Кушнарьов Євген Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кушнарьов Євген Петрович
Кушнарьов Євген Петрович
Flag of the Ukrainian Soviet Socialist Republic.svg Народний депутат України I скликання
1990 — 1994
KharkovTownflag Lob.svg 1-й Міський голова Харкова
1990 — грудень 1996
Попередник Степан Соколовський
Наступник Михайло Пилипчук
Flag of Ukraine.svg 3-й Глава Адміністрації Президента України
грудень 1996 — листопад 1998
Президент Леонід Кучма
Попередник Дмитро Табачник
Наступник Микола Білоблоцький
Flag of Kharkiv Oblast.svg Голова Харківської обласної державної адміністрації
27 жовтня 2000 — 18 грудня 2004[1]
Леонід Кучма
Попередник Олег Дьомін
Наступник Степан Масельський
Flag of Kharkiv Oblast.svg Голова Харківської обласної ради
8 грудня 2004[2] — 27 січня 2005[3]
Президент Леонід Кучма
Попередник Олексій Колесник
Наступник Олег Шаповалов
Народився 29 січня 1951(1951-01-29)
Харків, Українська РСР, СРСР
Помер 17 січня 2007(2007-01-17) (55 років)
Ізюм, Харківська область, Україна
Похований Міське кладовище № 2 (Харків)
Відомий як економіст, політик
Країна Україна
Освіта Харківський інженерно-будівельний інститут
Політична партія Партія регіонів
Батько Петро Михайлович Кушнарьов
Мати Серафима Тимофіївна Лукьянчикова
У шлюбі з Валентина Вікторівна Кушнарьова
Діти син Андрій, дочка Тетяна
Релігія православ'я
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Кавалер ордена Почесного легіону
Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира I ступеня (РПЦ)
Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира II ступеня (РПЦ)
Орден преподобного Нестора Літописця І ступеня
Підпис Кушнарев Евгений автограф 2004.jpg

Євге́н Петро́вич Кушнарьо́в (нар. 29 січня 1951(19510129), Харків, Українська РСР, СРСР — пом. 17 січня 2007, Ізюм, Харківська область, Україна) — український політик, Глава адміністрації Президента України (1996—1998) та голова Харківської обласної державної адміністрації (2000—2004). Був одним із лідерів Партії регіонів.

Життєпис[ред. | ред. код]

Меморіальна дошка на згадку про колишнього міського голову Харкова Євгенія Кушнарьова відкрито на будинку Харківської міської ради в річницю його смерті 17 січня 2008

У 1968 року вступив до Харківського інженерно-будівного інституту, який закінчив 1973 року, здобув кваліфікацію інженера-механіка.

З 1973: інженер-конструктор, механік, начальник ремонтно-механічного цеху, заступник начальника конструкторського відділу Харківського заводу залізобетонних конструкцій № 1.

З червня 1981 до квітня 1990 перебував на партійній роботі. У цей період працював інструктором, заступником завідувача відділу пропаганди та агітації Орджонікідзевського райкому партії Харкова, інструктором, заступником завідувача оргвідділу (з 1987), завідувачем відділу адмінорганів, завідувачем оргвідділу Харківського міськкому КПУ.

У 1989 став одним з ініціаторів створення Демократичної платформи КПРС та КПУ, співголова Харківського міського партклубу.

Березень 1990 — квітень 1994 — Народний депутат України 12 (1) скликання, Салтівський виборчий округ № 376, Харківської області. Брав безпосередню участь у розробці Конституції України, найважливіших законодавчих актів, проводив велику роботу з консолідації Верховної Ради України, зміцненню міжнародних зв'язків України.

Квітень 1990 — квітень 1998: голова Харківської міськради, з 1991: голова Харківського міськвиконкому. Був фундатором становлення і розвитку місцевого самоврядування в Україні, обирався президентом Асоціації міст України у 1994—1997 рр. Академік Академії муніципального управління.

У 1994 заснував Харківський Фонд підтримки молодих обдарувань.

У 1995 очолив Народно-демократичне об'єднання «Нова Україна», а в 1996 став одним із засновників Народно-демократичної партії (заступником, а згодом першим заступником голови партії).

Грудень 1996 — листопад 1998 — Глава Адміністрації Президента України. Перебуваючи на цій посаді, був головою Комісії з державних нагород України (з лютого 1997), головою наглядової ради Президентського оркестру (з червня до листопада 1998), заступником голови Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи, членом Ради національної безпеки і оборони України (з серпня 1997).

З березня 1997 по лютий 1999 — голова Національної ради з питань молодіжної політики.

Листопад 1998 — жовтень 2000 — перщий заступник голови Народно-демократичної партії. На президентських виборах 1999 — координатор блоку політичних партій «Наш вибір — Леонід Кучма.

У жовтні 2000 повертається до Харкова, де до грудня 2004 очолює Харківську облдержадміністрацію.

