Гукайло Віктор Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гукайло Віктор Михайлович
Народження19 травня 1948(1948-05-19)
Київ, Українська РСР, СРСР
Смерть3 серпня 2023(2023-08-03) (75 років)
 Київ, Україна
Країна СРСР
 Україна
НавчанняУкраїнська академія друкарства
Діяльністьграфік, художник, ілюстратор, сценограф, дизайнер
ПрацівникКиївський державний академічний театр ляльок

Гука́йло Ві́ктор Миха́йлович (19 травня 1948, Київ, УРСР, СРСР — 3 серпня 2023, Київ, Україна) — радянський і український графік, живописець, ілюстратор, сценограф, дизайнер; член НСХУ (1982).[1][2]

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 19 травня 1948 року у Києві.

У 1973 році закінчив графічний факультет Український поліграфічний інститут у Львові (викладачем був Ф. Юр'єв); відтоді — на творчій роботі.

Співпрацював із видавництвами «Радянська школа», «Вища школа» (1973–78), «Веселка», «Довіра», «Дніпро» (1980–2003), «Дух і Літера»; а також жрналами «Малятко» і «Барвінок» (1975–80).

З 1993 — головний художник Київського лялькового театру.

Учасник республіканських та всесоюзних мистецьких виставок з 1973 року. Персональні — у Києві (1991, 1996, 1998, 2003).[1][3]

Був головним художником музею «Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні» та музею АТО «Шляхами Донбасу» (обидва — у м. Дніпрі).[2]

Помер 3 серпня 2023 року[4].

Творча робота

[ред. | ред. код]

Основні техніки — монотипія, пастель, акварель, друк на тканині тощо. Художні образи переходять із серії в серію, «набувають лаконічності, асоціативності».

Роботи зберігаються у Національному Художньому Музеї України, ДТГ, Бердянському художньому музеї, Ізмаїлській картинній галереї та приватних колекціях.

Автор ілюстрацій до книг:

  • «Підводне царство» (1977),
  • «По следам исчезающих птиц» (1982),
  • «Де ночує вітер» Є. Шморгуна (1989),
  • «Чотири слова» Ю. Някрошуса (1990),
  • «Байки» Л. Глібова (1993),
  • «Сказки» К. Чуковського (1994),
  • «Непричесанные мысли» С. Леца,
  • «Молитви тих, котрі не моляться» Я. Корчака (обидві — 2005; усі — Київ)
  • «Дитя людське» (2007)[2].

Для Київ. театру ляльок оформив вистави:

Основні твори

[ред. | ред. код]

За ЕСУ[1]:

  • «Відпочинок»,
  • «Ветеран» (обидва — 1981),
  • «Улітку у гідропарку»,
  • «Сонячний ранок»,
  • «Алея» (усі – 1982),
  • «Записки божевільного» (1994);
  • цикли – «Місто після бою» (1984),
  • «Бессарабський ринок» (1986),
  • «Біблійний цикл» (1989),
  • «Посеред манекенів»,
  • «Щуролов» (1990-і рр.),
  • «Єврейські містечка» (2003);
  • серії – «Ательє» (1988), «Корида» (1990),
  • «Образи Кафки» (1990–96).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Ю. А. Ліфшиць. Гукайло Віктор Михайлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — 712 с. — ISBN 966-02-3966-1.
  2. а б в Віктор Гукайло | Центр досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства (uk-UK) . 19 лютого 2021. Процитовано 15 вересня 2024.
  3. Гукайло Віктор. Артсвіт. Процитовано 15 вересня 2024.
  4. Умер художник, который оформил экспозиции двух музеев Днепра | Міський сайт Дніпра. m.gorod.dp.ua (ua-UA) . Процитовано 15 вересня 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]