Гостивіт
| Гостивіт чеськ. Hostivít чеськ. Hostivít | ||
 чеськ. Hostivít | ||
| ||
|---|---|---|
| ? — ? | ||
| Попередник: | Неклан | |
| Наступник: | Боривой I | |
| Народження: | пр. 780—800 роки | |
| Смерть: |
870 Леві-Градек, Чеське князівство, Велика Моравія | |
| Релігія: | слов'янське язичництво | |
| Рід: | Пржемисловичі | |
| Батько: | Неклан | |
| Діти: | Боривой I | |
Гостивіт (чеськ. Hostivít) — останній з семи легендарних чеських князів від легендарного засновника династії Пршемисловичів Пржемисла Орача, до першого історично достовірного князя Боривоя. Імена цих князів вперше зустрічаються в «Чеській хроніці» Козьми Празького, звідки потрапили в більшість історичних праць аж до робіт XIX століття Франтішека Палацького «Історія чеського народу в Чехії і Моравії».
За традицією він був батьком князя Боривоя. Деякі історики вважають, що коли народилася Свята Людмила, Гостивіт (або князь Моравії Святополк I) і батько Людмили Славібор домовилися що Людмила і Боривой повинні одружитися (що може відповідати запису за 871 рік в Фульдських анналах, де описується шлюбна церемонія з невідомою нареченою)[1]. Згідно Далімілової хроніці, у князя Неклана були два сини: Гостивіт і Деполт[2].
Згідно з однією з теорій, кількість князів відповідає зображенню на фресках на стінах ротонди в Зноймо в Моравії. Однак Анежка Мерхаутова стверджує, що на фресці зображені всі представники династії Пржемисловічей, в тому числі молодші князі Моравії[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Notes 4 and 6 on. Архів оригіналу за 13 листопада 2020. Процитовано 28 квітня 2021.
- ↑ Chronicle of Dalimil. Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 28 квітня 2021.
- ↑ Vladimír Karbusický: Báje, mýty, dějiny. Nejstarší české pověsti v kontextu evropské kultury, p.237, Praha 1995 [1] [Архівовано 10 травня 2021 у Wayback Machine.]
Джерела[ред. | ред. код]
- Jerzy Strzelczyk: Mity, podania i wierzenia dawnych Słowian. Poznań: Rebis, 2007. ISBN 978-83-7301-973-7.
- Barbara Krzemieńska, Anežka Merhautová, Dušan Třeštík: «Moravští Přemyslovci ve znojemské rotundě», Praha 2000.
- Záviš Kalandra: «České pohanství», Praha 1947
- Vladimír Karbusický: «Báje, mýty, dějiny. Nejstarší české pověsti v kontextu evropské kultury», s. 237, Praha 1995