Перейти до вмісту

Кушнарьов Євген Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кушнарьов.
Кушнарьов Євген Петрович
Кушнарьов Євген Петрович
Кушнарьов Євген Петрович
Євген Кушнарьов у Верховній Раді (січень 2007)
Народний депутат України I скликання
1990 — 1994
1-й Міський голова Харкова
1990 — грудень 1996
ПопередникСтепан Соколовський
НаступникМихайло Пилипчук
3-й Глава Адміністрації Президента України
грудень 1996 — листопад 1998
ПрезидентЛеонід Кучма
ПопередникДмитро Табачник
НаступникМикола Білоблоцький
Голова Харківської обласної державної адміністрації
27 жовтня 2000 — 18 грудня 2004[1]
ПрезидентЛеонід Кучма
ПопередникОлег Дьомін
НаступникСтепан Масельський
Голова Харківської обласної ради
8 грудня 2004[2] — 27 січня 2005[3]
ПрезидентЛеонід Кучма
ПопередникОлексій Колесник
НаступникОлег Шаповалов
Народився29 січня 1951(1951-01-29)
Харків, Українська РСР
Помер17 січня 2007(2007-01-17) (55 років)
Ізюм, Харківська область, Україна
ПохованийМіське кладовище № 2 Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий якекономіст, політик Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
ОсвітаХарківський інженерно-будівельний інститут
Alma materХарківський національний університет будівництва та архітектури Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступінькандидат економічних наук
Політична партіяПартія регіонів, КПРС, Народно-демократична партія і Нова демократія (Україна) Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоПетро Михайлович Кушнарьов (1924—1996)
МатиСерафима Тимофіївна Лук'янчикова (1920—2000)
У шлюбі зВалентина Вікторівна Кушнарьова (нар. 1949)
Дітисин Андрій (нар. 1975), дочка Тетяна (нар. 1975)
Релігіяправослав'я
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Кавалер ордена Почесного легіону
Кавалер ордена Почесного легіону
Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира I ступеня (РПЦ)
Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира I ступеня (РПЦ)
Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира II ступеня (РПЦ)
Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира II ступеня (РПЦ)
Орден преподобного Нестора Літописця І ступеня
Орден преподобного Нестора Літописця І ступеня
Підпис
Кушнарьов Євген Петрович на сайті Верховної Ради
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Євге́н Петро́вич Кушнарьо́в (нар. 29 січня 1951(19510129), Харків, Українська РСР — пом. 17 січня 2007, Ізюм, Харківська область, Україна) — радянський та український політик, громадський та муніципальний діяч. Міський голова Харкова (1990—1996), 3-й Голова Адміністрації Президента України (1996—1998), голова Харківської обласної державної адміністрації (2000—2004), голова Харківської обласної ради (2004—2005).

Був одним із лідерів Партії регіонів. Під час президентських виборів 2004 року та Помаранчевої революції, підтримав кандидатуру тодійшнього прем'єр-міністра Віктор Януковича. 28 листопада 2004 виступив на Першому Всеукраїнському з'їзді народних депутатів та депутатів місцевих рад у Северодонецьку, в якому йшлось про відділення від України та утворення Південно-Східної Української Автономної Республіки.

Влітку 2005 року проти Кушнарьова було відтрито кримінальне провадження за участь у «з'їзді» за звинуваченням у посяганні на територіальну цілісність України, а також у перевищенні повноважень за взяття кредитів на будівництві. У серпні був затриманий правоохоронцями, був звільнений через декілька днів. Заснована Кушнарьовим партія «Нова демокрація» об'єдналася з Партією регіонів, де він став членом політради. На виборах 2006 очолив штаб Партії регіонів, став народним депутатом та заступним головаи франції Партії регіонів. Відстоював ідею «федералізації» України.

В січні 2007 року був смертельно поранений під час полювання в Ізюмському районі Харківської області.

