Грінько Олександр Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Грінько
Олександр Грінько
Народився 16 вересня 1967(1967-09-16) (56 років)
Харків, Українська РСР, СРСР
Громадянство  УРСР → Україна Україна
Місце проживання Харків
Діяльність депутат, бізнесмен, науковець, громадський діяч, юрист
Alma mater Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Посада Директор ВАТ «Харківський науково-дослідний та проектний інститут „Нафтогазтехніка“» (пізніше «Енергоатомтехніка»)

Грінько Олександр Іванович (нар. 16 вересня 1967, Харків, УРСР) — український політичний та громадський діяч.

Життєпис[ред. | ред. код]

Олександр Грінько народився 16 вересня 1967 року в місті Харків в родині вченого. Батько Грінько Іван Дмитрович[ru] — відомий вчений-хімік та винахідник, Заслужений хімік Української РСР, усе життя пропрацював в НДІ «НІОХІМ». Був нагороджений відзнакою Королеви Великої Британії Єлизавети ІІ за «визначні досягнення в галузі хімії». Мати — присвятила своє життя родині та вихованню трьох дітей[1][2].

У 1974 році вступив до СШ № 114 міста Харкова.

Одразу після закінчення школи працював на завод «Радіореле»[3]. В 1985 році був призваний до лав збройних сил, проходив службу у повітряно-десантних військах.

Трудова діяльність та освіта[ред. | ред. код]

Після служби в армії, с 1988 по 1989 роки працював вантажником в універмазі «Будинок Торгівлі». У 1991—1992 роках — почав займатися підприємницькою діяльністю. З 1992 по 1995 роки — менеджер АТ «Барвінок». У 1996—1998 роках — директор АТ «Промінь».

З 1997 по 2004 проходив навчання у Харківській національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого за спеціальністю «правознавство».

У 1998—2001 роках був заступником голови правління ВАТ «Харківський науково-дослідний проектно-конструкторський інститут „Енергопроект“»[4].

З 2005 року є директором ВАТ «Харківський науково-дослідний та проектний інститут „Нафтогазтехніка“» (пізніше «Енергоатомтехніка»)[5].

Бізнес[ред. | ред. код]

Має комерційні інтереси в сфері нерухомості, енергетичних технологій, газовидобування та медичних технологій. Кілька разів потрапляв до національного рейтингу найзаможніших людей України за версією видання «Фокус»:

  1. 2012 рік — 169 місце[6];
  2. 2013 рік — 111 місце;[7].

Основні підприємства[ред. | ред. код]

  • ВАТ «Харківський науково-дослідний проектно-конструкторський інститут „Енергопроект“»;
  • ПрАТ «Укргазвидобування»;
  • ВАТ «Харківський науково-дослідний та проектний інститут „Енергоатомтехніка“»;
  • ТОВ «Наномедцентр-Харків»[8].

Політична діяльність[ред. | ред. код]

На початку 2000-х був призначений Євгеном Кушнарьовим на посаду першого заступника начальника Управління паливно-енергетичного комплексу Харківської ОДА. Обіймаючи цю посаду, займався вирішенням актуальної на той час проблеми так званих «тимчасових» масових відключень споживачів електроенергії. За словами Грінька, такі відключення на той час були джерелом зловживань серед керівників енергопідприємств.

Впродовж кількох років був радником з економічних питань голови ОДА Кушнарьова.

З 2002 по 2015 роки — депутат Харківської міської ради 2 4, 5 та 6 скликань.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Впродовж багатьох років, бере активну участь у благодійній діяльності на території міста Харків та Харківської області. Був одним із спонсорів етно-фестивалю Печенізьке поле, надавав допомогу «Обласному організаційно-методичному центру культури і мистецтва», підтримував діяльність громадських організацій, комунальних закладів та місцевих громад Харківщини.

У 2019 році надав сприяння та виступив співорганізатором в проведенні Другої бієнале сучасного мистецтва та виставки «Привид опери та балету» в приміщенні ХНАТОБ ім. М.Лисенка. Також, за інформацією ЗМІ, підтримує діяльність відомої харківської художньої студії «Aza Nizi Maza»[9][10].

