Гробниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Набатейські скельні гробниці в Петрі (сучасна Йорданія)

Гробниця - форма поховання, при якій останки покійного зберігаються всередині споруди, а не під нию, як у випадку надгробку [1]. Цей термін відповідає латинському «sepulcrum», грецькому «крипта», англійському «tomb».

  • Камерна гробниця - похоронна споруда з каменя, часто мегалітична за конструкцією, тривалий час слугувала склепом для послідовних поховань [2].
  • Коридорні гробниці - тип гробниці епохи неоліту або доби бронзи, знайдені на території Європи.
  • Шахтна гробниця - тип поховальної споруди у вигляді вузької і глибокої шахти з кам'яної породи. Знайдено Мікенські шахтові гробниці, шахтні гробниці в Месопотамії та у народів доколумбової Америки.
  • Толоси, звані також купольними гробницями, були поширені в Греції, історично прийшли на зміну мікенських шахтних гробниць.
  • Тумулуси, мегалітичні купольні гробниці у вигляді курганів.
  • В Єгипті гробниці називалися мастабами. Гробницями також були єгипетські піраміди. Тіла поміщалися в саркофаги.
  • Крипта - одне або кілька підземних склепінчастих приміщень, що служать для поховання та експонування мощей святих та мучеників.
  • Склеп - назва гробниці у вигляді окремого будинку або підземного приміщення, в якому встановлюються труни.
  • Усипальниця - склеп для поховання членів одного роду, однієї сім'ї або видатного діяча.
  • Мавзолей - монументальний вид гробниці.

Гробницями також є багато стародавніх кургани.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Шаблон:БСЕ3
  2. Археологічний словник. камерна гробниця. Архів оригіналу за 2013-05-11. Процитовано 2013-05-03.