Життєпис

[ред. | ред. код]
Могила батьків

Походження та родина

[ред. | ред. код]

Предки Кушнарьова по батьківській лінії родом з села Яковлєво (Дорогобужський район Смоленської області).

Батько — Петро Михайлович (1924—1996), брав участь в німецько-радянській війні, працював судею в Мелітопольській міській раді. Помер 1996 року в Харкові[4].

Мати — Серафима Тимофіївна Лукьянчикова, народилась в селі Мраково у Башкортостані, її батько — Тимофій Олексійович, родом з сучасної Курської області; мати — Варвара Федорівна Шведчикова, родом з Оренбурзького козацького війська. Працювала інженером-економістом на заводі, померла в 2000 році.

Освіта

[ред. | ред. код]

У 1968 року вступив до Харківського інженерно-будівного інституту, який закінчив 1973 року, здобув кваліфікацію інженера-механіка.

З 1973: інженер-конструктор, механік, начальник ремонтно-механічного цеху, заступник начальника конструкторського відділу Харківського заводу залізобетонних конструкцій № 1.

З червня 1981 до квітня 1990 перебував на партійній роботі. У цей період працював інструктором, заступником завідувача відділу пропаганди та агітації Орджонікідзевського райкому партії Харкова, інструктором, заступником завідувача оргвідділу (з 1987), завідувачем відділу адмінорганів, завідувачем оргвідділу Харківського міськкому КПУ.

У 1989 став одним з ініціаторів створення Демократичної платформи КПРС та КПУ, співголова Харківського міського партклубу.

Березень 1990 — квітень 1994 — Народний депутат України 12 (1) скликання, Салтівський виборчий округ № 376, Харківської області. Брав безпосередню участь у розробці Конституції України, найважливіших законодавчих актів, проводив велику роботу з консолідації Верховної Ради України, зміцненню міжнародних зв'язків України.

Квітень 1990 — квітень 1998: голова Харківської міськради, з 1991: голова Харківського міськвиконкому. Був фундатором становлення і розвитку місцевого самоврядування в Україні, обирався президентом Асоціації міст України у 1994—1997 рр. Академік Академії муніципального управління.

У 1994 заснував Харківський Фонд підтримки молодих обдарувань.

У 1995 очолив Народно-демократичне об'єднання «Нова Україна», а в 1996 став одним із засновників Народно-демократичної партії (заступником, а згодом першим заступником голови партії).

Грудень 1996 — листопад 1998 — Глава Адміністрації Президента України. Перебуваючи на цій посаді, був головою Комісії з державних нагород України (з лютого 1997), головою наглядової ради Президентського оркестру (з червня до листопада 1998), заступником голови Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи, членом Ради національної безпеки і оборони України (з серпня 1997).

З березня 1997 по лютий 1999 — голова Національної ради з питань молодіжної політики.

Листопад 1998 — жовтень 2000 — перший заступник голови Народно-демократичної партії. На президентських виборах 1999 — координатор блоку політичних партій «Наш вибір — Леонід Кучма!».

У жовтні 2000 повертається до Харкова, де до грудня 2004 очолює Харківську облдержадміністрацію.

На президентських виборах 2004 активно підтримував Віктора Януковича, зокрема брав участь у Сєвєродонецькому з'їзді депутатів всіх рівнів[5], що пізніше дало привід для звинувачення учасників сєвєродонецького з'їзду у сепаратистських закликах[6].

У березні 2006 обраний народним депутатом України 5 скликання від Партії регіонів, № 11 в списку, а також керівник передвиборчого штабу Партії Регіонів. Невдовзі став заступником голови фракції ПРУ в Верховній Раді.

