Кушнарьов Євген Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кушнарьов Євген Петрович
Кушнарьов Євген Петрович

Час на посаді:
1990 — 1994

KharkovTownflag Lob.svg 1-й Міський голова Харкова
Час на посаді:
1990 — грудень 1996
Попередник Степан Соколовський
Наступник Михайло Пилипчук

Час на посаді:
грудень 1996 — листопад 1998
Президент Леонід Кучма
Попередник Дмитро Табачник
Наступник Микола Білоблоцький

Flag of Kharkiv Oblast.svg Голова Харківської обласної державної адміністрації (Губернатор Харківської області)
Час на посаді:
27 жовтня 2000 — 18 грудня 2004[1]
Президент Леонід Кучма
Попередник Олег Дьомін
Наступник Степан Масельський

Час на посаді:
8 грудня 2004[3] — 27 січня 2005[2]
Президент Леонід Кучма
Попередник Олексій Колесник
Наступник Олег Шаповалов

Народився 29 січня 1951(1951-01-29)
Харків, Українська РСР, СРСР
Помер 17 січня 2007(2007-01-17) (55 років)
Ізюм, Харківська область, Україна
Освіта Харківський інженерно-будівельний інститут
Батько Петро Михайлович Кушнарьов
Мати Серафима Тимофіївна Лукьянчикова
Дружина Валентина Вікторівна Кушнарьова
Діти син Андрій, дочка Тетяна
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Кавалер ордена Почесного легіону
Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира I ступеня (РПЦ)
Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира II ступеня (РПЦ)
Орден преподобного Нестора Літописця І ступеня

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Євге́н Петро́вич Кушнарьо́в (нар. 29 січня 1951(19510129), Харків, Українська РСР, СРСРпом. 17 січня 2007, Ізюм, Харківська область, Україна) — український політик, голова адміністрації Президента України (1996–1998) та голова Харківської обласної державної адміністрації (2000–2004). Був одним із лідерів Партії регіонів.

Життєпис[ред.ред. код]

У 1968 року вступив до Харківського інженерно-будівного інституту, який закінчив 1973 року, здобув кваліфікацію інженера-механіка.

З 1973: інженер-конструктор, механік, начальник ремонтно-механічного цеху, заступник начальника конструкторського відділу Харківського заводу залізобетонних конструкцій № 1.

З червня 1981 до квітня 1990 перебував на партійній роботі. У цей період працював інструктором, заступником завідувача відділу пропаганди та агітації Орджонікідзевського райкому партії Харкова, інструктором, заступником завідувача оргвідділу (з 1987), завідувачем відділу адмінорганів, завідувачем оргвідділу Харківського міськкому КПУ.

У 1989 став одним з ініціаторів створення Демократичної платформи КПРС та КПУ, співголова Харківського міського партклубу.

Березень 1990 — квітень 1994 — Народний депутат України 12 (1) скликання, Салтівський виборчий округ № 376, Харківської області. Брав безпосередню участь у розробці Конституції України, найважливіших законодавчих актів, проводив велику роботу з консолідації Верховної Ради України, зміцненню міжнародних зв'язків України.

Квітень 1990 — квітень 1998: голова Харківської міськради, з 1991: голова Харківського міськвиконкому. Був фундатором становлення і розвитку місцевого самоврядування в Україні, обирався президентом Асоціації міст України у 1994—1997 рр. Академік Академії муніципального управління.

У 1994 заснував Харківський Фонд підтримки молодих обдарувань.

У 1995 очолив Народно-демократичне об'єднання «Нова Україна», а в 1996 став одним із засновників Народно-демократичної партії (заступником, а згодом першим заступником голови партії).

Грудень 1996 — листопад 1998 — Глава Адміністрацію Президента України. Перебуваючи на цій посаді, був головою Комісії з державних нагород України (з лютого 1997), заступником голови Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи, членом Ради національної безпеки і оборони України (з серпня 1997).

З березня 1997 по лютий 1999 — голова Національної ради з питань молодіжної політики.

