https://www.volynnews.com/news/all/na-volyni-pomer-35-richnyy-kolyshniy-boyets-aydaru/ [Архівовано 7 січня 2022 у Wayback Machine.]

http://www.iploz.com/gorod/publikatsii/1970-boets-ajdaru-evgen-gorodnichuk-boyatisya-vijni-u-lozovij-ne-varto/ [Архівовано 28 листопада 2020 у Wayback Machine.]

https://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/bilshist-biyciv-zavzhdi-trimaie-granatu-dlya-sebe [Архівовано 6 березня 2022 у Wayback Machine.]

https://www.youtube.com/watch?v=YSqLvaUUNnQ [Архівовано 18 січня 2022 у Wayback Machine.]

https://www.youtube.com/watch?v=CenTqUqfnNY [Архівовано 18 січня 2022 у Wayback Machine.]