Рахується спонсором, які допомагали будувати Монумент Незалежності і площу Конституції в місті Харкові[11].

З 2007 року працює над реконструкцією та відродженням Свято-Антонієвського Храму на місці кінотеатру «Юність»[12]. Адже після придбання кінотеатру для реалізації бізнес-проєкту, з'ясувалося, що колись на цьому місці знаходилася Університетська церква преподобного Антонія Великого, яку було засновано за наказом Імператора та рішенням Святішого Синоду у 30-х роках 19 сторіччя. Однак, після жовтневої революції, на виконання «Декрету про відокремлення церкви від держави і школи», Храм було закрито більшовиками. В 30-і роки 20 сторіччя тут розташовувався «Інститут фізкультури» та «Клуб червоного вчителя». 1963 року в приміщенні було відкрито кінотеатр «Піонер», який у 1973 році було перейменовано на «Юність».

У 2009 році Грінько отримав особисте благословення на відновлення храму від митрополита Київського УПЦ МП Володимира (Сабодана)[1].

За ініціативи Грінька також було засновано релігійну громаду Преподобного Антонія Великого харківської єпархії УПЦ МП[13], яка опікується відродженням Храму.

Був помічений у діяльності над захистом та збереженням дитячого оздоровчого табору «Вогник» в Дергачівському районі Харківської області, який 2018 року став предметом рейдерської атаки і був зруйнований зловмисниками[14]. Після закінчення усіх судових суперечок[15] із замовниками рейдерської атаки, за словами Грінька, цей дитячий оздоровчий табір буде повністю модернізовано і відновлено. При цьому, буде збережено його рекреаційно-оздоровчий та дитячо-юнацький профіль[16][17].

Нагороджений багатьма почесними відзнаками та подяками від Президента України, Української православної церкви, харківського міського голови.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Неодружений. Виховує доньку.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б ОЛЕКСАНДР ГРИНЬКО[недоступне посилання] // 112.ua
  2. ↑ Гринько Александр Иванович // Лівий берег
  3. ↑ История предприятия Завод Радиореле // ЗАВОД РАДИОРЕЛЕ, ГП
  4. ↑ АТ Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» [Архівовано 1 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Энергопроект
  5. ↑ ХАРКІВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ, ПРАТ, ЕНЕРГОАТОМТЕХНІКА [Архівовано 23 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Колектив підприємства на офіційному сайті
  6. ↑ Александр Гринько [Архівовано 26 червня 2020 у Wayback Machine.] // Фокус
  7. ↑ Александр Гринько [Архівовано 20 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Фокус
  8. ↑ Биография Александра Ивановича Гринько [Архівовано 26 серпня 2020 у Wayback Machine.] // NewsOne
  9. ↑ В Харьковском оперном театре открылась выставка «Приведение оперы и балета» [Архівовано 26 січня 2021 у Wayback Machine.] // 057.ua
  10. ↑ В Харьковском оперном театре открылась выставка «Приведение оперы и балета» // kharkov.politeka.net
  11. ↑ Гринько Александр Иванович [Архівовано 18 вересня 2020 у Wayback Machine.] // facenews
  12. ↑ ХРАМ ПРЕПОДОБНОГО АНТОНИЯ ВЕЛИКОГО [Архівовано 6 серпня 2020 у Wayback Machine.] // church-site.kiev.ua
  13. ↑ РЕЛІГІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА ПРЕПОДОБНОГО АНТОНІЯ ВЕЛИКОГО ХАРКІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ // youcontrol
  14. ↑ На Харківщині працівники науково-дослідного інституту заявляють про атаку на територію колишнього дитячого табору // ICTV
  15. ↑ Справа № 922/1840/19 // СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
  16. ↑ Бизнесмен и меценат Александр Гринько возобновит работу детского оздоровительного лагеря «Огонек» в Дергачевском районе Харьковской области [Архівовано 27 вересня 2020 у Wayback Machine.] // facenews
  17. ↑ Бизнесмен и меценат Александр Гринько возобновит работу детского оздоровительного лагеря «Огонек» [Архівовано 5 грудня 2020 у Wayback Machine.] // УНН
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Грінько_Олександр_Іванович&oldid=41475809