На президентських виборах 2004 активно підтримував Віктора Януковича, зокрема брав участь у Сєвєродонецькому з'їзді депутатів всіх рівнів[4], що пізніше дало привід для звинувачення учасників сєвєродонецького з'їзду у сепаратистських закликах[5].

У березні 2006 обраний народним депутатом України 5 скликання від Партії регіонів, № 11 в списку, а також керівник передвиборчого штабу Партії Регіонів. Невдовзі став заступником голови фракції ПРУ в Верховній Раді.

Смерть[ред. | ред. код]

16 січня 2007 під час повернення з полювання зазнав вогнепального поранення черевної порожнини, яке стало для Кушнарьова смертельним. Помер 17 січня 2007 в районній лікарні м. Ізюм Харківської області. За непідтвердженими даними, смертельне поранення Кушнарьову завдав один з його друзів — заступник директора харківського заводу «Точприбор» Дмитро Завальний.[6].За однією із версій до вбивства Кушнарьова міг бути причетний Віктор Янукович[7].

Увічнення пам'яті[ред. | ред. код]

17 січня 2008 у Харкові відкрита меморіальна дошка до річниці загибелі Євгена Петровича на будинку міськвиконкому. Пам'ятник Є. Кушнарьову 25 жовтня встановили на його могилі в Харкові. В результаті конкурсу, оголошеного родиною Євгена Петровича, був обраний ескіз скульптора Олександра Рідного. Відповідно до ескізу, Є. Кушнарьов буде зображений у повний зріст. В основу монумента покладена його фотографія, що розміщена на обкладинці книги «Сто кроків Харківською землею», — на ній він іде через поле, закинувши за спину піджак. За фігурою Є. Кушнарьова буде гранітна стела[8].

Харківський телеканал «Р1» створив до дня народження Є. П. Кушнарьова в 2010 фільм про його життя під назвою «Євгеній Кушнарьов: післямова»[9].

Нагороди[ред. | ред. код]

Творчість[ред. | ред. код]

Є. П. Кушнарьов. «Сто кроків Харківською землею»
Є. П. Кушнарьов. «Кінь рудий. Нотатки контрреволюціонера»

Наукові видання[ред. | ред. код]

  • Стратегія соціально-економічного розвитку Харківської області на період до 2011 року (повний виклад): Монографія. / Під ред. Кушнарьова Є. П. Х., 2004.
  • Рівень і якість життя населення: Монографія. / Під ред. Кушнарьова Є. П. Х., 2004.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Євген Кушнарьов став найвеличнішим харків'янином за дослідженням компанії «Research & Branding Group» по замовленню газети «Сегодня». За Кушнарьова проголосували 11 % опитаних мешканців Харкова[10][11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Степан Масельский стал самым молодым украинским губернатором (ru). МедиаПорт. 2004-12-18. Процитовано 2013-01-04. 
  2. Евгений Кушнарев избран главой Харьковского облсовета (ru). Медиа-группа «Объектив». 2004-12-08. Процитовано 2013-01-04. 
  3. Кушнарев — отныне не глава областного совета. Медиа-группа «Объектив». 2005-01-27. Процитовано 2013-01-04. 
  4. Цитата по публікації «Камо грядещи?» Архівовано 19 листопад 2005 у Wayback Machine.
  5. Див. також публікацію «Кушнарев усвоил главный урок „оранжевой“ революции» Архівовано 29 вересень 2007 у Wayback Machine.
  6. За інформацією інтернет-видання «купол»
  7. Цензор.НЕТ. "Кушнарьов за рік-два міг вийти на пряме протистояння з Януковичем. У всіх учасників трагічного полювання справи відразу пішли вгору", - білі плями вбивства 10-річної давності. ВИДЕО. Цензор.НЕТ (uk). Процитовано 2020-01-26. 
  8. Памятник Е. Кушнареву 25 октября установят на его могиле в Харькове[недоступне посилання з липня 2019]
  9. Харківський телеканал «Р1» створив фільм про життя Є. Кушнарьова (рос.)
  10. «Великие харьковчане». Опрос от «Сегодня»
  11. Е.Кушнарев стал самым великим харьковчанином — опрос. Архів оригіналу за 17 липень 2008. Процитовано 14 липень 2008. 

Джерела[ред. | ред. код]

Попередник: Міський голова Харкова
19901998
Наступник:
Соколовський Степан Миколайович, голова міського виконавчого комітету ради народних депутатів
(19861990)
Пилипчук Михайло Дмитрович
(19982002)
Попередник: Голова Харківської обласної ради
8 грудня 200427 січня 2005
Наступник:
Колєснік Олексій Миколайович
(6 квітня 20028 грудня 2004)
Шаповалов Олег Володимирович
(15 лютого 200528 квітня 2006)
Попередник: Голова Харківської обласної державної адміністрації
20002004
Наступник:
Дьомін Олег Олексійович
(19962000)
Масельський Степан Іванович
(20042005)