Листопад 1998 — жовтень 2000 — перщий заступник голови Народно-демократичної партії. На президентських виборах 1999 — координатор блоку політичних партій «Наш вибір — Леонід Кучма.

У жовтні 2000 повертається до Харкова, де до грудня 2004 очолює Харківську облдержадміністрацію.

На президентських виборах 2004 активно підтримував Віктора Януковича, зокрема брав участь у Сєвєродонецькому з'їзді депутатів всіх рівнів, на якому заявив, що «у Харківській області не буде ні донецької, ні львівської влади, буде тільки харківська влада, в Харківській області житимуть за своїми законами всі, хто вважає себе харків'янином»[4], що пізніше дало привід для звинувачення учасників сєвєродонецького з'їзду у сепаратистських закликах[5].

Меморіальна дошка на згадку про колишнього міського голову Харкова Євгенія Кушнарьова відкрито на будинку Харківської міської ради в річницю його смерті 17 січня 2008

У березні 2006 обраний народним депутатом України 5 скликання від Партії регіонів, № 11 в списку, а також керівник передвиборчого штабу Партії Регіонів. Невдовзі став заступником голови фракції ПРУ в Верховній Раді.

Смерть[ред.ред. код]

16 січня 2007 під час повернення з полювання зазнав вогнепального поранення черевної порожнини, яке стало для Кушнарьова смертельним. Помер 17 січня 2007 в районній лікарні м. Ізюм Харківської області. За непідтвердженими даними, смертельне поранення Кушнарьову завдав один з його друзів — заступник директора харківського заводу «Точприбор» Дмитро Завальний.[6].

Увічнення пам'яті[ред.ред. код]

17 січня 2008 у Харкові відкрита меморіальна дошка до річниці загибелі Євгена Петровича на будинку міськвиконкому. Пам'ятник Є. Кушнарьову 25 жовтня встановлять на його могилі в Харкові. В результаті конкурсу, оголошеного родиною Євгена Петровича, був обраний ескіз скульптора Олександра Рідного. Відповідно до ескізу, Є. Кушнарьов буде зображений у повний зріст. В основу монумента покладена його фотографія, що розміщена на обкладинці книги «Сто кроків Харківською землею», — на ній він іде через поле, закинувши за спину піджак. За фігурою Є. Кушнарьова буде гранітна стела[7].

Харківський телеканал «Р1» створив до дня народження Є. П. Кушнарьова в 2010 фільм про його життя під назвою «Євгеній Кушнарьов: післямова»[8].

Нагороди[ред.ред. код]

Творчість[ред.ред. код]

Є. П. Кушнарьов. «Сто кроків Харківською землею»
Є. П. Кушнарьов. «Кінь рудий. Нотатки контрреволюціонера»

Наукові видання[ред.ред. код]

  • Стратегія соціально-економічного розвитку Харківської області на період до 2011 року (повний виклад): Монографія. / Під ред. Кушнарьова Є. П. Х., 2004.
  • Рівень і якість життя населення: Монографія. / Під ред. Кушнарьова Є. П. Х., 2004.

Цікаві факти[ред.ред. код]

Євген Кушнарьов став найвеличнішим харків'янином за дослідженням компанії «Research & Branding Group» по замовленню газети «Сегодня». За Кушнарьова проголосували 11% опитаних мешканців Харкова[9][10].

Галерея[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Попередник: Міський голова Харкова
19901998
Наступник:
Соколовський Степан Миколайович, голова міського виконавчого комітету ради народних депутатів
(19861990)
Пилипчук Михайло Дмитрович
(19982002)
Попередник: Голова Харківської обласної ради
8 грудня 200427 січня 2005
Наступник:
Колєснік Олексій Миколайович
(6 квітня 20028 грудня 2004)
Шаповалов Олег Володимирович
(15 лютого 200528 квітня 2006)
Попередник: Голова Харківської обласної державної адміністрації
2000-2004
Наступник:
Дьомін Олег Олексійович
(1996-2000)
Масельський Степан Іванович
(2004-2005)


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.