Смерть

[ред. | ред. код]

16 січня 2007 під час повернення з полювання зазнав вогнепального поранення черевної порожнини, яке стало для Кушнарьова смертельним. Помер 17 січня 2007 в районній лікарні м. Ізюм Харківської області. За непідтвердженими даними, смертельне поранення Кушнарьову завдав один з його друзів — заступник директора харківського заводу «Точприбор» Дмитро Завальний[7]. За однією із версій до вбивства Кушнарьова міг бути причетний Віктор Янукович[8].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Євген був старшим сином Петра Михайловича та Серафими Тимофіївної Кушнарьових. Окрім нього у родині також був молодший син — Сергій. Як і брат, Сергій став політиком, у 2006—2010 роках був депутатом Харківської міської ради, в 2010 очолив Краснокутську району адміністрацію. В 2020 році балатувався на пост Харківсього міського голови[9].

В 1974 році Кушнарьов познайомився з Валентиною Вікторівною, що працювала на Харківському заводі залізнобетонних конструкцій № 1, згодом вони одружилися[10]. Весілля відбулось через рік після знайомства, і 11 жовтня того ж року в родині Кушнарьових народились близнюки — син Андрій та донька Тетяна[11].

Син — Андрій, програміст.

Донька — Тетяна, викладач, доктор юридичних наук, заслужений юрист України. 2004 року очолила юридичний факультет в Харківському національному університеті, 2021 стала там ректором[12]. Була детутатом Харківської міської ради. Має трьох дітей: Поліну (2000), Павла (2002) та Михайла (2008)[13][14].

Протягом останніх років Кушнарьов жив у громадянському шлюбі з Людмилою Давидовою, детутаткою Верховної ради України IV скликання (2002—2006), в 2006 році очолила партію «Нова демократія»[15][16].

Захоплення

[ред. | ред. код]

Футбол, риболовля, полювання та колекціонування мисливської зброї.

Увічнення пам'яті

[ред. | ред. код]

17 січня 2008 у Харкові відкрито меморіальну дошку до річниці загибелі Кушнарьова на будівлі міськвиконкому. 25 жовтня йому встановили пам'ятник на його могилі в Харкові роботи скульптора Олександра Рідного[17].

2010 року харківський телеканал «Р1» створив до дня народження Кушнарьова біографічний фільм «Євгеній Кушнарьов: післямова»[18].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Творчість

[ред. | ред. код]

Наукові видання

[ред. | ред. код]
  • Стратегія соціально-економічного розвитку Харківської області на період до 2011 року (повний виклад): Монографія. / Під ред. Кушнарьова Є. П. Х., 2004.
  • Рівень і якість життя населення: Монографія. / Під ред. Кушнарьова Є. П. Х., 2004.

