Крипта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Крипта у Тадж-Махалі, Індія
Крипта у соборі Байо, Франція

Кри́пта — (від дав.-гр. κρυπτή — критий підземний хід, тайник) — у середньовічній західноєвропейській архітектурі одне або кілька підземних склепінчастих приміщень, розташованих під вівтарною і хоральною частинами храму і служить для поховання та виставлення для шанування мощей святих і мучеників. Інша назва крипти — нижній храм.

У Стародавньому Римі криптою називалося будь-яке склепінчасте підземне або напівпідземне приміщення. Як синонім слова крипта може використовуватися латинський термін sepulcrum (могила, гробниця), який у дохристиянські часи означав місце ритуальних спалень померлих, а пізніше — християнських поховань.

Первісна форма крипти була успадкована від гробниць апостолів у римських базиліках часу правління Костянтина. Починаючи від VII століття, у криптах, що мають напівкруглу форму, яка повторює форму апсиди, зберігалися мощі святих і мучеників, на честь яких був освячений храм. У Х—ХІ століттях форма крипти зазнала змін: вона стала подовженою, розташовуючись вже не тільки під апсидою, але і під нефами і трансептами храму, що призвело до фактичного перетворення крипти в другу підземну церкву.

У крипті Собо­ру святої Софії в місті Римі (Італія) був похований патріарх УГКЦ кар­динал Йосип Сліпий. Згідно з його за­повітом: коли УГКЦ і український на­род стануть віль­ними, перевезти домовину на рідну землю і встановити у храмі святого Юра у місті Львові біля гробниці Слуги Божого Андрея Шептицького, 27 серпня 1992 року патріарха перепоховали у крипті Собору святого Юра.

Література[ред.ред. код]

Я.Стоцький. Крипта // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4.  — ISBN 966-528-199-2. — Т. 2: К-О. — 2005. — 706 c.