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

Євген Кушнарьов став найвеличнішим харків'янином за дослідженням компанії «Research & Branding Group» по замовленню газети «Сегодня». За Кушнарьова проголосували 11 % опитаних мешканців Харкова у 2008 році.[24][25]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Степан Масельский стал самым молодым украинским губернатором (рос.). МедиаПорт. 18 грудня 2004. Архів оригіналу за 19 грудня 2014. Процитовано 4 січня 2013.
  2. ↑ Евгений Кушнарев избран главой Харьковского облсовета (рос.). Медиа-группа «Объектив». 8 грудня 2004. Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 4 січня 2013.
  3. ↑ Кушнарев — отныне не глава областного совета. Медиа-группа «Объектив». 27 січня 2005. Архів оригіналу за 20 липня 2014. Процитовано 4 січня 2013.
  4. ↑ Фонд поддержки демократических инициатив Евгения Кушнарева. www.demfond.org. Архів оригіналу за 25 січня 2010. Процитовано 11 грудня 2025.
  5. ↑ Цитата по публікації «Камо грядещи?» [Архівовано 19 листопада 2005 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Див. також публікацію «Кушнарев усвоил главный урок „оранжевой“ революции» [Архівовано 29 вересня 2007 у Wayback Machine.]
  7. ↑ За інформацією інтернет-видання «купол» [Архівовано 12 березня 2007 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Цензор.НЕТ. "Кушнарьов за рік-два міг вийти на пряме протистояння з Януковичем. У всіх учасників трагічного полювання справи відразу пішли вгору", - білі плями вбивства 10-річної давності. ВИДЕО. Цензор.НЕТ (укр.). Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 26 січня 2020.
  9. ↑ Еще один кандидат: Сергей Кушнарев баллотируется в мэры Харькова. kh.vgorode.ua (рос.). Процитовано 12 грудня 2025.
  10. ↑ WebCite query result. www.webcitation.org. Процитовано 12 грудня 2025.
  11. ↑ Офіційна Україна Сьогодні.
  12. ↑ Официально: новым ректором Каразина стала Татьяна Кагановская (обновлено) | 02.06.2021. www.objectiv.tv (рос.). 2 червня 2021. Процитовано 12 грудня 2025.
  13. ↑ В семействе Кушнаревых пополнение - Новости Харькова и Харьковской области. МГ «Объектив». archive.objectiv.tv. Процитовано 12 грудня 2025.
  14. ↑ Татьяна Евгеньевна Кагановская >> ХНУ имени В. Н. Каразина. www.univer.kharkov.ua (англ.). Архів оригіналу за 22 серпня 2019. Процитовано 12 грудня 2025.
  15. ↑ WebCite query result. www.webcitation.org. Процитовано 12 грудня 2025.
  16. ↑ Дело Кушнарева продолжит его жена. korrespondent.net (рос.). Процитовано 12 грудня 2025.
  17. ↑ Памятник Е. Кушнареву 25 октября установят на его могиле в Харькове[недоступне посилання з липня 2019]
  18. ↑ Харківський телеканал «Р1» створив фільм про життя Є. Кушнарьова [Архівовано 16 березня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  19. ↑ Указ Президента України від 18 листопада 1998 року № 1277/98 «Про нагородження відзнакою Президента України "Орден князя Ярослава Мудрого"»
  20. ↑ Указ Президента України від 13 листопада 2002 року № 1017/2002 «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
  21. ↑ Указ Президента України від 19 серпня 2004 року № 932/2004 «Про нагородження Є. Кушнарьова орденом князя Ярослава Мудрого»
  22. ↑ Кушнарьов Євген Петрович // Почесні члени Харківського університету. Біографічний довідник (укр.) / кол. авт. ; гол. ред. В. С. Бакіров, відпов. секретар І. К. Журавльова ; заст. гол. ред. С. І. Посохов ; ред. І. О. Гірка, І. І. Залюбовський, В. І. Кадєєв, В. В. Александров[uk], Ю. В. Холін[uk]. — Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2015. — С. 161—162. — 356 с. — ISBN 978-966-285-168-7.
  23. ↑ Почесні громадяни Харківської області (2006-2020). WEB-проєкт Харківської обласної універсальної наукової бібліотеки. Архів оригіналу за 28 червня 2020. Процитовано 07.09.2021. (укр.)
  24. ↑ «Великие харьковчане». Опрос от «Сегодня». Архів оригіналу за 9 березня 2012. Процитовано 14 липня 2008.
  25. ↑ Е.Кушнарев стал самым великим харьковчанином — опрос. Архів оригіналу за 17 липня 2008. Процитовано 14 липня 2008.

Джерела

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Кушнарьов Євген Петрович
Попередник: Міський голова Харкова
1990—1998 		Наступник:
Соколовський Степан Миколайович, голова міського виконавчого комітету ради народних депутатів
(1986—1990)
 		Пилипчук Михайло Дмитрович
(1998—2002)
Попередник: Голова Харківської обласної ради
8 грудня 2004 — 27 січня 2005 		Наступник:
Колєснік Олексій Миколайович
(6 квітня 2002 — 8 грудня 2004)
 		Шаповалов Олег Володимирович
(15 лютого 2005 — 28 квітня 2006)
Попередник: Голова Харківської обласної державної адміністрації
2000–2004 		Наступник:
Дьомін Олег Олексійович
(1996–2000) 		Масельський Степан Іванович
(2004–2005)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кушнарьов_Євген_Петрович&oldid=46965519